Перший дзвоник
Доброго дня Любий Лікарю
Важко було, важко. Макс спочатку відмовлявся слова вчити. Завжди коли його просять щось вивчити він дуже нервує. Я його вмовила - читає. Далі вирішили співати пісню. Вивчили. Почали репетиції. Там особа її називають художнім керівником. Я вам скажу це не художній керівник, це художній вбивця. Дітям толком не пояснили, що робити, не показували і зрозуміло не змогли гарно зробити. Ця особа почала їх принижувати. Почали репетирувати пісню. Ми вчили на нулі дуету із низькою тональністю, ця особа поставила сольну з високою тональністю. Не змогли. Нас принижує. Розказали слова і оця особа в черговий раз нас принизила і пішла. Мені довелося людей вмовляти не розходитися, потім переконувати, що вони молодці. Потім скачувати нуль під який вчили. Співати. Змінили трохи тактику. Куплети співають жінки а, на приспів підключаються і хлопці. Всі розійшлися, а мені із вчителем довелося розучувати танець. Світло вимкнули. Добре, що є заряд на батареях, але на довго не вистачить. Макс нічого не розуміє, що від нього хочуть. Але поставили танок. Батарея розрядився. Як дізналися потім недалеко в електроіфраструктуру влетіло. Завтра перший дзвоник. Не відомо чи буде світло чи ні. Зійшлися. Світла нема. Але за годину до свята світло дали. Одного хлопця нема. Стала танцювати з сином танок. Хух прийшов хлопчина. Порепетирували пісню, мене назвали голосистою і поставили в центр іще з трьома.Танок, Макс стоїть, побігла показала, що робити. Розповідають слова стоїть. Побігла до сина допомогла. Проспівали. На мене дивляться в питають, чи танцюватиме вальс. Кажу не підпусте. Прекрасно мама буде вальс танцювати. Прийшла додому відключилася. Не думала, що так набігаюся. Пішла забирати сина із школи. А там. Виявляється той час, що я спала батьки напивалися. Затягли мене з малим. Тиснуть, тикають чарку. Я сказала, що маю право жити так як мені треба. І п'янки туди не входять. Перестали чарку тикати. Їжу підкидають. А я все Максу. Макс наївся, почали кричати. Взяв мене за руку як першокласницю, попрощався, подякував і швидко ми побігли звідти. Я сину подякувала. По другому вирватися було не реально.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район
Доброго дня Любий Лікарю
Важко було, важко. Макс спочатку відмовлявся слова вчити. Завжди коли його просять щось вивчити він дуже нервує. Я його вмовила - читає. Далі вирішили співати пісню. Вивчили. Почали репетиції. Там особа її називають художнім керівником. Я вам скажу це не художній керівник, це художній вбивця. Дітям толком не пояснили, що робити, не показували і зрозуміло не змогли гарно зробити. Ця особа почала їх принижувати. Почали репетирувати пісню. Ми вчили на нулі дуету із низькою тональністю, ця особа поставила сольну з високою тональністю. Не змогли. Нас принижує. Розказали слова і оця особа в черговий раз нас принизила і пішла. Мені довелося людей вмовляти не розходитися, потім переконувати, що вони молодці. Потім скачувати нуль під який вчили. Співати. Змінили трохи тактику. Куплети співають жінки а, на приспів підключаються і хлопці. Всі розійшлися, а мені із вчителем довелося розучувати танець. Світло вимкнули. Добре, що є заряд на батареях, але на довго не вистачить. Макс нічого не розуміє, що від нього хочуть. Але поставили танок. Батарея розрядився. Як дізналися потім недалеко в електроіфраструктуру влетіло. Завтра перший дзвоник. Не відомо чи буде світло чи ні. Зійшлися. Світла нема. Але за годину до свята світло дали. Одного хлопця нема. Стала танцювати з сином танок. Хух прийшов хлопчина. Порепетирували пісню, мене назвали голосистою і поставили в центр іще з трьома.Танок, Макс стоїть, побігла показала, що робити. Розповідають слова стоїть. Побігла до сина допомогла. Проспівали. На мене дивляться в питають, чи танцюватиме вальс. Кажу не підпусте. Прекрасно мама буде вальс танцювати. Прийшла додому відключилася. Не думала, що так набігаюся. Пішла забирати сина із школи. А там. Виявляється той час, що я спала батьки напивалися. Затягли мене з малим. Тиснуть, тикають чарку. Я сказала, що маю право жити так як мені треба. І п'янки туди не входять. Перестали чарку тикати. Їжу підкидають. А я все Максу. Макс наївся, почали кричати. Взяв мене за руку як першокласницю, попрощався, подякував і швидко ми побігли звідти. Я сину подякувала. По другому вирватися було не реально.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район