148 окрема артилерійська Житомирська бригада ДШВ ЗСУ

На цивілці "Дракон" був футболістом. Потім служив у нашому артдивізіоні. До “дємбєля” залишався 21 день - і почалась повномасштабна війна. Хлопець підписав контракт з артилерією.

“Я батькам кажу: “Ми підарів замочили! Мам, я живий, п’ю каву, їм кашу, все добре”. Усі пацани, з якими я служив строкову службу, підписали контракти один за одним в нашій бригаді. Побратимство - це важлива штука. У ЗСУ все не настільки страшно, як вважають цивільні. Страшно має бути тим, хто до нас прийшов з війною”, - каже артилерист.

Гармату назвали “Марухою”. Настріл - 3000 пострілів. “Дракон” відгукується з любов’ю.

"Усе просто, швидко і надійно. У нас були випадки, коли один постріл - і мінус танк! Попадання залежить від порохів і від навідника. Буль-буль! Бах-бах! І все чотко”, - каже він.

“Дракон” - навідник. Він пишається приналежністю до ДШВ та гідно виконує бойові завдання. Вони з побратимами ефективно мінусують противника і витримують всі складнощі служби. Бо насправді ж хто, крім них?

Наші:
Instagram
Facebook

Олег з позивним “Учитель” - викладач історії та правознавства за цивільним фахом. У війську чоловік ремонтує гармати «Це́зар» в бойових умовах. Його команда - “швидка допомога” для артилеристів. Коли виникають проблеми, з’являються вони.

Цікавість до техніки передалась від батька. Тато все життя займався технікою. “Учитель” з дитинства крутився біля нього й переймав знання. У майбутньому це стало хобі. А тепер - важливою справою у війську.

“Учитель” робить в ЗСУ те, що добре вміє. А знання історії допомагають йому не зневірюватися.

“Загалом з історією до 9 класу у мене було дуже важко. Навіть не приховуватиму, - посміхається. - Але в старшій школі зачепила тема війн. Це визначило мою професію. Росія - наш ворог не одне століття. Вони постійно переписували нашу історію. Ні їхня риторика, ні події не змінюються. Історія - не просто урок в школі. Історія для того, щоб робити висновки. У нас не було таких союзників, як зараз. Тепер у нас є можливість перемогти”, - говорить десантник.

Instagram
Facebook

Його позивний - від назви гори, яка виховала ніколи не здаватися.

“Нас підіймає щодня надія, що боротьба закінчиться нашою перемогою. Мотивує, щоб всі мої хлопці залишилися живі й повернулися додому. У батареї немає втрат”, - каже командир батареї "Тартак".

До 2023 року він був головним інженером управління магістральних газопроводів, керував сотнею людей і мав можливість ухилитися від мобілізації. Коли прийшла повістка, він сів і подумав, чи зможе потім банально дивитися в дзеркало. Зрозумів, що ні.

У ЗСУ мав з вчорашніх цивільних зробити сильний артпідрозділ для знищення м@сковитів. Чи вдалося?

“80% моєї батареї мобілізовані. Вони виховували дітей, планували майбутнє, але все поставили на паузу, бо треба було освоїти професію військового. За три місяці мої люди отримали необхідні знання з артилерії та навчилися воювати. Вони перемололи колосальну кількість противника. У ЗСУ не так страшно, як цивільним здається. Тут такі ж люди, лише навчені боронити Україну".

Продовження у Facebook

Нашу країну рятують люди. Ті, які роками ціною власних зусиль та часу стримують зло. Водій-механік, технік самохідної батареї “Дмитро” служить в артилерії 10 років.

У 2021 році Дмитро звільнився з армії, планував переїхати в Португалію з родиною, але не встиг пожити цивільним життям. У перший день війни вивіз дочку до кордону, передав сестрі, а сам повернувся в ЗСУ.

“Дивне було відчуття, коли їхав самоходом по Київській трасі, де завжди їздив автобусом. Стріляли безбожно, бомбила авіація, але ніхто здаватися не збирався”, - пригадує чоловік.

Зараз Дмитро з побратимами зупиняє наступ противника на Вугледарському напрямку. І цього разу здаватися ніхто не збирається.

Мені подобається служити в артилерії. Я знаю, що приношу максимальну користь. Знаєте, у мене батьки лікарі, якби я хотів, то давно би списався… Зараз мені легше, ніж на початку війни. Треба воювати. Нам просто так ніхто не подарує перемоги і ніхто не захистить наших дітей та жінок від абсолютного зла”.

Наші:
Instagram
Facebook

“Бен” залишив гарну роботу в Данії та в лютому 2022 року повернувся в рідний артдивізіон. Обороняв Київщину, Слов’янськ, Невське, Кремінну. Потім на основі дивізіону утворилась наша 148-ма бригада. Артилеристи отримали гармати “Цезар”.

“Радянські установки і “Цезар” - це небо і земля, як калькулятор і смартфон! Машина точніше б’є, сама заряджається, не треба гатити кувалдою, щоб вона працювала. Подобається знищувати російські гармати, тоді по нас менше стріляють”, - розповідає “Бен”.

Його хлопці зупиняють ворожі штурми на Вугледарському напрямку. Рівняють з землею російські бліндажі й техніку, оберігають підходи до нашої піхоти за допомогою переконливого 155-го калібру. Піхота дякує.

Комгар каже: артилерію не замінити дронами. Снаряд потужніший за будь-який дрон. "Бен” відслужив шість років в артилерії і радить йти до нас.

“Тут у вас більше шансів вижити. У мене не було ні одного пораненого чи загиблого за всю війну. Треба дотиснути до переможного кінця”, - каже він.

Чого варті гармати без снарядів? Як далеко заїдуть вантажівки без пального та обслуговування? Наскільки ефективний найкращий солдат без їжі?

Сьогодні, в День фахівців логістичного забезпечення Збройних Сил України, варто подякувати тим, хто тягне всю цю складну військову махіну. Адже у війнах перемагає не той, хто має більше зброї, а той, у кого краща логістика. Ви — невидимі герої тилу, які рухають фронт уперед!

Ніхто без Вас!
Разом до Перемоги!

P.s. Стань Другом ДШВ! Всеукраїнська платформа збирає кошти для підтримки ДШВ ЗС України (druzi.mil.gov.ua)
Відділення комунікацій 148-ї окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ ЗС України