А ЩО КОЛИ БОГ СКАЖЕ «НІ»?...

А що коли Бог скаже «ні» ?
Чи твоя віра в Нього не пропаде?
Давай по правді, не бреши собі,
Хіба ти хочеш щоб розбились плани?

Ми на життя будуємо проект,
Щоб кожний день не мати недостатку.
Та не чекаєм той момент,
Коли на ньому Бог покладе крапку.

Молитва наша має свій підтекст
І дуже часто на свої прохання,
Ми хочем чути тільки слово «так»,
Щоб Бог схвалив усі наші бажання.

А коли ні, збираємся на гнів
І як при штормі, все чорніють хмари.
Так недовіра насуває біль
І тоді Бог, не добрий, а поганий!

Можливо Він скасовує політ, Ніяк кордон не можеш перетнути.
А в результаті злишся на ввесь світ,
Бо по твоєму все би мало бути.

Ти може любиш, але не тебе
І почуття закрили серце й розум.
І ти на Бога всю вину кладеш, Бо все не так як в романтичній прозі.

Можливо просиш кращий телефон
І заздриш тим, у кого успіх, слава.
А Бог мовчить... закриті небеса
І твоя віра падає помалу.

Я також злилась, на Господнє «Ні»,
Не розуміла, плакала, питала.
Він міг зробити чудо у житті
І через це б явилась Його Слава.

Він міг сказати мені твердо–Так!
Якщо Бог любить, нащо відмовляє?
Чому мовчить на кожне із прохань?
Чому одразу не відповідає?

Яка розумна думка, і слова,
Та заключати все твої мотиви,
Ти обхитрити хочеш небеса,
Які про тебе знають все, людино...?

Самі відходим від Свого Творця,
А потім все громадимо на купу.
І десь зірветься з твого язика,
Що винний Бог, і аж ніяк не люди.

Ми хочем все і зараз, без терпінь,
Без молитв, без Біблії без пóсту.
І тут додати можна би «Aмінь», Але не буде у житті так просто.

Чому завжди звучить лише : подай?
Піди Господь, зціли, яви нам чудо.
Та ти хоч раз у Нього запитай...
Де Він бажає, щоб душа ти була!

Є страх спитати, чи почути те,
Що план Його про тебе зовсім інший?
І може Бог допустить щось таке,
Щоб показати в чóму ти є грішний.

Ти не бажаєш йти, де каже Він,
Ти приліпився надто до комфорту.
І бачиш морок темно-сірих стін,
Що не дають побачити висóти.

Не до вподоби, коли наший план,
Терпить поправки, інколи й розруху.
І кожен з нас вже щось набудував,
Не допустивши туди Божу Руку.

Та що коли Бог скаже ні!
Допустить крах, подібно як у Йова,
Для когось справжнє хрещення в вогні,
Зламатись в вірі як помре худоба.

В когось вершина всіх випробувань,
Це біль від зради, чи лихого слова.
Духовно кволі, боїмось страждань,
Своїх людських, це навіть не за Бога.

В руках тремтять тоненькі сторінки,
Я знов читаю з болем книгу Йова,
Якому вкрили тіло гнояки,
Якому кажуть проклянути Бога.

Померли діти, спалена отара,
Бо Йов прославив Господа Ім'я.
На шкірі струпи, попіл і черва,
Та сатанинська злоба не зламала.

Із мого серце витікає думка, А що про мене кажуть небеса?
Моє життя, це те що за лаштунком
І чи достойна тої честі я?

Щоб Сам Господь на небі похвалився,
Що моя віра сильна на землі
А голова в сумнівах опустилась,
Бо розумію, що напевно ні....

Куди змагатись з праведністю Йова,
Та й не потрібно, я б не понесла.
Бог допускає все у певну міру,
Хтось пройде те, що не пройшла би я.

З лиця землі міста й країни стерлись,
Та не зітреться Божа благодать.
Герої віри з Біблі померли,
Та їхні душі з Господом сидять.

І кожен з них надіявся на Бога,
То чи не краще розвалити план.
І йти туди, де буде Божа воля,
Що обіцяє вічні небеса?

Бо може й ти життям своїм засвідчиш
І схаменеться не одна душа.
А може ти, наступний герой віри,
Якого Бог до Книги записав...

#віра
@virshi_for_God