⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha
Toifa: Kitoblar


🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію.
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴‍☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Statistika
Postlar filtri


Трішки булінгу людей, котрі не ходять до мене на читання)) 😁


Офіс Паші Броського 🥂 dan repost
🦖Нічний чат. Із запропонованого списку я найбільше хочу...
So‘rovnoma
  •   Хочу приїхати до Паші, послухати шось умне, помогти запекти йому скумбрію з лимончиком
  •   Хочу, шоб Влад VIVA написав про мене пісню і заспівав її поетичному вечорі при всіх
  •   Хочу купити Солі Сойці велику шоколадку
  •   Хочу, щоб дівчата були розумніші, не морочили голову, не брехали і не мутили з кількома одночасно
  •   Хочу, щоб хлопці були розумніші, не морочили голову, не брехали і не мутили з кількома одночасно
  •   Хочу подарувати Аміші всі кокоси світу, а вона ігнорує мене
  •   Розтопити крижане серце Ані Трегуб
  •   Здорову таріль пельменів з оцтом, чорним перчиком та сметанкою і солену помідорку
  •   Тупо нічого не хочу. Тупо в ах*ї з того, що відбувається навколо
  •   Хочу, щоб Єгор Колодяжний посмажив мені картопельки та напоїв холодним пивком
26 ta ovoz


ти знаєш, що ти поетка?! dan repost
наше місце щасливих людей —
заброшка на станції N.
цегла нам подушка, віти з дерев,
що проростають із стін — наші свідки.
без паролю, по лінку
віднайдемо безпечний маршрут.
там і тут
лише вітер і небо над нами,
/знали б, де шастаєм ми, наші мами, залишили вдома на місяць/
знімай усе зайве, будемо грітись,
не зводячи погляд з зіниць.
тéпло скрізь, аж пече від дотиків губ,
читаю по них: як же скучив.
ніби як вперше мене приголуб
і потім за руку із кручі.

наше місце щасливих людей —
заброшка на станції N.
не треба нам подушки,
тільки віти з дерев
хай радіють за нас
тихо,
пошепки.


Під маком🥀☕️ dan repost
Звук як зі старого магнітофону
В зовсім новій інтерпретації.
Старого вже більше нічого не буде
І доводиться до цього звикати.
Схоже, в дитинстві
Я не сподобалась якійсь ворожці
І вона наклала на мене прокляття:
Хотіти минулого, боятись майбутнього,
А від нинішнього страждати.
Хотіти зібрати святу четвірку на кухні,
Але знову вас двоє:
Лиш ти і цигарка.
Навколо подвір'я намотувать кола
Й по ним обговорювать одну і ту саму.
А зараз бродиш сама.
Хоча ні. Ти і цигарка.
Ви прокидаєтесь з думками про неї.
Але хочеться... Біс би побрав.
Ніколи більше її не згадати.

А потім... Були лицарі.
І, як виявилося,
Били вони не за мене,
А били моє серце в крах.
Зараз і того немає, так склалось.
На щастя... Чи на жаль.
Сама собі лицар, поет і король.
Сама собі вбивця й спасіння останнє.

Завдання на ранок —
Розгребти всі думки.
Випросити цигарку
У когось на старій залізниці.
Дивитись як знову і знову
Туманно зникають твої найрідніші...

І дощ більше не про те,
Що ми будемо
Гуляти з парасольками,
падати в калюжі,
Ставати одне одному сонцем.
Метро більше не про подорож,
А про життя
Щоранку, щотижня, щороку.
Усім кого я любила...
Бажаю мати хоч трохи сповіді.
Sorry, зараз час писати нові історії.

Колись давно...
Енергетик, безалкогольне пиво,
Запальничка й балончик фарби.
Старого більше нічого не буде.
Звикай: Текіла, ти і цигарка.


Соля Сойка dan repost
Який із напоїв, на Вашу думку, найкраще підходить для читання віршів?
So‘rovnoma
  •   Вино
  •   Трав'яний або фруктовий чай
  •   Джин з тоніком
  •   Віскі з льодіком
  •   Львівське різдвяне
  •   Вода з валер'янкою або карвалолчік
67 ta ovoz


Поліна Шишлевська dan repost
Поки я звикаю до себе в леопарді (бо я жінка в літах, мені вже пора в леопард наряжацця), розкажіть, як вас смішно/мило називали в дитинстві?


Butaforry dan repost
можливо, проблема в тому, що ми дійсно підсіли на алгоритми

тобто раніше, на початку десятих, ми виходили в інтернет, щоби знайти щось конкретне. а зараз ми туди ліземо, бо хочемо отримати якийсь дофамін, якусь пародію на інформацію, а інтернет постійно підкидає нам щось таке, що нам би сподобалось. а якщо не підкидає нічого, що нам би сподобалося, ми все одно скролимо стрічку годинами з надією знайти щось гарне

але насправді шукати власні бажання та потреби треба в собі, а в інет виходити тільки для того, щоби дізнатися щось конкретне

розмірковую над тим, як підігнати своє життя під цю логіку. як розучитися користуватися інтернетом по сучасному і заходити у нього за пошуком відповідей на вже сформульовані в моїй голові запити та питання...


Київ літературний (UrsusPoetry) dan repost
📀 10 фактів про талановитого музиканта, ОУфігєннОУго поета, підкорювача дівочих (і не тільки, прівєт Рей) сердець, ягідного пиріжечка та нового ведучого UrsusPoetry - Миколу Маліновського:

1️⃣ Для мене не існує нічого неможливого, окрім як повірити, що у суботу Морок буде забитий виступаючими і слухачами💎
2️⃣ За освітою художник, дизайнер інтерʼєру.
3️⃣ Декілька років досвіду у сфері фотографії (мав свою студію), а зараз мене занесло на посаду керівника проектів у компанію 3D візуалізації.
4️⃣ У 14 років мріяв про рок гурт, а у 19 створив його.
5️⃣ Пишу вірші, пісні і люблю Пашу Броського🫰
6️⃣ Люблю слухати джаз, пити вино, віскі та носити класичний одяг🍷
7️⃣ Відмовився від косячка після концерту, тому що наркотики це погано! (трошки шкодую, що відмовився)
8️⃣ Вірю, що музика приведе мене до «своїх» людей
9️⃣ Надаю перевагу приватній розмові, замість колективного обговорення (це не стосується поетичних читань:)
🔟 Працюю з 15 років, бо батьки (за що я вдячний) заклали в мені принцип «хочеш чогось - зароби на це»💸


Так слова пішли воювати, старі і геть молоді.
Відбивалося сонце у незамерзлій воді,
а вони стояли над нею, прозорі, розгублені,
загубивши гарячі обжиті домівки губ.

Ні, вони не хотіли, та їх ніхто не питав.
Бо не мислила обростати глибоку вирву отава,
бо пташині прильоти раніше не руйнували містá,
бо дитина вчила числівники, спинилася на двохстах.

У такої мови всередині все болить.
Чорна нитка основи, на ній колючі вузли.
Та слова стоять, патрулюючи територію,
і прикметники розважаються описом кольору моря,

а іменники не наважуються назвати всьому ціну.
І одне дієслово, старе таке - “озирнутися”,
розуміє що нíкуди, минуле вже безтелесе.
Мова гусне й біліє на сонці, як зимне плесо,

та від не-говоріння в повітрі стає діряво.
І вони стоять при ріці. І стають собі переправою.

Катерина Калитко


Любите постпанк? 😌


Butaforry dan repost
шлях до обрію здавався короткою дорогою
але обрій насправді був недосяжним
сточивши земну мантію своєю підошвою
все одно не дістався

і хоч спів підіймав, дарував для кроків енергію
і здавалось, ми співали на схожі мотиви
я був здатен пройти болота й пустелі
проте був не в змозі зломить переспективу

тож той обрій манив рудими сонцесходами
принадив мене своєю витонченістю ліній
та мій шлях залишався всього лиш пригодою
приємною мандрівкою до нездійсненної мрії

02.01.25


Анна Андріївна dan repost
Неймовірний вірш від прекрасної поетки надихнув мене написати відповідь...

Коли всміхається відьма, у небі загоряються зорі,
Огортає мороком світ, повітря нестримно тремтить,
Птахи зриваються з місць й відлітають у щирих розмовах
До якоїсь країни теплішої, без тривоги, але й без весни...
Коли відьма сміється - лячно. Вона точно вже має плани.
Знає щось наперед і світло вимикає - горять свічки.
І тоді вся реальність з ніг на голову перевертається.
Відьма бере себе в руки й закликає на Землю дощі.
Грози у травні й сік черешневий на зап'ясті,
У вересні напівсолодких кольорів на асфальті сліди,
І неодмінно кошик з пророцтвами обіцятиме щастя,
Поки чорні сміються сонні на колінах гострих коти...
🔥🍷🖤


Ти завждú був із тих, з ким затишно
І кого надто лячно втратити.
Не мовчу вже. Віднині знатимеш,
Скільки мав наді мною влáди ти.
Наказала собі не рюмсати.
Серце вчилося незалежності,
Бо веліла йому я: "Мýсиш ти
Перестати комусь належати".
Вже гадала: душа не проситься
Біля ватри твоєї грітися.
Тільки знову безжальна óсінь ця
Тягне згадки, мов айстри в китицю.
Це безумство – не мильна опера.
Це — мій вирок, бо йду по кóлу я,
Бо з роками не стало попелом
Те, що в грудях палало полум'ям.
Згадки — клунки з речами зайвими.
Як цю ношу зі спини скинути?
Глузд даремно колись казáв мені,
Щоб не стежила, де і з кúм був ти.
Я шукала тебе у натовпі,
Де всі люди були безликими.
Вдень жила цим, щоночі ж — нá тобі:
Гризла душу самотність іклами.
Дехто вабить коханих зіллями.
Я ж казала, що з ким завгóдно ти
Можеш бути. Нехай роздільно ми.
Я не хочу тобі зашкодити.
Майже жовтень... Хоч сонце смáжить ще,
Клен іржавий струхнув одежини.
У безодню хай кине Марище
Все, що робить тебе збентеженим.
Ти бриниш на вустах молитвою,
Як святиня, в яку я вірую.
Бо в душі став порізом бритвеним,
Що розрісся й зробився вирвою.

Чекарьова Марія


Поліна Шишлевська dan repost
Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
На зв’язку Женя Холоденко 🫡

Друзі, медики 17-ї ОВМБр щиро вдячні Паші Броському, Поліні Шишлевській, спільноті UrsusPoetry та всім небайдужим людям за ваші донати.

Завдяки вам усім у нас вийшло купити автомобіль і ми вже виконуємо на ньому свої бойові завдання.

На жаль, це ледь не єдиний справний автомобіль, що у нас є в наявності, тому найближчим часом ми будемо відкривати ще один збір!


Сподіваюсь на вашу допомогу!
Слава Україні!💙💛


Helga Sparrow life and poetry (Ольга Воробєй) dan repost
Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
А ще, на концерті гурту Хайдаут спільноті UrsusPoetry присвятили пісню🥰
За збігом обставин - мою улюблену "Не один") Знаєте, оту: "...твоє вікно, твої світи, побачиш сенси яскравіше ти😉")
Друзі, дякуємо! А я вчергове закликаю підтримувати один одного!) Читайте, слухайте, ходіть на концерти! Це важливо, бути не одному, у цьому здебільшого байдужому світі🤗
#відгуки




Офіс Паші Броського 🥂 dan repost
💛 Нічний чат. Чого із списку нижче вам хотілося б найбільше?
So‘rovnoma
  •   Хочу в четвер до Солі Сойки в "Морок", але боюсь
  •   З'їсти гарячий соковитий кілограмовий бургер в одне рило
  •   Хочу, аби Микола Маліновський запросив мене на побачення в суботу у "Морок"
  •   Хочу на побачення з барабанщиком гурту "Хайдаут"
  •   Хочу пригостити шаурмою Єгора Колодяжного
  •   Хочу, щоб Ася Ейрена пофарбувалась у рожевий і зробила пірсинг на обличчі
  •   Хочу, щоби хтось прямо зараз зробив мені рєльси-рєльси
  •   Хочу провести один з творчих вечорів "Урсусу" в парі з Олею Воробєй
  •   Хочу, аби Паша (я) став моїм творчим наставником і пояснив деякі тонкощі
  •   Хочу бухнути, а нема з ким
13 ta ovoz


Поетична терапія саме для тебе / Asia Eirena Poetry dan repost
Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
Хтось святкує Різдво
Удвох,
Хтось чекає на самоті…
Чомусь саме ми саме ті -
В епіцентрі тривог.
Три WOG

На шляху додому і втома
Відома…
Колосальна знесила і сум.
Ще не бачили Луцька і Сум,
І ще сотню міст, окрім вдома.
І томом

Намальованих мною віршів
віщих
Я майбутнє щасливим роблю -
Це найкращий мій виріб "Лю...",
Щоби час минав вдвічі швидше
за вічність.

І цвістимуть рожеві вишні
вище,
І птахи заспівають веселі,
Потеплішає врешті оселя,
Бо ти поруч чи значно ближче.
Спиш ще...

Ася Ейрена
07.01.2025

P.s. Ділюсь декламацією, раптом ви чекали на цей вірш, але не підписані на інші мої соціальні мережі 🙌


ніч надходить ніби це єдиний простір де можна бути
скручуватись равликом посеред кімнати
серце чуже намагалось мене приспати
що з того вийшло
краще було не знати

слухаю стукіт слухаю перебої
що це з тобою
це відгуки тиші і бою
це я чую як ворог міняє свої набої

слухаю далі
а далі воно завмирає
що це з тобою
це я ніби трішки вмираю
як таке сталось
не знаю не знаю не знаю
ось моє місто і я його залишаю
там моя дача отам он мої горби
рибалити ми їздили он-он туди

ось моє друге місто я знову складаю валізи
хто я тепер
навіщо й куди я їду
за вікном машини проносяться
проспекти і гаражі
висотки і сад
головне вивезти звідси тих хто мені дорогий
а потім
цього разу я повернувсь назад

серце моє все знало з дитинства чуєш
плакало надто стукало і мовчало
скільки разів я мав починати спочатку
стільки разів у паперах не ставлять печатку
серце все чуло
я думав воно здається
а воно продовжує битися
всупереч тому з чим не можливо миритися

ніч ховає всіх
вимикається сонце
вимикається світло
згасають поволі свічки
серце ж відбиває й надалі свої найцікавіші ритми
із перебоями
із переборами
б’ється за всі міста що нескорені
б’ється за всі плащаниці неорені

Наталка Маринчак
3.05.2022


Спіймані чудеса dan repost
Коли їде дах, варто поїхати разом з ним,
Відчуваючи, як з голови у тебе іде дим.
Дія повільно проникає в твоє тіло,
Начебто вона насправді з ядом íкло.

Тобі боляче? Тобі боляче. Тобі боляче!
Господи, і чомусь я зараз не в розпачі.
Здається, у мене є садистський нахил.
Мені подобається, коли у людей немає сил.

Я хочу давити на слабке.
Хочу, щоб в горлі тягнулось слово, як хурма, терпке.
"Допоможи.."
І В ЦЕЙ МОМЕНТ ЗАГНАТИ У СПИНУ УСІ НОЖІ

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.