Верховний Суд

​​Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця не призначається та не виплачується, якщо смерть є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння – КАС ВС

Законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

На це звернув увагу в постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/Hh7lUE.

​​Ділимося черговим оглядом актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://is.gd/gKAXgU.

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в ухвалених у березні 2024 року постановах ККС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ констатовано, що дії військовозобов'язаного, який з моменту оголошення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ухилився від призову на військову службу, вважаються такими, що вчинені під час мобілізації, в особливий період і підлягають кваліфікації за ст. 336 КК України. Незазначення при правовій кваліфікації кримінального правопорушення за цією статтею такої ознаки, як особливий період, не може вважатися беззаперечною підставою для визнання неправильною такої кваліфікації дій обвинуваченого;

✅ акцентовано на тому, що про вчинення шахрайства внутрішньо переміщеною особою свідчить отримання нею соціальної допомоги на підставі заяв, у яких вона не повідомила органам соціального захисту про наявність нерухомого майна, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції;

✅ зазначено, що особа, яка вчинила два кримінальні проступки, що були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ вказано, що допустимість як доказів свідчень, здобутих за допомогою катувань з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні, зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому, а тому проведення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов’язковим;

✅ констатовано, що ухвала слідчого судді, якою відповідно до вимог законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану» вирішено долю речових доказів і передано патрони уповноваженій особі військової частини, не передбачена кримінальним процесуальним законом, а тому підлягає апеляційному оскарженню.

Упродовж березня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

​​Видача довіреності без укладення письмового договору доручення не звільняє повіреного від обов’язку передати довірителю все одержане за такою довіреністю – ОП КЦС ВС

Видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладення такого договору, і на такі правовідносини поширюється, зокрема, ст. 1006 ЦК України, яка визначає обов’язки повіреного передати довірителю все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Якщо між повіреним та довірителем немає домовленостей про встановлення строку передачі одержаного у зв'язку з виконанням доручення, передача має відбуватися негайно. При цьому довірителю не потрібно пред'являти вимогу, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України є винятком, що допускається ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка регламентує строк виконання зобов'язання.

Такі висновки зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, забезпечуючи єдність судової практики у справі за позовом про стягнення грошових коштів.

Детальніше – https://is.gd/lCZ1Ot.

​​Закон України «Про оренду землі» імперативно визначає момент початку перебігу строку дії договору оренди, і сторони такого договору не можуть на власний розсуд установити інші правила або не зазначати дати його укладення – ВП ВС

Закон України «Про оренду землі» (зі змінами, внесеними Законом України від 5 грудня 2019 року № 340-IX, що набрав чинності 16 січня 2020 року), зокрема абз. 3 ч. 1 ст. 15 та друге речення ч. 1 ст. 19, імперативно встановлює, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину й саме із цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть урегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить таким імперативним нормам, у тому числі на власний розсуд установити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним імперативним нормам, не змінюють визначеного в Законі України «Про оренду землі» моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.

На цьому акцентувала Велика Палата Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/ujfPPQ.

​​Розуміючи важливість формування єдності судової практики щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною, Верховний Суд систематизував висновки з цих питань та відобразив їх у тематичному огляді – https://is.gd/nHBvqH.

Зокрема, огляд містить ключові правові позиції щодо кримінально-правової кваліфікації:

✅ злочинів проти основ національної безпеки, вчинених як під час воєнного стану, так і до його введення;

✅ кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Приділено увагу й питанням караності за ці суспільно небезпечні діяння.

Також в огляді відображено окремі аспекти доказування, акцентовано на особливостях спеціального кримінального провадження (in absentia) зазначених кримінальних правопорушень.

Впевнені, що цей огляд не тільки не залишиться поза увагою фахівців у сфері кримінального права та процесу, а й матиме великий попит серед спеціалістів інших галузей права, міжнародних експертів і широкої спільноти.

Тож поширюйте, читайте, зберігайте, застосовуйте!

​​Належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об’єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво – КГС ВС

У співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов’язаних із встановленням суб’єктного складу осіб, зобов’язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу.

Належними відповідачами за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є особи, які придбали об’єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об’єкт.

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/6XEOOs

​​Якщо засуджений у заяві вказує на існування нововиявлених обставин, які, на його думку, підтверджують його невинуватість у вчиненні злочину, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 461 КПК перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено – ККС ВС

Суд не може повернути заяву засудженого про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами з підстав порушення строків звернення до суду, якщо в ній вказано, що на момент ухвалення вироку суду не було відомо про вчинення кримінального правопорушення іншою особою, тобто зазначені обставини, які підтверджують невинуватість засудженого.

Детальніше – https://is.gd/hJy7Eg.

​​Пропонуємо ознайомитися з черговим оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – за березень 2024 року: https://is.gd/LqVc5t

В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ оподаткування систематичного продажу нерухомого майна фізичною особою;

✅ строків для проведення та результатів камеральної перевірки;

✅ відшкодування витрат на митний огляд товару;

✅ закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками;

✅ збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку в разі переміщення особи по військовій службі, пов’язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість);

✅ довідки, що підтверджує участь військовослужбовця у бойових діях чи прирівняних до них заходах;

✅ строку звільнення після подання працівником заяви про звільнення із займаної посади.

Упродовж березня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

​​Відмова в задоволенні позову баби та діда про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею не є підставою для відмови їм у позові про визначення способів участі у вихованні дитини – ОП КЦС ВС

Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права, та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками.

Відмова в задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав) не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених ч. 2 ст. 159, ч. 1 ст. 263 СК України, – визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця і часу їхнього спілкування.

Такі висновки про застосування норм права зробила, забезпечуючи єдність судової практики, Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом баби й діда про зобов’язання не чинити перешкод у спілкуванні з онукою і встановлення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Детальніше – https://is.gd/Fv5oFP.

​​У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, виконавець зобов’язаний отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду – КАС ВС

Державний виконавець або приватний виконавець зобов’язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Таку правову позицію сформулював Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом АТ щодо оскарження дій приватного виконавця з ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Детальніше – https://is.gd/WUDtJl.

​​КГС ВС визначив особливості розрахунку об’єму протранспортованого природного газу у випадку втрати зв'язку з вузлом обліку газу внаслідок ведення бойових дій

У випадках втрати зв'язку з вузлом обліку газу, внаслідок чого відповідні вимірювання стали неможливими, зокрема через проведення бойових дій у регіоні, визначення обсягу відборів природного газу з газотранспортної системи здійснюється оператором у порядку, передбаченому положеннями гл. 4 розд. III Кодексу газотранспортної системи, тобто за даними попередніх трьох аналогічних періодів.

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/0yKK5j.

​​Дії працівників міськради, які увійшли на подвір’я потерпілого без його дозволу, зруйнувавши огорожу, та обстежили домогосподарство, вважаючи свої дії правомірними, оскільки, на їхню думку, земельна ділянка була передана у власність особи незаконно, є порушенням недоторканності житла – ВС

Встановлена у ст. 162 КК України кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи є однією із законодавчих гарантій захисту прав людини, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 30 Конституції України.

Водночас сам факт протиправного володіння особою житловим приміщенням та/або земельною ділянкою, навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у тому числі службовим особам, входити й оглядати ці об’єкти без дозволу фактичного володільця за межами встановлених законом процедур. Адже кримінально-правова охорона недоторканності житла чи іншого володіння особи покликана забезпечити також захист нерозривно пов’язаного з цими об’єктами права людини на повагу до її приватного та сімейного життя. Тому ст. 162 КК України застосовується й у випадках, якщо проникнення жодним чином не позначається на праві власності або іншому праві володіння, а також може застосовуватися навіть у разі, коли протиправне вторгнення здійснено власником відповідного майна.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги сторони захисту.

Детальніше – https://is.gd/pi7Kyj.

​​Військовослужбовця може бути позбавлено додаткової винагороди, яка передбачена на період воєнного стану, лише у разі вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією – КАС ВС

Військовослужбовця може бути позбавлено щомісячної додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, у разі вчинення ним адміністративного правопорушення, пов’язаного саме з проходженням військової служби, а не за будь-яке адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлено КУпАП.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом військовослужбовця про оскарження дій військової частини щодо позбавлення його щомісячної додаткової винагороди за березень, квітень 2022 року.

Відповідно до обставин справи позивачу на підставі протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство) наказами командира військової частини вирішено не виплачувати додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 30 тис. грн за березень і квітень 2022 року. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.

КАС ВС дійшов висновку, що передбачене постановою КМУ № 168 грошове забезпечення військовослужбовців пов’язане саме з виконанням обов’язків військової служби, відповідно невиплата додаткової винагороди як складової грошового забезпечення має бути пов’язана з виконанням / невиконанням військовослужбовцями обов’язків саме військової служби, а не поза межами її здійснення.

Детальніше – https://is.gd/lAr13s.

​​До вашої уваги пропонуємо новий тематичний огляд Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

Дотримання принципу non bis in idem, поняття «систематичність» у домашньому насильстві, коло потерпілих від таких дій, питання доказування тощо.

Ці та інші питання висвітлено в огляді судової практики Верховного Суду у провадженнях про кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством (рішення, внесені до ЄДРСР, за 2019–2024 роки) – https://is.gd/w4ftcz.

​​КЦС ВС роз’яснив, за яких умов форс-мажор впливає на виконання договірного зобов’язання

ЦК України не передбачає конструкції форс-мажору, у цивільних відносинах форс-мажор традиційно є договірною підставою звільнення від відповідальності. За допомогою договору сторони можуть врегулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки він поширюється, які правові наслідки його існування); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов’язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов’язання, що виникло на підставі договору.

Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом про зобов’язання повернути майно, яке передане на зберігання.

Детальніше – https://is.gd/LmBUcx.

​​Сплата податків з отриманого доходу та недостатність практичних навичок роботи на комп’ютері не звільняють від обов’язку зазначити інформацію про цей дохід у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування – ККС ВС

Внесення суб’єктами декларування завідомо недостовірних відомостей до електронної декларації перешкоджає здійсненню фінансового контролю за їх майновим станом контролюючими органами та шкодить ефективній протидії корупції. Зважаючи на негативні наслідки, які несе в собі декларування недостовірної інформації, законодавцем встановлено кримінальну протиправність такого діяння, яка є юридичним вираженням його суспільної небезпеки.

Таку думку висловив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційних скарг прокурора та засудженого.

Детальніше – https://is.gd/SeFYRY.

​​Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за січень – березень 2024 року) – https://is.gd/MiWT7n.

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:

✅ ефективних способів захисту прав подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу) у спорі про поділ спільного сумісного майна;

✅ порядку захисту порушеного права держави на землі, на яких розташовані пам’ятки археології;

✅ критеріїв суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни);

✅ юрисдикції справ про встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем;

✅ порядку збільшення ціни товару за договором, укладеним за результатами проведення публічної закупівлі, у разі зростання ціни товару на ринку;

✅ моменту виникнення прострочення виконання зобов’язання з повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

​​На військовослужбовця, який за його згодою отримав від держави компенсацію на придбання житла, не поширюються гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України про неможливість виселення зі службового житла без надання іншого – КЦС ВС

На військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їхніх сімей, які були забезпечені постійним житлом у межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати в гуртожитку). Це відповідає принципам справедливості, пропорційності й рівності всіх військовослужбовців, а також умовам реалізації обов’язку держави щодо забезпечення їх житлом.

Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на ЗСУ, МОУ та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами.

На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі за позовом Національного університету оборони України про виселення без надання іншого житлового приміщення.

Детальніше – https://is.gd/pHd8CO.

​​Норми ЦК України мають пріоритет над нормами ЖК України щодо права наймачів на встановлення порядку користування квартирою державного житлового фонду – висновок ОП КЦС ВС

Встановлення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду (ч. 4 ст. 816 ЦК України) та зміна умов договору найму з укладенням окремого договору найму (статті 47, 61, 63, 104 ЖК України) є різними способами захисту права.

Положення ст. 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду та не пов’язують таку можливість із площею наданого в найм житлового приміщення. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів застосуванню підлягає вказана норма.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

Детальніше – https://is.gd/7h4NeN.

​​Встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами – ВС

Встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, тому що в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України не належить до інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/cPNp5E.