Біла Варта

Щось підпритихла хвиля сприводу переводів пілотів, номерів обслуги ПВО і медиків на стрілецькі посади. Думаю це через те, що більшість з цих людей просто кивають гривою і ідуть жмуритись, навіть не намагаючись протестувати.

До такої думки дійшов в результаті розмови з замкомроти однієї кінченої іменитої бригади Нацгвардії. Виявляється під десяток наших спільних знайомих пілотів, які займались БПЛА коли ще толком ніхто не знав навіть за існування ФПВ-дронів, були переведені в піхоту. Зараз вони бігають по передку, носять БК піхоті, допомогають з евакуацією з нуля і т.д. Виконують низькокваліфіковану і небезпечну роботу. Зате коли вони стануть не БГ або пожмуряться, а треба будуть спеціалісти інженери і пілоти—командування розводитиме руками.

Порозводять руками і почнуть нову піар-кампанію типу "вибирай посаду в армії". Да, да, ти вибирай. Даже послужиш на вибраній посаді місяць-другий, а потім вже як вийде. Може підеш гівно в траншеях місить, а може ні. Але з тим як командують видатні стратеги—швидше за все підеш.

Потім все повториться по колу, поки не закінчаться люди. Ну або поки західні господарі не вирішать завершити війну договорняком(до чого йде).

Ледь не щодня то «Єдиний марафон», то всілякі Ютуб-канали показують інтерв’ю з Марією Берлінською, яку називають «військовою» та «ветеранкою російсько-української війни». Зокрема недавно в ході чергового інтерв’ю «військова» Берлінська закликала мобілізувати жінок – мовляв, нехай беруть приклад з неї.

Хочу внести ясність – те, що Берлінська розповідає про себе, а також те, що про неї пишуть на Вікіпедії професійні громадські активісти, не відповідає дійсності. Берлінська жодного відношення ані до Збройних Сил України, ані до інших військових формувань ніколи не мала, ветераном вона не є. Берлінська – ЛГБТ-активістка та активістка псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції», на військовій службі, навіть фіктивно, вона ніколи не перебувала.

Втім, Берлінська має, хоча й дуже опосередковане, відношення до армії: вона допомагає ухилятись від мобілізації професійним громадським активістам. Зокрема, у перші дні війни засновниця «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк, ховаючи від мобілізації свого чоловіка, також засновника «Центру протидії корупції» Ореста Рудого, вивезла його за кордон по підроблених документах. До кінця 2023 року Берлінська разом з Каленюк регулярно їздила за кордон до Рудого, при цьому поїздки Берлінської оплачували наївні громадяни, які збирають цій мадам «на дрони».

Після того, як міністром оборони України за квотою Пінчука став Умєров (народний депутат Мар’яна Безугла стверджує, що пропозицію призначити Умєрова Єрмаку подала член правління «Центру протидії корупції» народний депутат Олександра Устінова, яка має чималий вплив на Єрмака), Каленюк і Берлінській були обіцяні посади заступників міністра оборони, у зв’язку з чим Каленюк повернула свого чоловіка з-за кордону. Але призначення не відбулось, Рудий зараз змушений сидіти безвилазно вдома, щоби не потрапити під облаву ТЦК, а Каленюк і Берлінська на всі заставки поливають брудом міністра чебуреків.

Тому якщо Берлінська вважає, що жінок треба мобілізувати, то нехай починає з себе та Каленюк. Або нехай хоча б відведе в ТЦК пана Рудого.

Персона - один из составляющих маркеров не только человеческой цивилизации, но и индивидуальной психологии.

Одно из самых впечатляющих произведений японского писателя и драматурга Кобо Абэ: "Чужое лицо", когда маска меняет личность носителя и он уже не понимает, где маска, а где реальное лицо.

Именно поэтому, выборы как и любое голосование - это всегда персонализация, скрытая или явная.

Тайна голосования скрывает сам факт того, кто и как проголосовал, но участие персоны в выборах всегда было фактом физического присутствия.

Демократия - это голосование присутствующих в полисе/городе свободных людей.

Выборы в Молдове и грядущие выборы в США (сколь не соразмерен их масштаб), свидетельствуют о наступлении эры деперсонализированных выборов, когда значительная часть голосов поступает в виде заочного, дистанционного голосования, в виде электронного голосования, с зарубежных участков и т.д.

Это, по сути деполисизация выборов, когда голос находящихся в "полисе" персон перестает быть решающим.

Более того, решающим становится деперсонализированное голосование, под которым я подразумеваю голос тех, кто находится "за стенами" внутреннего мира.

Это может быть заочное голосование, зарубежное, электронное. Голос людей, не пришедших на участки в день выборов.

И если раньше, технические средства для учета голосов таких избирателей были, скорее, исключением из правил (голосование семей дипломатов, инвалидов на дому, уезжающих в зарубежные командировки), то сейчас это становится массовой технологией, по объему сопоставимой с "полисным голосованием" на участках в день выборов.

Что виртуализирует сам выбор, когда общество не ощущает его физической реальности.

Так как физическое ощущение выборов - это совокупность миллионов индивидуальных ощущений выборов на избирательных участках.

Именно данная множественность индивидуальных восприятий выборов и порождает в обществе, например, ощущения несправедливого итога, фальсификаций или "украденных голосов".

Когда выборы виртуализируются, сформировать такое коллективное ощущение выбора, невозможно.

Не буду судить, плохо это или хорошо.

Но это финал классической, полисной демократии. Подведение итогов ее истории в 2500 лет.

Она становится музейным экспонатом.

Кстати, в Украине, если у нас когда-нибудь еще будут выборы, будет похожая с Молдовой ситуация: страна будет делать один выбор, а украинцы за рубежом - совершенно иной, полностью опрокидывая голосование внутри страны с помощью "ночного вброса" голосов.

Это будет создавать у живущих в стране ощущение их беспомощности, невозможности и неспособности влияния на политику с помощью внутреннего выбора.

Эту тенденцию уже изучают политтехнологи.

Теперь побеждать будет не "гречка", а технология подсчета виртуальных голосов.