НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: ЦІННОСТІ, ЩО НАС ОБ’ЄДНУЮТЬ Під синьо-жовтим прапором: символ державності крізь покоління23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Продовжуємо інформаційний цикл ПДТУ
«Незалежність: цінності, що нас об’єднують».
Синьо-жовтий прапор сьогодні впізнають у всьому світі. Для нас це не просто державний символ і не лише два кольори. Це знак української державності, свободи, єдності й нашого права бути собою.
А ще – символ історичної тяглості України.
Українська незалежність не народилася 24 серпня 1991 року раптово. За нею – довга історія боротьби поколінь українців за власну державу.
У 1918 році Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. Україна вже тоді мала основні ознаки держави – власну територію, військо, грошову систему, державні символи, дипломатичні відносини.
У 1939 році незалежність проголосила Карпатська Україна. Її державною мовою стала українська, державним гімном – «Ще не вмерла Україна», а державним прапором було затверджено
національний синьо-жовтий стяг.
У різні історичні періоди змінювалися обставини, кордони, покоління борців. Але прагнення українців мати власну державу залишалося незмінним.
І синьо-жовті кольори стали видимим знаком цього прагнення.
У 1991 році Україна відновила свою незалежність. А разом із державою до українців повернулися символи, які уособлювали нашу національну і державницьку традицію.
Сьогодні синьо-жовтий прапор має для нас ще глибший зміст.
Він майорить над українськими державними установами та університетами, у наших містах і селах. Його несуть українські спортсмени на міжнародних аренах. З ним виходять українські громади у різних країнах світу.
І саме цей прапор піднімають наші Захисники й Захисниці над звільненими українськими містами.
Тому за синім і жовтим сьогодні – не лише символіка.
За ними –
наша історія, наша пам’ять, наша боротьба і наша надія.
Для університетської спільноти ПДТУ це відчуття має особливий зміст.
Наш університет народився і десятиліттями розвивався у Маріуполі. Війна змінила місце нашої роботи, розкидала студентів, викладачів і співробітників по різних містах України та світу. Але вона не змінила нашої належності до своєї країни.
Ми продовжуємо навчати й навчатися в українському університеті.
Ми зберігаємо свою університетську спільноту.
Ми пам’ятаємо Маріуполь українським.
І віримо в день, коли синьо-жовтий прапор знову вільно майорітиме над нашим містом.
Сьогодні державний прапор об’єднує українців незалежно від того, де вони перебувають.
Бо Україна – там, де ми бережемо її мову.
Де пам’ятаємо її історію.
Де працюємо для її майбутнього.
Де захищаємо право бути вільними. Під одним прапором.
За одну державу.
За вільну Україну. 🇺🇦