⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

@uapoetry

Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha

Toifa: Kitoblar

🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію.
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴‍☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets

Связанные каналы | Похожие каналы

Kanal geosi va tili

Ukraina, Ukraincha

Toifa

Kitoblar

Statistika

Saralanganlar

Postlar filtri

O‘chirilganlarni yashirish

Repostlarni yashirish

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

22 Dec, 00:01

Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost

Пісня, яка на мою скромну суб'єктивну думку має бути в плеєрі кожної Людини, як нагадування про важливе. ❤️‍🩹

Офіс Паші Броського 🥂

Хочу, аби всі-всі-всі її послухали, додали собі в плейлист і більше ніколи в житті не видаляли. ❤️‍🩹 У списку контактів все більше втрачених, Але душа відмовляється їх видаляти - Хай у серці живуть, і це має значення, Доки пам'ять не прийме цієї втрати... Є за ким сумувати, але є ким пишатись, Є к...

138 0 3 1 10

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

21 Dec, 22:56

Друзі, до 150 000 лишилось всього 2800 грн. Треба добити. ❤️‍🩹

173 0 0 2

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

21 Dec, 21:41

Клавіші хвиль білосніжних
В темпі торкаються дна -
Над узбережжям луна
Ваших мелодій преніжних.

Чайки підсилюють ноти,
Море - чудний клавесин.
Сонце вгорі - апельсин -
Скрапують соком висоти.

Місяць подався на лови -
Збився уранці з ходи.
Літо, побудь ще, зажди!
Обрій нахмурює брови.

Гуси ведуть перемови,
Берег цілує сліди.
Хочу тебе назавжди!
Хвилі транслюють розмови...

Lana P.

191 0 1 10

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

21 Dec, 16:28

Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost

01:16

Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas

Telegram'da ko‘rish

☃️ВЖЕ ЗАВТРА!!!
Реєстрація артистів та слухачів

🧤Нд, 22 грудня. Крафтові поетичні читання в «Morok bar». 18:00
Адреса: вул. Мала Житомирська, 17 (м. Майдан Незалежності)

Народні артисти:
1. Марія Деркач (ведуча)
2. Микола Маліновський (гурт ХАЙДАУТ)
3. Олександр Білоченко
4. Віршована фотоплівка
5. Микола +++
6. Рей Стокер +
7. Діана Шабала
8. Коханка Сонця
Запис у виступаючі закрито.
Записуйтесь у слухачі ❤️

Котики-слухачі:
1. Юля +
2. Іра
3. Катерина +
4. Мілена
5. Анна
6. Сергій
7.

🇺🇦 ЧИТАЄМО ВИКЛЮЧНО УКРАЇНСЬКОЮ
💰Внесок: донат від 100 грн/вечір
🎙Ведучі: класні та поетичні

🖋Реєстрація учасників: @polinashshsh, @pasha_broskii

199 0 0 1 7

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

21 Dec, 07:49

ти знаєш, що ти поетка?! dan repost

ніч - для вíршів пора, якщо більше нема, що робити,
в муках довгих народжуй слова - заримовані бажані діти.
пеленай у колиску рядочком, писком вдались у маму-поетку,
нові вíрші - найкращі синочки, дозрівали в утробі чернетки.
вони виростуть, підуть «у люди»,
їх читатимуть вголос напам’ять
і хто-небуть за келихом брюту,
мати-авторку щиро похвалить.

208 0 1 18

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

21 Dec, 01:34

Друзі, закиньте нашим друзям на зарядні станції. Збір рухається дуже кволо. ❤️‍🩹

243 0 0 7

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

20 Dec, 23:41

так і не вивчивши жодної пісні до коляди
бо тих, з ким хотілось носити зірку, уже не збереш
огортаєш себе руками, затамовуєш дихання
видихаєш дим — і він підіймається в небо питальним реченням
головне не робити висновків, звістки діждати — не вперше
а що тоді
суперечити смерті, ніби реальності суперечиш

в час найдовших ночей згадати, як розчахується блакить
як білим квітом дерев засвічується весна
ніби давно і безглуздо загиблий передає з того світу
знак —
«пробач мого бога, він ні в чому не винен,
просто ти досі не можеш прийняти скінченність людини».
Ми сталеві і сталі, водночас — безмежно крихкі,
це не моя, але дуже велика провина.

тож моліться за нами, усі відсутні святі,
розбурхані молитвами напередодні свята,
за кожне село і місто, чиї понівечені стіни
укотре приймають снаряди.
сонце сходить кривавою плямою між домотканих ряден
як по весні насіння

Кшися Федорович

273 0 1 1 20

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

20 Dec, 02:55

Слово "ніколи" і слово "назавжди",
Дві ілюзії, дві неправди,
Хоч ми так любимо їх казати,
Навіть коли це, повір, не варто,
Слово "вибач" і слово "досить"
Дві сторони однієї медалі
Одне про цінності і про досвід,
Інше про те, щоб рухатись далі.
Просто слова, комбінація звуків,
Лінії зібрані на папері,
Але стискають неначе руки,
Ранять, руйнують, стукають в двері,
Зцілюють, гріють, дарують віру,
Чи забирають її навіки
І ми так рідко насправді вміємо
Їх говорити в потрібні миті.

Ірина Спірідонова

18.12.2024

321 0 9 1 27

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

19 Dec, 20:04

в Тані, громадяни, зараз драма,
вчора з нею трапився кошмар –
хлопець їй сказав доволі прямо:
«се ля ві, пардон, оревуар»

Таня не піде у терапію,
в неї є своє інформбюро.
не існують більш надійні дії,
ніж класичний розклад на таро.

«подивлюся зараз у арканах,
може хтось наврочив на любов?
вчора ще казав мені «кохана»,
а сьогодні втік і будь здоров!»

з виразом обличчя наче в Ванги
Таня перемішує картки -
напрягає мозок та фаланги,
щоб над «і» розставити крапки.

«я гадала в нас десятка кубків!
не веди себе як паж мечів!» -
галасує Таня хлопцю в трубку
нетверезим тоном уночі -

«я тобі ніколи не пробачу!
що за карта Жриці - як ти міг?»
у сльозах минуло три роздачі -
у розкладі знову дивний збіг.

«шістка жезлів каже - він вагітний,
все стає потроху на місця»
а тим часом тихо й непомітно
ніч дійшла логічного кінця.

сонце піднімається на сході,
видає будильник гострий звук.
Таня відлипає від колоди,
відкриває сонно ноутбук.

хоч повіки в Тані і набрякли
від нічного стресу та плачу,
бути королевою пенктаклів –
виклик, що не кожній по плечу.

Дар'я Лісіч

349 0 4 30

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

18 Dec, 16:14

Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost

ВІРШ ПРО ВІРШ
(що я ніколи не напишу)

Як хочеш: вір, або не вір.
Але найкращий в світі вірш
напише в полі вітровій,
і обважнілі ґрона зір,
криштальна тиша в серці Бога.

Досвітня тиша, і у ній -
в степу торішній деревій,
нечутний змах звіриних вій,
це все і є - найтонший вірш,
людська ж фантазія - убога.

Мій слух учора підстеріг,
як тільки вийшов за поріг,
як в тиші сонні комарі
його читали угорі,
і спів пташиний понад Бугом.

Він, невловимий і леткий,
не вихвалявсь ні перед ким,
немов розмірений акин,
переливав свої рядки
в моє, до цноти спрагле, вухо.

То був не плач, то був не сміх,
то розлилася, мов у сні,
теплом по тілу навесні
найдивовижніша з утіх -
творіння світу незбагненне -

рядки, що світ пульсує в них,
у візерунках неземних,
ніяка сива мудрість книг
не порівняється із ним.
Він жив мільйони літ до мене.

З'явився - зник, з'явився - зник,
мов невловимий чарівник.
А ти в його рядочки вник?
Ото й усе, що - смик та смик...
Вервечка смикань - наші вірші.

Коли його крізь нас несе,
він засіва собою все.
Крізь нас тече, немов глясе,
неперевершений десерт,
нас нанівець, поетів, звівши.

Не віриш? Спробуй - перевір.
Сягни найвищих сфер і зір,
торкнись галактик, чорних дір,
і на його тонкий манір
поруш своїм творінням тишу.

Словами світ розкрай, розріж -
від цього він не стане гірш.
Завжди лишатиметься "між"...
Та вже спливає вірш про вірш,
що я ніколи не напишу...

Сашко Обрій

#годнота

335 0 3 21

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

18 Dec, 08:06

Ми як два насторожених їжаки.
Всі кути у нас гострі, страшно бути м’яким,
відкривати живіт - тебе вдарять під дих.
Зустрічаємось так, як зустрічають чужих;
Слово - камінь, ще слово - куля, ще слово - ніж.
Скалку в оці чужому за́вжди видніш.
Ближніх вчили любити, забули сказати лише
те, що ближні - найлегша мішень;
не промажеш з двох кроків, ніяк.
Як дві краплі: однакові шрами - це знак:
ми з одного кара́ссу. Він знає наступний мій хід.
І ті самі дороги, колесо в колесо, слід у слід.
Сили рівні, ми горді, ми вперті, вразливі, крихкі.
І зачинені двері на вісім замків,
зброя напоготові і стіни фортець.
І зіщулившись - ждеш. Не про те, не про те
говорили батьки, тьоті в рацсі, сторіси “фоллов-мі”.
А на ранок завжди перемир‘я. Жоден злодій не зміг
би ударити того, хто поруч беззахисно спить:
рівно дихає, втягує кігті, ховає шипи.
Мовчки дивимось разом, як на світанні птахи
відлітають за місто. Розумієш, ніхто не лихий.
Зранку чищу горіхи і яблука, приношу як дар
на знак миру - ось гілка оливи, солона вода,
зашиваю дірки винувато - мені, правда, шкода́,
я не буду стріляти, не бійся, виходь.
Сімдесят раз по сім, говорив нам господь,
підстав ліву щоку, ти і я одна плоть,
мої ребра - твої, спільний гострий хребет, -
пробач брата свого, говорив, -

і себе.

Саша Хопта

318 0 4 14

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

17 Dec, 23:29

Перечитуючи старі вірші ніби зазираєш у потойбіччя:
Ось тобі крук Одіна, ось тіла загиблих,
Ось, щось непромовлене, щось, що стирає сліди.

В одному вірші - стоїш на узбіччі,
Поруч - заміноване поле.
Розумієш, там, де були пташині гнізда
Вже ніколи не буде весни.

Гучно, дуже гучно, від балістики зими.
Вона стирає села на берегах ріки.
А це вже вірш про звук від якого зникає слух:
Бух!
Бух!
Бух!
Чуєш?
Оглох.

Ще є вірш про море і про дрейфуючі кораблі.
Голос півдня лунає втомлено на мартиновому крилі.
Хата, яку змило водою, тепер лежить на дні,
Під її дахом ростуть не діти, це тепер дім для риб.

Вірш про любов звучить як сни.
Спробуй рукою їх всі зачерпни:
Сосни,
Стіни,
Коней табуни
Зникають в тумані
Незнанні останні.
Стікають водою
Стрімкою гіркою.

Миші гризуть хліб в бліндажі.
Миші панують на цій висоті.
Люди перуть брудний камуфляж
Розмовляють з мишами
Вписавшись в пейзаж.

Десь загубились вірші про любов,
Десь серед диму, вогню та дров.

Десь загубились вірші про мир,
Десь серед розбомблених квартир.

Десь загубились тлумачні словники,
Десь серед попелу публічних бібліотек.

Як тепер тлумачити мову війни?
Де знайти відповідники?

Останній вірш про знищене село:
Де воно?
Де воно?
Десь тут було.

2023

Валерій Пузік

348 0 4 19

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

17 Dec, 22:49

Буремне 🌊 dan repost

Сніг

Сніг може й розстане
І з ним прохолодний світанок,
Ранить. Рани. Рано
Губитися між полюсами:
Назустріч туману
І сонця червоного кола.
Сни вводять в оману
Здається таким дріб'язковим:
Ранок. Ґанок. Кава.
Життя, що обрав помилково -
Дебютна вистава
Невтомного творчого бога.
Для когось. Для кого?
В тім світі нема ніц святого.
Рух клятий по колу
Вбивають нас знову і знову:
Вбивають за мову,
За віру, надію і волю.
Вдома. Втома. Кома.
Порядковий номер, додолу.
Ці долі - тополі
У вільному вільному полі
Ці ранки ще сонні,
Та мушу вставати поволі.

© Андрій Буремний

336 0 2 21

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

17 Dec, 20:16

|не вірш|

«Як шкода, що ти, – кажуть, – пишеш
такі сумні вірші. Давай краще про щось позитивне, яскраве».
Ну а шо його, канєшно…
Може шкода, може й нє.

«Не буду тебе ображати, бо ще накатаєш на мене поему», – каже чувак,
чиє імʼя я забула ще на етапі знайомства.
Накатаю, звісно.
Але не про тебе.

«Дякую, що досі не вмерла», –
прилітає у відповідь на допис із віршем.
Від людини,
на яку я навіть не підписана.
І смайлик – веселий.
З одного боку:
ну а чого б і не жити.
А з іншого:
вроді похвалили, а вроді не то шоб.

«Ти присвячуєш вірші, коли закохуєшся?», – питають на кухні в одній з тих нічних розмов, коли всі вже бухі.
Я? – Ні.
Я продовжую писати про смерть,
бо й часи такі, що присвяти лише для померлих.
Кажу.
«Ну, давайте про шось хороше.
Бо шо лиш сумне і сумне», –
обертаються.

Ок.

Хоча:
я хотіла б навчитись писати
примітивну й смішну – альбомну лірику, –
не відчуваючи сорому
за право на щастя
в країні,
яка щодня втрачає людей.

«Дякую, що досі не вмерла», –
перечитую в запитах.
І хочеться відписати: «Так я ж просто не старалася, бляха, нормально».
Але залишаю unseen.
Звертайся.

29.11.24

Марина Горбатюк

335 0 0 12

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

17 Dec, 01:04

Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost

00:41

Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas

Telegram'da ko‘rish

Наша чарівна ведуча Ольга Воробєй разом з легендарним Sergiy Granss на поетичних читаннях UrsusPoetry в "Мистецькому хабі", виконують пісню Сергія "Наші світи". Це чарівно. 💙💛

Чекаємо вас усіх на наших наступних читаннях. 🤗📖

345 0 0 1 13

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

16 Dec, 21:47

Поетична терапія саме для тебе / Asia Eirena Poetry dan repost

В житті розчарувавсь єдиноріг…
Випив келих за тих,
Хто зліг,
Хто не зміг,
Хто не встиг.
Запалив цигаркИ -
загасив.
Він не псих,
Він не з тих,
Він затих,
Бо один.
Перемігши чуму,
Подолавши суму,
Переживши саму
Тюрму.
Чому?
Бо нікого нема.
Тільки тиша німа
Обладунки зніма,
А він інших не мав
Взагалі.
Як щастить, що згадав:
Він вдавав,
Він здававсь,
Він - дива
У чиїйсь голові.

Ася Ейрена
16.12.2024

В мене запитали тему для вірша в Літфлібах 😅
Я запропонувала написати про єдинорога, який розчарувався в житті, а потім згадав, що він вигаданий 🤷🏼‍♀️
Жодних прихованих сенсів, просто фентезі в риму з різними художніми прийомами 🙌

315 0 2 4 14

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

16 Dec, 20:17

несумісна із нормами ГОСТу,
незамінна за внутрішнім змістом –
ти займаєш без дозволу простір
переливами, дзвоном та свистом.

хтось говорить «з тобою непросто»
і зникає у натовпах міста…
я би став би для тебе форпостом,
якби, звісно, зустрів особисто.

Дар'я Лісіч

368 0 2 2 20

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

16 Dec, 17:41

Офіс Паші Броського 🥂 dan repost

375 0 5 1 17

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

15 Dec, 20:49

Поліна Шишлевська dan repost

- Мам, давай завтра сходимо в Аврору і купимо тобі гарну ручку, щоб ти нею писала нові вірші

Ліза, 5 років
🥹🥹🥹

420 0 1 1 24

⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

15 Dec, 00:44

Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost

⚔️ Валінор

Той, хто вбиває зло, – лиш ховає його у собі.
Той, хто вбиває пам’ять, – помре від свого ножа.
Нас не лякали ні орки, ні холод, ні сніг,
Доки ішли до мети по своїх стежках.

Сотні разів ми топили Перстень в Горі,
Плавлячи зло, що ховалося в кожному з нас.
Та коли згасло Око і з ним тисячі ворогів –
Нашим найбільшим ворогом виступив Час.

Наші мечі ми самі ж віднесли на смітник,
А щити із картону розмила давно вода.
Братство розпалось, і кожен свідомо зник
Серед одвічних проблем і духовних вад.

Зло нікуди не зникло, лиш стерлась та грань,
Що відділяла собою добрі і злі береги.
Наша Варта скінчилась – забута дитяча гра,
І тепер ми заручники
Правил Нової Гри.

...“Того, хто прикинувся мертвим, –
чекає повільна смерть”.
І не почують боги, хоч би скільки не звати їх,
Дещо назавжди зникло із цих земель
Разом з останнім човном,
що відчалив у Валінор

Федір Рудий