Християнські вірші

ПРИХОДЬ, ДУШЕ ДО БОГА НА РОЗМОВУ...

Приходь, душе, до Бога на розмову
Як тільки зустрічаєш новий день.
Збуди молитвою цю тишу світанкову,
Хоч, може, серце й не співа пісень.

Відкрий Христу свою стражденну душу,
Скажи, що їй щоденно так болить.
Хай в простоті твою ранкову тишу
Заповнить щира молитовна мить.

Приходь і вдень до Бога на розмову,
Хоча розшарпують тебе мільйони справ:
Поїздки, справи, клопоти суворі,-
Бог все це знав, та все ж тебе чекав.

Буває, день розпишем похвилинно,
І все мчимось у вихрі різних справ.
І не підозрюєш, на жаль, людино,
Що час дорогоцінний змарнував,

Якщо й хвилини в тебе не знайшлося
Прибігти на розмову до Христа.
Бо в нас, на жаль, якось так повелося,
Що денний час займає суєта.

А в дні життя коротке обривається,
Трагедії червоним крилять все.
Буває, часу зовсім не лишається,
Як вічність у свої простори зве.

І як важливо у такі хвилини
Тримати з небом той міцний зв'язок.
Стараймось вдень поміж турбот й рутини
В молитві серце прихилити хоч разок.

І коли день іде за горизонти,
Стихають клопоти і денна суєта,
Чи є у нас відведені моменти
Вечірніх бесід біля ніг Христа?

Щоби лиш ти і Бог на цій розмові.
Щоби позаду виклики життя.
Нас огортають дні такі суворі
Їх нам не прожити без Христа.

Тому приходь до Бога на розмову
За всіх обставин і у кожний час.
Бо від Його присутності й покрову
Залежить доля кожного із нас.

Приходь до Бога в радісні хвилини
З хвалою і подякою в душі,
Приходь до Нього і в тяжкі години
І Він подасть потішення тобі.

Приходь до Бога не лише за себе,
За рідних, близьких.
Й за чужих молись.
Життя таке непевне.
І за тебе Хтось інший теж помолиться колись.

Приходь щодня до Бога на розмову
За вдів і сиріт, бідних і слабких,
За одиноких й тих, хто втратив віру,
У кого шепіт молитов затих.

Не втомлюйся нести свої молитви.
Може, вони спасуть чиєсь життя.
І хтось посеред клопотів й гонитви
Знайде свою дорогу до Христа.

І якби там життя це не штормило,
Не шарпало й не рвало на шматки,
Ревло й по серцю безпощадно било, -
Неси Творцю щоденно молитви

Прості і щирі, вилиті сльозами,
В які вкладаєш все своє єство,
Що піднесуться ген над Небесами
Їх почує наш Творець всього.

Повір, молитви можуть захистити,
Спинити лихо, втамувати біль.
Молитви можуть Небо прихилити.
Молитви завжди потрапляють в ціль.

Тому приходь до Бога на розмову
Уранці, вдень, вечірньої пори.
Хай на чуть-чуть, бодай лише по слову,
Але свою молитву принеси

Така як є: поранена, розбита,
Розшарпана тяжким своїм життям.
Неси молитву у сльозах омиту,
Бог дасть розраду і твоїм очам.

Невирішене і незрозуміле,
Важке, болюче все Йому неси
На цю розмову, що тремтить несміло,
Повір - Бог не запізниться прийти

В твоє життя, в твою стражденну долю,
Розбиті мрії відновити знов.
Лиш вір Йому й не пропускай розмову
Із Тим, чиє ім'я Свята Любов!

Оксана Гудзь

#молитва
#підбарьорення
@virshi_for_God

ВЕЛИКА ВІРА...

Людина в житті і не раз, і не два,
Буває дивується щиро,
Як бачить і чує про різні дива,
І каже: «Велика в них віра!»

Тут хтось помолився і руки поклав, -
І скочив з постелі каліка;
Там шторм бушував, - хтось до Бога звернувсь, -
І сталася тиша велика.

«От віра у них!» - каже більшість людей,
Зневаживши певні таланти,
А поряд неявні для наших очей
Щодня ходять віри гіганти.

Це ті хто довірився Богу сповна:
Це мати з дитям-інвалідом;
По подих останній з ним буде вона –
Не здасть в інтернат і не піде.

Любов відчайдушно топитиме лід,
І витіснить гіркість подяка.
Це – в вірі тривалість десятками літ,
Сильніше вона за ознаки.

Це той, кого рідні зреклися по тім,
Як вибрав між ними і Богом,
Залишив положення, статок і дім
Й тримається твердо дороги.

Це ті, хто оплакують рідних своїх,
Що в рабстві гріха пропадають,
І може побачать аж в вічності їх,
Та вірою не знемагають.

А в дні, що живем, в дні безладдя й спокус,
В часи зневажання святині,
Міцну треба віру, щоб в шторм, в землетрус
Встояти на Божій твердині.

Почати свій шлях із Христом на хресті
І в небі його довершити…
Так, друзі! Великої віри в житті
Людині потрібно, щоб жити."

#віра
@virshi_for_God

МРІЮ ПРО НЕБО...

Я погляд свій сердечний направляю
В ту прекрасну неба височінь,
Вірю, що на мене там чекає
Сам Господь, Творець мій, Цар царів.

Там краса ніколи не минає
І все чистим золотом блищить,
Мої рідні там мене чекають,
Що з землі цієї відійшли.

Там не буде смутку вже і горя,
І ніхто не скривдить там мене,
Там забуду всі печалі й болі,
Мої сльози всі Христос утре.

Там немає вже війни й тривоги, Всі в спокої й радості живуть,
І так щиро прославляють Бога,
Пісня слави лине з їхніх уст...

Не потерпить там ніхто страждання,
І не проливатимуть там сліз,
Там живуть усі в любові і єднанні,
Тішаться й радіють у Христі...

Там любов лиш неземна панує,
І квітує вічно там весна,
Сонця світла там не потребують,
Бо Христос для них є світлом Сам...

Там хвороб і старості не знають
В тих чудових, славних небесах
Всі, хто тут так часто знемагали,
Відпочинуть там на грудях у Христа...

Там приймуть мене в свої обійми
Усі ті, кого зустріну там,
Батько мій Небесний теж обійме,
Бо на мене Він також чекав...

Але поки на землі живу я,
Небо так приваблює мене,
Поки що лише у своїх мріях
Я чекаю зустрічі з Отцем...

Щоб до ніг Святих тих положити
Всі свої проблеми й тягарі,
І на грудях у Христа спочити
В тій країні вічній і святій.

Небо синє, ти мене так вабиш,
Там країна рідна є моя,
Лиш туди думки всі направляю,
Дуже хочу бути там і я.

То ж допоможи мені, мій Боже,
Досягнути той небесний край,
Бо земне пройде все дуже скоро,
В небі мій нетлінний вічний скарб...

#вічність
@virshi_for_God

ХІБА НЕМА ЗА ЩО НАМ СЛАВИТЬ БОГА?...

Хіба нема за що нам славить Бога ?
Хіба нема для вдячності причин ?
Давайте ми почнемо із простого,
І привід віднайдеться не один...

Прокинулись здоровими ми зранку,
Це милість Бог над нами оновив...
А хтось не зміг дожити до світанку
Когось ракети вибух розбудив...

Поснідали... і не злиденно зовсім,
А кожен смакував тим, чим хотів...
Десь з голоду вмирають люди досі,
І хтось ще з дня вчорашнього не їв...

Нам є де відпочити після втоми,
І ліжко є й над головою дах...
А стільки їх... З адресою й без дому...
Домівки руйнувались на очах...

Хоч раз Творцю приносив ти подяку,
За те що геть нічого не болить?
А скільки хворих... в боротьбі із раком,
На жаль, програють бій в єдину мить...

Ми не одні, є друзі в нас і рідні
Відповідаєм на чиїсь дзвінки...
А стільки їх... Нікому не потрібних...
Що в самоті живуть свої роки...

Ми на весні і влітку працювали,
Тепер помітні осені плоди ...
І фруктів є і овочів немало,
І ще в достатку хліба і води...

Ти йдеш до Церкви, лине там  хваління,
І проповідь про Господа звучить...
А десь тривають ще страшні гоніння,
За віру у в'язниці хтось сидить...

Через Ісуса маємо спасіння...
Він в Небеса дорогу нам відкрив,
А скільки грішних душ зазнали тління,
Бо ворог їх навіки загубив.

Можливість маєш Біблію читати,
І чуєш ... Дощ нічний по вікнах б'є
А є глухих, незрячих так багато,
Для когось мрія це - життя твоє...

Хіба нема за що прославить Бога?
Хіба не віднайдеш подяки слів?
Нема причин ? Тоді почни з простого,
Прокинувся ти й день новий зустрів.

#вдячність
@virshi_for_God

А ЩО КОЛИ БОГ СКАЖЕ «НІ»?...

А що коли Бог скаже «ні» ?
Чи твоя віра в Нього не пропаде?
Давай по правді, не бреши собі,
Хіба ти хочеш щоб розбились плани?

Ми на життя будуємо проект,
Щоб кожний день не мати недостатку.
Та не чекаєм той момент,
Коли на ньому Бог покладе крапку.

Молитва наша має свій підтекст
І дуже часто на свої прохання,
Ми хочем чути тільки слово «так»,
Щоб Бог схвалив усі наші бажання.

А коли ні, збираємся на гнів
І як при штормі, все чорніють хмари.
Так недовіра насуває біль
І тоді Бог, не добрий, а поганий!

Можливо Він скасовує політ, Ніяк кордон не можеш перетнути.
А в результаті злишся на ввесь світ,
Бо по твоєму все би мало бути.

Ти може любиш, але не тебе
І почуття закрили серце й розум.
І ти на Бога всю вину кладеш, Бо все не так як в романтичній прозі.

Можливо просиш кращий телефон
І заздриш тим, у кого успіх, слава.
А Бог мовчить... закриті небеса
І твоя віра падає помалу.

Я також злилась, на Господнє «Ні»,
Не розуміла, плакала, питала.
Він міг зробити чудо у житті
І через це б явилась Його Слава.

Він міг сказати мені твердо–Так!
Якщо Бог любить, нащо відмовляє?
Чому мовчить на кожне із прохань?
Чому одразу не відповідає?

Яка розумна думка, і слова,
Та заключати все твої мотиви,
Ти обхитрити хочеш небеса,
Які про тебе знають все, людино...?

Самі відходим від Свого Творця,
А потім все громадимо на купу.
І десь зірветься з твого язика,
Що винний Бог, і аж ніяк не люди.

Ми хочем все і зараз, без терпінь,
Без молитв, без Біблії без пóсту.
І тут додати можна би «Aмінь», Але не буде у житті так просто.

Чому завжди звучить лише : подай?
Піди Господь, зціли, яви нам чудо.
Та ти хоч раз у Нього запитай...
Де Він бажає, щоб душа ти була!

Є страх спитати, чи почути те,
Що план Його про тебе зовсім інший?
І може Бог допустить щось таке,
Щоб показати в чóму ти є грішний.

Ти не бажаєш йти, де каже Він,
Ти приліпився надто до комфорту.
І бачиш морок темно-сірих стін,
Що не дають побачити висóти.

Не до вподоби, коли наший план,
Терпить поправки, інколи й розруху.
І кожен з нас вже щось набудував,
Не допустивши туди Божу Руку.

Та що коли Бог скаже ні!
Допустить крах, подібно як у Йова,
Для когось справжнє хрещення в вогні,
Зламатись в вірі як помре худоба.

В когось вершина всіх випробувань,
Це біль від зради, чи лихого слова.
Духовно кволі, боїмось страждань,
Своїх людських, це навіть не за Бога.

В руках тремтять тоненькі сторінки,
Я знов читаю з болем книгу Йова,
Якому вкрили тіло гнояки,
Якому кажуть проклянути Бога.

Померли діти, спалена отара,
Бо Йов прославив Господа Ім'я.
На шкірі струпи, попіл і черва,
Та сатанинська злоба не зламала.

Із мого серце витікає думка, А що про мене кажуть небеса?
Моє життя, це те що за лаштунком
І чи достойна тої честі я?

Щоб Сам Господь на небі похвалився,
Що моя віра сильна на землі
А голова в сумнівах опустилась,
Бо розумію, що напевно ні....

Куди змагатись з праведністю Йова,
Та й не потрібно, я б не понесла.
Бог допускає все у певну міру,
Хтось пройде те, що не пройшла би я.

З лиця землі міста й країни стерлись,
Та не зітреться Божа благодать.
Герої віри з Біблі померли,
Та їхні душі з Господом сидять.

І кожен з них надіявся на Бога,
То чи не краще розвалити план.
І йти туди, де буде Божа воля,
Що обіцяє вічні небеса?

Бо може й ти життям своїм засвідчиш
І схаменеться не одна душа.
А може ти, наступний герой віри,
Якого Бог до Книги записав...

#віра
@virshi_for_God

НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...

Той день був незабутнім, незрівнянним,
Посеред справ, служіння і розмов...
Ісус Петра взяв, Якова, Івана,
І на Фавор у задумі пішов...

Хоч все таким звичайним їм здавалось,
Вже стільки тих стежинок перейшли,
Ось вчотирьох на гору піднімались,
Задумані про щось вони були...

Прийшли... Христос молитися схилився,
Взивав до Свого Вічного Отця,
І раптом весь у сяєві змінився,
У виразі Прекрасного Лиця.

Одежі білосніжними враз стали,
Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,
З'явилися, з Ісусом розмовляли,
Про час, коли піде на муки й хрест.

Пророки два й обіцяний Месія,
Якого ми чекали так давно...
Він сумніви навіки Сам розсіяв,
І учні, що тоді поснули сном...

Прокинувшись,  не сміли щось сказати,
Небачивши такого у житті,
Петро шатри схотів побудувати,
Не розуміли навіть те тоді...

Що величі в шатрах не помістити,
І тих, кому належать Небеса...
Всю вічність з Богом будемо ділити,
Хто йде покірно по слідах Христа.

Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,
І прощення тих зроблених провин...
До нині Голос Божий ще лунає,
Говорить : «Мій Улюблений це Син.

Вподобав Я Його. Покірні будьте ,
Ісуса слухайте ви кожен час...»,
День Преображення - це незабутнє,
Для Церкви свято, також і для нас.

Гора Фавор побачила багато,
Як над Землею Божий Син стояв,
Він знав той день, коли піде на страту,
За тих, хто ще спасіння не прийняв.

Врятовані ми Ним, і все стерпіти,
Поможе Він, вестиме до кінця...
Через Христа тепер ми - Божі діти,
А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.

#Преображення
@virshi_for_God

ТИ ВЧИВ МЕНЕ ХОДИТИ ПО ВОДІ...

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні, не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі... це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я... Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена

#підбадьорення
@virshi_for_God

НАЙТЯЖЧА БОРОТЬБА...

Найтяжча боротьба – завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Коли душа горить немов в вогні,
Коли твій розум – наче поле бою.

Коли себе ти важиш на вагах,
І бачиш, що ваги нажаль не має
А ні у вчинках, а ні у ділах,
Тай оправдань собі вже не шукаєш.

Коли нутро від болю аж кричить,
А все, що тобі можна це мовчати.
Скажи, як почуваєшся в цю мить?
В цю мить ти хочеш на весь світ сказати

Про те, що там сидить, на глибині
Твого ніким незвіданого серця….
Проте нажаль, чомусь , ти сам один,
Сліди людини вже роками стерті.

Ніхто не вникне у твою біду…
Й душа від цього ще сильніш страждає.
Усі в житті немов повз тебе йдуть.
Ніхто з людей тебе не помічає.

Всі хочуть завжди тільки лиш одне:
У всьому користь й зиск для себе мати.
Їм не цікавим є єство твоє,
Вони не мають що для тебе дати.

І в голові питання зазвучить,
Немовби ехо: « А кому потрібен?
Хто зможе душу словом оживить?
Хто допоможе подолати біди?»

А в відповідь Христос промовить: «Я.
Ніхто з людей не в змозі поміч дати,
Серця лікує лиш рука Моя,
Не варто від людей чогось чекати.

Лиш ті, хто переносив схожу біль
Спроможні болі інших помічати.
Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль,
Й допомагаю йти і пробачати

Всіх, хто тобі приносять біль і зло,
Всіх, хто ятрить замученую душу.
Моє дитя! Я – твій святий Господь.
Я Той, Хто робить серед моря сушу.

Я прокладаю шлях усім вітрам.
Я Той, Хто чинить тишу серед бурі…
З тобою поруч завжди, тут і там,
А те, що всі неначе б то поснули,

Я допустив, щоб ти шукав Мене,
Того, Який ніколи не залишить,
А В Мене сину, необхідне є,
Й Я можу дати значно – значно більше

Ніж ти шукаєш цього у людей.
Отож прошу, задумайся, дитино,
Ти клич Мене у темряві ночей,
Шукай Мене у найсвітлішу днину.

Я заспокою й силу дам Свою,
І боротьба у серці закінчиться.
Моє дитя. Я так тебе люблю.
Нехай твій дух печальний укріпиться.

Найтяжка боротьба завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Та коли прийдуть ці суворі дні,
Не забувай, що Я завжди з тобою.

Тебе всім серцем , сину, полюбив,
Тож йди до Мене, Я тебе чекаю.
Так промовляє Утішитель твій.
Благословив. І ще благословляю.

#підбадьорення
@virshi_for_God

ДВА РОКИ ВІЙНИ...💔🇺🇦

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
Будильник наче всіх людей підняв...
Повисла чорнота над нашим краєм,
"Війна розпочалась..." Нам хтось сказав...

Не вірилось... не віриться ще досі...
Прийняти все немає просто сил...
На чужині ми біженці і гості...
А вдома свіжих тисячі могил...

А нам ще так ніколи не боліло ,
Ніколи гірко так ще не було...
Ми рідний край любити ще не вміли,
А в ньому місто кожне і село...

А нам раніш так не ятрились рани,
Як в цей важкий, до сліз, тривожний рік...
Нас вибухи збудили вранці-рано,
Світанок той серця вогнем пропік...

А ми ще так життя не цінували,
І мирне Небо так не берегли...
О Господи, якби ж раніше знали ,
Якими ми щасливими були...

А ми ще друзів так не обіймали,
Не дорожили від сім'ї дзвінком...
Ще так за рідних не переживали,
Як зараз.... Їх чекаємо з теплом...

А ми ще не стояли на руїнах,
Своїх домів і міст... Церков і сіл...
Такою не була ще Україна...
Встромились в неї злих мільйони стріл...

А ми раніш молитись так не вміли,
І в Небо крик такий ще не злітав...
Як зараз все кричить ... душа і тіло...
Хто б ранам нашим зцілення подав ?

Засвоїли урок цей знаю точно,
Пріоритети поміняли ми,
Не хочемо доріг тепер порочних,
Не хочемо гріховної пітьми...

Бог чує ті молитви розкаяння,
Нас через рік... мов через піч провів...
Йому відомі наші всі страждання,
Ще відведе далеко ворогів....

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
З тих пір ще не закінчувався він...
І милості у Господа благаю ,
Щоб назавжди затих вже горя дзвін...

Сирен й війни щоб більше нам не знати,
Додому хай повернуться сини,
Пташки хай будуть тільки із крилатих,
Спокійними - під мирним Небом сни...

Ти дочекатись ранку постарайся,
Коли загляне у вікно весна,
Й подзвонить хтось і скаже:
" Прокидайся...
Алло... Вставай... закінчилась війна..."

©️ Наталя Мартинюк

#Україна
@virshi_for_God

СВОЮ ДОЛЮ ВІДДАМ В ТВОЇ РУКИ...

Свою долю віддам в Твої руки,
Хай там буде і сум, і печаль,
Нехай серце спітка біль розлуки,
Хоч і важко буде, і хоч жаль.

Хай там буде і радість, і щастя,
Хай там буде усе, що мені
Там від Тебе в дорозі додасться,
Що допустиш для мене в ці дні.

Що б в житті не було і не сталось,
Хочу бути з Тобою всякчас,
Яка буря в житті б вирувала,
Коли вдвох, не здола вона нас.

І хоч вітер те дерево хилить,
І здавалось, ось-ось вже впаде, -
Ти цю бурю розбурхану спиниш,
Мимо мене цей вихор пройде.

Тож усе, що дано пережити,
Дай терпляче приймати мені,
Коли шлях розсипатиме квіти,
І коли будуть вісті сумні.

Хай надія моя не вгаває,
Хай той спокій, що завжди в Тобі,
Теплом серце моє зігріває,
Силу дасть устояти в журбі.

Мужність дай всі пройти перешкоди,
І тобі довіряти завжди,
Щоб Ти злив всі Свої нагороди,
Злив потоки живої води.

Свою долю віддам в Твої руки,
Хочу славити Ім'я Твоє,
Хай лунають із вуст хвали звуки,
Ти для мене - спасіння моє.

#підбадьорення
#довіра

@virshi_for_God

ІШЛО РІЗДВО...

Ішло Різдво... В стражденну Україну,
У темні села, стомлені міста….
Ішло через воронки і руїни,
Несло їй силу вічного Христа!

Ішло Різдво... до діточок маленьких,
Щоби забрати відчай в них і страх...
До юних... і дорослих...і стареньких,
Несло їм віру на своїх плечах...

Ішло Різдво... у бліндажі й окопи,
Окутувало воїнів теплом...
Ішло між градами, налякане…. в ознобі.
Щоб стати від загибелі щитом!

Ішло Різдво... До кожного порогу...
Не знало, чи відчинять там Йому...
Щоби навчити довірятись Богу,
Щоб вивести до Світла крізь пітьму...

Ішло Різдво... Із вдовами стогнало,
На руки брало сиріт у сльозах...
І шепотіло, й сльози утирало:
«Татусь живий... Він там, на Небесах...»

Ішло Різдво... Крізь снігові замети... у бомбосховища, в оселі, що ущент...
Під рев шахідів, обстріли ракети,
Й сирени лячний акомпанемент…..

Ішло Різдво... I людям говорило:
- Христос вже народився! Він гряде!
Впускайте Його у серця щосили,
Він вам усі тривоги відведе!

I українці духом підіймались
Й молитва їм лягала на вуста!
У радості й надії всі єднались!
І зустрічали з вірою Христа !

#різдвяні
@virshi_for_God

ОСОБЛИВИЙ ДЕНЬ...

І хвилювання й радість в очах моїй іскриться,
Сьогодні перед Богом даю я обітницю,
Тепер у заповіт з Ним обдумано вступаю,
І хрещення святеє по вірі я приймаю.

В цей день рішила твердо іти шляхом вузеньким,
І двері відчинила Христу в своє серденько,
Тож кожну мить бажаю Йому лише служити,
І юність для Ісуса навіки присвятити.

Сьогодні свою долю вручаю в Божі руки
Й триматимусь постійно Господньої науки,
Хоч знаю, що зустріну в житті випробування,
А може доведеться перенести й страждання.

Та Богу довіряю з Ним все здолати зможу,
Шукатиму поради щодня у Слові Божім,
У молитвах натхненних схилятиму коліна
І сил просити буду...Його благословіння...

До цього часу Спас мій про мене турбувався,
Беріг мене в дорозі, підтримати старався,
Безмежно вдячна Йому за милосердя й ласку,
Що з вірними на небі я маю спільну частку.

Цей день, як згадку світлу через років багато
Я берегтиму в серці і буду пам'ятати...
Ласкаве сонце, берег, прозорая водиця,
І сказана від серця для Бога обітниця.

Я вірую в Ісуса й живого Бога знаю!
У чистому сумлінні служить Йому бажаю!
Допоки буду жити! Допоки серце б'ється－
Хай лише слава Богу із уст моїх несеться!

Яке то щастя, друзі, красу юначих років－
Віддати в руки Божі, довірившись глибоко,
Буть прикладом для інших, нести святе служіння,
І всім звіщати вістку про милість і спасіння.

Сьогодні моє слово почують всі присутні
Але не тільки люди－і Бог наш Всемогутній,
Тож хай Господь поможе обіцянку здержати,
Свій одяг білосніжний у чистоті тримати.

Щоб віра в моїм серці, немов зоря сіяла,
Любов у грудях щира до всіх людей палала,
Буть світлом тут і сіллю, щоб бачити міг кожен
В мені Ісуса образ, що я－дитина Божа...

Катерина Бойко

#Водне_хрещення
@virshi_for_God

РІДНА МОЯ УКРАЇНО... 💔😭🇺🇦

Рідна моя Україно!
Скільки страждання вже винесла ти!
Горе одне ще не встигло скінчитись
Друге уже поспішило прийти.

Скільки страждання, і горя і болю
В нашу країну принесла війна!
Другий вже рік ти обмита сльозою
В жінок молодих вже блищить сивина.

Несила уже всім цього перенести
Хоронять дітей, молодих юнаків,
Дівчат молодих там спішать убивати,
Жінок не шкодують, а ні стариків

І знов в Україну мою прийшло горе,
Від взриву Каховської станції знову є жах.
Села потоплені водним тим морем,
Люди спасаються там на дахах.

Скільки загинуло вже у воді тій бурхливій
Здорових і немічних, жінок і дітей
Знищене все! городи, посіви!
Скільки пропало невинних людей!

О Господи Боже! О зглянься над краєм!
Скоріш беззаконня Ти всі припини!
Щиро Тебе ми сьогодні благаєм
Сам Ти спасіння своє там пішли!

Знаю, мій Батьку, що ми всі грішили,
Наші провини Ти нам всім прости!
О Господи Боже! Спасителю Милий!
Усю Україну Ти Сам захисти!!!

Дай покаяння Ти всьому народу
Щоб через скорботу могли всі до Тебе прийти
Від ворога злого даруй нам свободу
Очисть нашу землю і благослови!

Даруй розуміння правителям нашим
До миру, єднання вони щоб прийшли
Бо слізьми людей вже наповнились чаші,
О! Як багато вже їх ми усі пролили.

Ми йдемо до Тебе в постах і в молитвах
Всю біль і скорботи Тобі несемо
Ти дай перемогу в нерівній цій битві
До Тебе о Батьку, усі ми йдемо!

#Україна
@virshi_for_God

КОЛИСЬ БУЛО ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ НАРОД...

Колись було ізраїльський народ,
Втікав з єгипетського рабства.
Було в них стільки перешкод,
Вкусили горя там й нахабства.

А фараон все лютував,
Не мав в собі добра і ласки.
Народ тримав й не відпускав,
Це не історія із казки.

Та Бог сильніший за людей,
Він навіть море розділяє,
І від єгипетських очей,
Ізраїльський народ ховає.

В той день тонули колесниці,
І з ними разом фараон.
Збувались Божі обітнИці
Поліг на дні весь "ешелон"

Буває часом ми не вірим,
Що справедливість запанує.
Та у кінцевім результаті,
Програє той, хто так лютує.

В бурхливих водах згине ворог,
Мабуть він сам цього хотів.
Забув, що на землі лиш порох,
І справу з пеклом заключив.

У двадцять першому столітті,
З'явився знову "фараон",
Та цього разу ще лютіший,
Як той кошмарний нічний сон.

Але скажу вам по секрету,
Чудес ніхто не відміняв.
Розверне Бог оту ракету,
Й пошле тому хто запускав.

В бурхливих водах поховає,
Усіх хто беззаконням жив.
Неправду Бог не прикриває,
Для добрих брами відчинив.

06.06.23
𝑶𝒍𝒊𝒄𝒉𝒌𝒂 𝒀𝒖𝒌𝒉𝒚𝒎𝒆𝒕𝒔

#Україна
@virshi_for_God