Рівно 180 років тому, 15 жовтня 1844 року, народився Фрідріх Вільгельм Ніцше.
Ніцше народився в Рекені, неподалік від Лейпцига, східна Німеччина. Вже у 10 років він писав вірші та музичні твори, а в 14 років почав писати автобіографію. Під час навчання в гімназії виявив значні здібності до філології та музики. У 1864–69 роках Ніцше вивчав теологію та класичну філологію в Боннському і Лейпцизькому університетах. Приблизно в цей час він знайомиться з двома людьми, які сильно вплинуть на нього: з першим в живу — це був Ріхард Вагнер; з другим через книгу — це була робота Артура Шопенгауера.
У 23-річному віці був призваний до прусської армії і зарахований у кінну артилерію, але, отримавши травму, демобілізувався. У 1869 році він був близьким до захисту дисертації, проте, ще не закінчивши навчання, отримав пропозицію обійняти посаду професора класичної філології. Ставши наймолодшим професором, лекції Ніцше користувалися особливою популярністю, і їх завжди відвідувало багато людей. У 1870 році почалася Франко-пруська війна і Ніцше вирушив на фронт, але з огляду на нейтралітет Швейцарії, міг діяти лише як медичний ординарець.
Під час служби захворів на дифтерію і шигельоз, і вже не повернувся до театру бойових дій. Наприкінці жовтня повернувся до Базелю, щоб розпочати викладання. Після війни страждав від хронічних проблем зі здоров'ям, а через 4 роки до свого завершення підійшла дружба між Ніцше і Вагнером, що стало важкою втратою для нього. Одночасно серйозно погіршилося здоров'я Ніцше. Наступні 10 років він провів як вільний філософ. Він подорожував у пошуках придатного для його здоров'я клімату, проте так і не знайшов його.
Незважаючи на стан здоров'я, він продовжував писати. Після видання «Заратустри» справи Ніцше погіршилися. У січні 1889 року в результаті нервового приступу в Турині його було відправлено до психіатричної клініки в Єнському університеті. У останні місяці його життя, починаючи з березня 1890 року, стан здоров'я Ніцше остаточно погіршився. Пішов з життя унікальний мислитель 25 серпня 1900 року. Був похований в рідному Рекені, в сімейній усипальниці.
Про вклад Ніцше у філософію можна говорити багато. Він відтворив нову породу генія, яка раніше не зустрічалася в європейській цивілізації. Філософія Ніцше змушує подивитись на речі під принципово новим кутом. Вона наче дає новий орган сприйняття речей. Майбутнє лежить у центрі всіх помислів Ніцше про людину. Але прагнення до майбутнього можливе лише завдяки пам’яті про минуле. Мислитель часто звинувачує тих, хто живе тільки сьогоднішнім днем.
В той час як філософська традиція схильна займатися трансцендентними й ідеальними сутностями, Ніцше закликає придивитися до найближчих речей, які нас оточують. Потрібно жити, звертаючи увагу на цей світ, а філософія має переорієнтуватися на питання здоров’я, дружби, освіти, включаючи й повсякденні речі: звички, клімат, життєвий локус. Ці аспекти впливають на думки, формують критичне і творче ставлення до цінностей. Досягти цього можна шляхом подолання, адже тільки через відмову від надмірних почуттів і прагнень здобувається сила.
«Подолання» часто використовується ним як основна функція життя з акцентом на постійній небезпеці. Головне в людському самоперевершенні — сувора дисципліна й практика. Ніцше також розрізняв два типи держави — аристократичну і демократичну. Аристократичні держави для філософа це — теплиці високої культури і сильної породи людей. Демократія вбачається йому як форма занепаду нації.
Найвідомішою є концепція Надлюдини Ніцше. Надлюдина усвідомлює необхідність піднятись над колишнім рівнем не заради панування та домінування, а для зовсім іншого рівня буття, до якого звичайна людина ще не прийшла у своєму розвитку. На противагу йому, остання людина представляє виродження людського роду, живе в повному забутті своєї сутності, віддавши її на відкуп звірячому перебування в комфортних умовах.
☠️
@vallholl