Див не сталося. Бог нас забув
в мішковині безбарвних полів
у підвалах з трясучими стінами
з штукатуркою на голові

Бог лишив під курганом руїн
у потрощених селах Донбасу
наші берці, книжкИ, сухпаЇ
стан безсоння і болісні спазми

у пожованих кИтелях втоми
біля примусу каву варили
вмиті азбестом, в цвілі льохів
ми даремно чекали заміну,

обперезані вічним скитанням
з рюкзаками, у дальню дорогу
ми ішли нахлобучувать долю
і даремно чекали підмогу,

ніч полярна нам сяйво простЯгне
що пролиється в дірку у стелі
від прильоту фугасного типу
ми залИшим по сОбі пустелю,

Бог прокинеться надто пізно
коли ми з нього спросим за Неню
і за те, що проспав на тилах
добровольчу вендету священну

Йова 42:"18"