⭕️
«Міжнародний жіночий день» — свято більшовиків та повій"Свято" 8 березня пов'язане з історією першої хвилі феміністичних рухів, зокрема з виступами комуністок-соціалісток, таких як Клара Цеткін і Роза Люксембург, які вимагали прав для жінок, що працювали повіями, й намагалися покращити їхні соціальні та економічні умови.
Деякі сучасні прихильники "жіночого дня" намагаються звести його до простої урочистості, ігноруючи більш складний політичний контекст цього дня.
Історія свята бере свій початок у 1857 році в Нью-Йорку, де відбувся перший протест жінок, що були залучені до секс-індустрії, які вимагали "гідних" виплат від моряків за надані послуги. Ця акція стала каталізатором для подальших виступів секс-робітниць у багатьох країнах, що прагнули покращити умови праці та правовий статус цієї групи.
8 березня 1870 року в Парижі відбулася акція, також організована та проведена здебільшого повіями. Тоді проституція серйозно контролювалася французькою владою, а поліції мала широкі повноваження для можливого обмеження прав робітниць цієї сфери. У відповідь на такі санкції, жінки приєдналися до руху Союзу за права жінок, очолюваного Луїзою Мішель, який вимагав визнання прав таких "трудівниць" на рівні з іншими жінками, що працюють у традиційних професіях, та скасування дискримінації цієї категорії людей.
Унаслідок натхнення подібним прикладом, у 1908 році в Штатах відбувся подібний протест, організований повії, які намагалися звернути увагу на проблему недостатньо комфортних умов праці та дискримінації. Акції підтримувалися Соціалістичною партією Америки, і саме в цей рік було проголошено перший Міжнародний жіночий день як дату, що вшановувала боротьбу жінок, зокрема й повій, за свої трудові та інші права.
У 1910 році ініціативу американських активісток підхопили німецькі соціалістки Клара Цеткін і Роза Люксембург. На зібранні Соціалістичного інтернаціоналу в Копенгагені 17 країн підписали резолюцію, яка проголошувала Міжнародний жіночий день – свято солідарності жінок-робітниць у боротьбі за економічну, соціальну та політичну рівність.
Проте дата 8 березня була остаточно закріплена в 1921 році в Росії. Того дня жінки по всій Російській імперії вийшли на демонстрації, вимагаючи завершення громадянської війни та покращення свого становища в суспільстві. Ситуація з правами жінок, зокрема й залучених до сексуальної сфери, була достатньо складною, і це становище використовувалося більшовики для мобілізації додаткової підтримки. Після революції ними було скасовано обмеження на сексуальну працю, тоді ж проституція набула фактичної легальності. У цей день РСДРП проголосив 8 березня "Міжнародним днем жінок-пролетарок", і свято стало широко відзначатися в СРСР та інших країн Східного блоку.
Таким чином, 8 березня постає днем боротьби за права найменш привілейованих верств населення – бідняків, повій, чорноробочих та т.зв. революціонерів. На жаль, у дійсності свято від самого початку проголошення не вбачало своєю метою вирішення реально існуючих соціальних проблем, а фінансування під його егідою протестів та демонстрацій з боку різноманітних соціалістичних та комуністичних партій іще більше підкреслює ідеологічний характер цієї дати.
Фото 1: Демонстрації повій у Нью-Йорку та Чикаго, 1857-1895 рр.
Фото 2: Марш німецьких секс-робітниць, профінансований Кларою Цеткін, 1910 р.
Фото 3: Березневий марш жінок-пролетарів 8 березня "Хліб та мир", очолюваний РСДРП та Олександрою Коллонтай, 1921 р.ukrain1an ꑭ division