Чи дійсно держава має різко втрутитись в регулювання ринку ліків?
Оптова торгівля ліками є ліцензованим видом діяльності в Україні, як зрештою і в ЄС.
І ця діяльність передбачає обов’язкове дотримання європейських вимог GDP, тобто - Good Distribution Practice.
Звинувачення у монопольному становищу та картельній змові потребують доказів і робити це має компетентний орган – Антимонопольний комітет.
За даними дослідження «Industry research. Pharma distribution» аналітичної компанії Gain.pro, європейський ринок фармацевтичної дистрибуції є значно консолідованим.
Три провідні гравці акумулюють левову частку ринку, що становить >60% в оптовому сегменті.
Але дистриб’ютори не можуть нести повну відповідальність за вартість ліків, адже за даними аналітичної компанії «Proxima Research», на долю дистриб’юторів припадає лише 5,9% в структурі вартості ліків.
Ключовий ціновий вплив справляють імпортери ліків та виробники.
В Україні існує модель реімбурсації – це загальноприйнятий механізм повної або часткової компенсації з боку держави ціни визначених нею препаратів. І цією програмою активно користуються українці.
В Європейському Союзі діє Директива Ради 89/105 від 21 грудня 1988 року. Вона стосується зокрема прозорості заходів, які регулюють ціни на препарати для застосування у людини. Ці заходи передбачають два основних правила.
Перше - маркетинг лікарського засобу дозволено лише після того, як компетентні органи затвердили ціну на нього.
Друге - підвищення ціни на препарат дозволяється лише після отримання попереднього дозволу компетентних органів.
Нічого не треба придумувати.
Реального здешевлення цін можна досягти завдяки розширенню програми «Доступні ліки», тобто - через застосування механізму реімбурсації.
Ми вже маємо кілька рішень МОЗ та Уряду в цьому напрямку, зокрема і щодо розширення переліку препаратів, ціну на які держава компенсує. І щодо приєднання всіх аптек в Україні до програми «Доступні ліки» в наступному році.
То чи варто видумувати велосипед і запроваджувати якесь нове регулювання ринку ліків в Україні?
Як економіст, я би радив запроваджувати зміни, які впливають на ринки, тільки після профільних експертиз та за наявності економічного обґрунтування.
Ми повинні брати до уваги насамперед реальні моделі функціонування того чи іншого ринку та безперечно врахувати позицію професійної спільноти.
Інакше ризикуємо отримати нове підтвердження старої істини, про благі наміри, та до чого вони ведуть.
Оптова торгівля ліками є ліцензованим видом діяльності в Україні, як зрештою і в ЄС.
І ця діяльність передбачає обов’язкове дотримання європейських вимог GDP, тобто - Good Distribution Practice.
Звинувачення у монопольному становищу та картельній змові потребують доказів і робити це має компетентний орган – Антимонопольний комітет.
За даними дослідження «Industry research. Pharma distribution» аналітичної компанії Gain.pro, європейський ринок фармацевтичної дистрибуції є значно консолідованим.
Три провідні гравці акумулюють левову частку ринку, що становить >60% в оптовому сегменті.
Але дистриб’ютори не можуть нести повну відповідальність за вартість ліків, адже за даними аналітичної компанії «Proxima Research», на долю дистриб’юторів припадає лише 5,9% в структурі вартості ліків.
Ключовий ціновий вплив справляють імпортери ліків та виробники.
В Україні існує модель реімбурсації – це загальноприйнятий механізм повної або часткової компенсації з боку держави ціни визначених нею препаратів. І цією програмою активно користуються українці.
В Європейському Союзі діє Директива Ради 89/105 від 21 грудня 1988 року. Вона стосується зокрема прозорості заходів, які регулюють ціни на препарати для застосування у людини. Ці заходи передбачають два основних правила.
Перше - маркетинг лікарського засобу дозволено лише після того, як компетентні органи затвердили ціну на нього.
Друге - підвищення ціни на препарат дозволяється лише після отримання попереднього дозволу компетентних органів.
Нічого не треба придумувати.
Реального здешевлення цін можна досягти завдяки розширенню програми «Доступні ліки», тобто - через застосування механізму реімбурсації.
Ми вже маємо кілька рішень МОЗ та Уряду в цьому напрямку, зокрема і щодо розширення переліку препаратів, ціну на які держава компенсує. І щодо приєднання всіх аптек в Україні до програми «Доступні ліки» в наступному році.
То чи варто видумувати велосипед і запроваджувати якесь нове регулювання ринку ліків в Україні?
Як економіст, я би радив запроваджувати зміни, які впливають на ринки, тільки після профільних експертиз та за наявності економічного обґрунтування.
Ми повинні брати до уваги насамперед реальні моделі функціонування того чи іншого ринку та безперечно врахувати позицію професійної спільноти.
Інакше ризикуємо отримати нове підтвердження старої істини, про благі наміри, та до чого вони ведуть.