🪬🐈⬛ Привіт, Коти🐈⬛🪬
На даний момент, новачки у сучасній релігіозній практиці слов´янтва припускаються такої помилки, як недостовірні джерела. Подібне прийнято вважати так званою «Кабінетною міфологією» , проте ніхто так і не каже, що саме криється за цим поняттям. Тож розберемо все по порядку:
Кабінетна міфологія - це концепція, що виникла у XVIII столітті серед російських істориків і літераторів, які прагнули адаптувати історію та міфологію відповідно до європейських стандартів. Ця ідея являє собою суміш вигаданих або викривлених божеств, створених на основі античних зразків, переважно за письмовим столом, щоб заповнити прогалини в слов'янській міфології.
Саме через подібний феномен виникли деякі зміни у джерелах, наприклад приписування одному божеству функції зовсім іншого, або навіть створення нових богів та богинь «ні з відки». Для того, щоб краще відрізняти правду від вигадки, поговоримо про вищезазначене явище.
Феномен кабінетного божества:
Лель - це слов'янське божество кохання або шлюбу, відповідно до уявлень польської та російської "кабінетної міфології" раннього Нового часу (XVI-XIX століття).
Цікаво, що його ім'я зустрічається в приспіві весільної пісні! Там співають "ай-люлі" і "лель-полель" - це варіації алілуя, що підтверджено лінгвістом і фольклористом Микитою Толстим.
Учені XVIII століття вигадали Лелю і прозвали його "божком запалення любовного", або просто богом кохання, аналогом грецького Купідона. "Кабінетна міфологія" також створила брата Лелі - Полеля, покровителя заміжжя та шлюбу, адже після кохання слідує шлюб.
Цікаво, що перша згадка про Лелю з'явилася в роботах польських істориків у XV-XVI століттях, а росіяни "забрали" його лише через двісті років.
Крім Леля, деякі автори схильні також зазначати й інших богів, як:
Род, Коляда, Ярило, Лель, Вогонь (Агні) та інші - ось боги, в яких вірять сучасні язичники, хоча інформація про них доволі обмежена, та й самі боги вважаються вельми абстрактними.
Тож перейдемо до суті.
Давайте почнемо з бога Рода, оскільки він користується великою популярністю серед сучасних язичників. Термін "рід" є ключовим поняттям сучасних неоязичницьких рухів, саме від нього пішла назва "рідновіри". Згідно з думкою деяких рідновірів, Рід був давньослов'янським богом. Хоча більшість громад сконцентрована на шануванні або Перуна (у балтійському регіоні), або Велеса (у східних слов'янських віруваннях), очільником пантеону зазвичай вважається Рід. Наприклад, А. Абрашкін стверджує, що Рід - це одночасно і батько, і мати всіх богів. Інші ж вважають, що Рід - це не конкретний Бог і не етнічна категорія, а більш загальне духовне поняття, яке можна трактувати, наприклад, як "життєву силу" або "спільність віруючих". Професор, доктор історичних наук Лев Клейн пише про бога Рода таке: "Рибаков запозичив у ранніх дослідників уявлення про Рода як про головного і майже єдиного бога східних слов'ян. Решта богів - Перун, Велес та інші - є лише його проявами".
На даний момент, новачки у сучасній релігіозній практиці слов´янтва припускаються такої помилки, як недостовірні джерела. Подібне прийнято вважати так званою «Кабінетною міфологією» , проте ніхто так і не каже, що саме криється за цим поняттям. Тож розберемо все по порядку:
Кабінетна міфологія - це концепція, що виникла у XVIII столітті серед російських істориків і літераторів, які прагнули адаптувати історію та міфологію відповідно до європейських стандартів. Ця ідея являє собою суміш вигаданих або викривлених божеств, створених на основі античних зразків, переважно за письмовим столом, щоб заповнити прогалини в слов'янській міфології.
Саме через подібний феномен виникли деякі зміни у джерелах, наприклад приписування одному божеству функції зовсім іншого, або навіть створення нових богів та богинь «ні з відки». Для того, щоб краще відрізняти правду від вигадки, поговоримо про вищезазначене явище.
Феномен кабінетного божества:
Лель - це слов'янське божество кохання або шлюбу, відповідно до уявлень польської та російської "кабінетної міфології" раннього Нового часу (XVI-XIX століття).
Цікаво, що його ім'я зустрічається в приспіві весільної пісні! Там співають "ай-люлі" і "лель-полель" - це варіації алілуя, що підтверджено лінгвістом і фольклористом Микитою Толстим.
Учені XVIII століття вигадали Лелю і прозвали його "божком запалення любовного", або просто богом кохання, аналогом грецького Купідона. "Кабінетна міфологія" також створила брата Лелі - Полеля, покровителя заміжжя та шлюбу, адже після кохання слідує шлюб.
Цікаво, що перша згадка про Лелю з'явилася в роботах польських істориків у XV-XVI століттях, а росіяни "забрали" його лише через двісті років.
Крім Леля, деякі автори схильні також зазначати й інших богів, як:
Род, Коляда, Ярило, Лель, Вогонь (Агні) та інші - ось боги, в яких вірять сучасні язичники, хоча інформація про них доволі обмежена, та й самі боги вважаються вельми абстрактними.
Тож перейдемо до суті.
Давайте почнемо з бога Рода, оскільки він користується великою популярністю серед сучасних язичників. Термін "рід" є ключовим поняттям сучасних неоязичницьких рухів, саме від нього пішла назва "рідновіри". Згідно з думкою деяких рідновірів, Рід був давньослов'янським богом. Хоча більшість громад сконцентрована на шануванні або Перуна (у балтійському регіоні), або Велеса (у східних слов'янських віруваннях), очільником пантеону зазвичай вважається Рід. Наприклад, А. Абрашкін стверджує, що Рід - це одночасно і батько, і мати всіх богів. Інші ж вважають, що Рід - це не конкретний Бог і не етнічна категорія, а більш загальне духовне поняття, яке можна трактувати, наприклад, як "життєву силу" або "спільність віруючих". Професор, доктор історичних наук Лев Клейн пише про бога Рода таке: "Рибаков запозичив у ранніх дослідників уявлення про Рода як про головного і майже єдиного бога східних слов'ян. Решта богів - Перун, Велес та інші - є лише його проявами".