о. Сергій Дмитрієв з ПЦУ повчає заповідник Лаври, як йому робити свою роботу. А заодно, бо грошей у ПЦУ немпє, вимагає фінансових преференцій для ПЦУ. І, бажано, за рахунок УПЦ:
«Я завжди ініціював розмови, які здавалися і гострими і, можливо, невчасними. Але деколи невчасні розмови можуть попередити незворотні наслідки подій, відверта, хай і невчасна розмова не дасть кинути потужний конфліктоген.
В цей раз мова йде про відносини монастиря Лавра Православної Церкви України та заповідника «Києво-Печерська Лавра». Вони формуються, і можливо, щоб не заходити в конфлікт, варто висловити те, про що вірні говорять між собою.
У той час, як монахи МП продовжують служити в печерах (до слова, МП зараз перебуває там безкоштовно), щомісячний платіж ПЦУ за можливість служити в Успенському соборі є 50-60 тисяч гривень кожного місяця. Серйозно? Коли я почув цю цифру в інтерв’ю намісника, то не повірив вухам.
Більше того, при користуванні храмом наміснику сказали, що він має платити за світло Моспатріархату, бо, мовляв, технічні деталі роблять його отримувачем. Українська Церква платить за світло Моспатріархату, який сидить там безкоштовно.
В приміщенні семінарії в нижній Лаврі, які були б дуже потрібні Церкві, запускають наукових співробітників. (Це при тому, що приміщень у Верхній Лаврі для роботи там достатньо). Тобто заповідник активно шукає гроші для розвитку, намагається підключити західні структури, а монастир Церкви, яка живе на пожертви, яка допомагає армії, платить за користування храмами на рівні, так би мовити, комерційних партнерів.
Бізнес МП-духовенства замінюють на бізнес приватних структур.
Це в такий спосіб ми підтримуємо Українську Церкву? Це так сприяємо становленню духовного життя?
Так, усунути з Лаври Московський патріархат було життєво необхідно, але чому Українська Церква повертається туди на правах комерційного партнера?
Йдемо далі. Лавра це монастир, уникаючи оцінок щодо попередніх скандальних івентів, наголошу, вона створювалася як монастир. Будувати там чернече життя в усіх його вимірах вкрай необхідно. Без цього не сформується монастир знаний всьому християнському світу.
Без цього немає довіри суспільства самому процесу. Як ми можемо її формувати, коли печери закриті і там по факту служать лише монахи МП? Якщо, зрештою, ви змогли зайти на територію Лаври верхньої, чому не дозволити служити Православній Церкві України в Лаврі нижній?
У мене складається враження, що начальство заповідника не відчуває тему, що воно так захопилося Лаврою як локацією для заробляння, що не розуміє, що Лавра це релігійний простір, і вона живе повноцінно тільки, коли там є повнота чернечого життя.
Я віддаю належне першому керівництву музею заповідника Лаври, за якого відбулося очищення від Московського патріархату. Але похвали, аплодисменти не повинні заколисувати їх, бо це шлях, до нашої спільної мети: Лавра- Православна святиня, Чернечий монастир, територія паломництв, цікавезний музей, локація для наукових досліджень та суспільно-значущих подій!
І тут не обійтися без чіткої взаємодії із монастирем під проводом єпископа Авраамія. І безумовно діяльність чернечої громади у взаємодії з музеєм-заповідником має поширитись на всю територію Лаври, ченці сумлінно робитимуть своє, а науковці – свою частину справи. Хтось молитиметься навколішки біля святих українських угодників Києво-печерських, хтось дбатиме за всі необхідні параметри для збереження стін і мощей, поле для співпраці без меж.
Шановний заповідник, колись намісник Лаври просто викидав вчених з усіх приміщень і це викликало обурення всієї наукової спільноти. Але сьогодні коли ви тримаєте Українську Церкву у ролі прохача та комерційного партнера у вас всі шанси в обличчі вірних стати тим самим Павлом мерседесом, тільки з боку держави.
Співпраця не повинна зводитися до намагань використати Українську Церкву задля зміцнення свого становища, ви повинні усвідомити, що головні «артефакти», об’єкти створювалися монахами як плід їхнього життя і служіння Богу та Україні.⬇️⬇️⬇️