🦋 🌷 🌸 🍁 🌼🦋🌼 🍁 🌸 🌷 🦋

* * *
Я б хотіла тебе обійняти…
Просто зараз... У цю саме мить...
Говорити з тобою... Мовчати...
І вслухатись у ритм межи пліч...
Я б хотіла з тобою заснути,
Під мелодію тиші й дощу
І прокинувшись зранку, не чути
Більш ніяких звісток про війну.
Я б варила тобі смачну каву,
Поки ти додивляєшся сни,
Я будила б тебе… Цілувала…
«Вже пора… Мій сонько... Поспіши».
Я б хотіла тебе проводжати..
Не на довго... І поруч іти...
Я б хотіла тобі усміхатись…
Але все що я маю, лиш сни...
Там, де ти… Там, де я... Небо... Зорі
І Чумацький розсіяний шлях…
І життя, що на двоє... Війною...
І думок про тебе альманах...
…А іще у тебе маю віру,
Що сильніша, чим зло і війна,
І любов, що у серці лелію,
Хай тобі вона буде броня.
Прийде час і тебе обійму я,
Всі тривоги минуть і страхи,
Душі рани теплом залікую...
Ну, а зараз прийди хоч у сни...

©️ Лариса Юсковець

🇺🇦 💕 Народна мудрість