Софійське Братство dan repost
#духовне_життя
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"