...Боротьба, чи то особиста, чи національна, завжди була невід’ємною частиною існування людської душі, яка прагне до очищення й вічної мети. Ідеалізм, як горда ілюзія, яка вабить до високих прагнень і обіцянок, відразу стикається з реаліями світу, що не пускає до себе без бою. Ідеалізм завжди прагне до того, що повинно бути, і бачить у світі тільки потенціал для вдосконалення, проте, якщо не розбити його об скелі реальності, він лише марить у тумані обіцянок. Війна є не лише боротьбою за територію чи владу, але й боротьбою з самим собою, з ідеалами, які, у своїй непідготовленості, призводять до зневіри. Справжня мета в боротьбі – не досягти кінцевої перемоги, а досягти чистоти духу, визнати свою невідворотність і випробувати себе на міцність.
Нігілізм, як відгук нашого часу, тоне у відсутності віри, у відмові від всіх ідеалів і шляхів, що ведуть до величі. Всі ці прагнення до безцільності та зневіри, до заперечення всього, що ми коли-небудь знали, лише оголюють нашу беззахисність перед обличчям божественного порядку. І хоча людина, як і нація, може впасти в обійми цього нігілізму, втрачаючи будь-який сенс і розчаровуючись у кожному поступі, справжня боротьба полягає в подоланні цього падіння. Бо сила, з якою ми протистоїмо власному розпаду, стає тим знаком, що кожен крок до очищення через страждання є актом вірності Божій волі. Це усвідомлення не є втіхою, але необхідністю для кожного, хто готовий стати на цей шлях.
Ціль у боротьбі — це сам шлях, його довжина і глибина. Проте, саме на цьому шляху кожна боротьба набуває сенсу, бо вона стає втіленням того, що воля Божа, через муки і страждання, формує людину, націю, світ. Ідеалізм без реалізму обрушиться, бо він не розуміє тяжкості власної боротьби. Божа воля не дає простих відповідей, вона вимагає від нас витримки, бо кожен акт боротьби — це прояв божественного плану, відображення нашої внутрішньої боротьби за правду, за честь, за мораль, що трансформує нас із внутрішньої боротьби у зовнішній подвиг.
Mox in polis vestris
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
Нігілізм, як відгук нашого часу, тоне у відсутності віри, у відмові від всіх ідеалів і шляхів, що ведуть до величі. Всі ці прагнення до безцільності та зневіри, до заперечення всього, що ми коли-небудь знали, лише оголюють нашу беззахисність перед обличчям божественного порядку. І хоча людина, як і нація, може впасти в обійми цього нігілізму, втрачаючи будь-який сенс і розчаровуючись у кожному поступі, справжня боротьба полягає в подоланні цього падіння. Бо сила, з якою ми протистоїмо власному розпаду, стає тим знаком, що кожен крок до очищення через страждання є актом вірності Божій волі. Це усвідомлення не є втіхою, але необхідністю для кожного, хто готовий стати на цей шлях.
Ціль у боротьбі — це сам шлях, його довжина і глибина. Проте, саме на цьому шляху кожна боротьба набуває сенсу, бо вона стає втіленням того, що воля Божа, через муки і страждання, формує людину, націю, світ. Ідеалізм без реалізму обрушиться, бо він не розуміє тяжкості власної боротьби. Божа воля не дає простих відповідей, вона вимагає від нас витримки, бо кожен акт боротьби — це прояв божественного плану, відображення нашої внутрішньої боротьби за правду, за честь, за мораль, що трансформує нас із внутрішньої боротьби у зовнішній подвиг.
Mox in polis vestris
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу