Витребування від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси – КГС ВС
Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також презюмується. Такий захист спрямований на запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням безперешкодного користування своїм майном саме власником, у тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений, зокрема, правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи – боржника загалом, так і на права керівників юридичної особи та її учасників.
При застосуванні положень ст. 388 ЦК України в поєднанні з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у відносинах між боржником-позивачем та добросовісними набувачами суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також установити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин і їхні фактичні наміри, а також інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання в мирне володіння майном добросовісним набувачем.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Детальніше – https://is.gd/NA9BG3.
Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також презюмується. Такий захист спрямований на запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням безперешкодного користування своїм майном саме власником, у тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений, зокрема, правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи – боржника загалом, так і на права керівників юридичної особи та її учасників.
При застосуванні положень ст. 388 ЦК України в поєднанні з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у відносинах між боржником-позивачем та добросовісними набувачами суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також установити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин і їхні фактичні наміри, а також інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання в мирне володіння майном добросовісним набувачем.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Детальніше – https://is.gd/NA9BG3.