Історії нескорених: архівні документи про українських повстанців
Право України на свободу народжувалося в боротьбі та зміцнювалося мужністю поколінь.
І до Дня захисників і захисниць України ми хочемо згадати історії підпільників Анни Попович та Мирослава Симчича — людей, які не скорилися радянському режиму, попри весь тиск тоталітарної системи.
Ці документи зберігаються у Галузевому державному архіві СБУ, який сьогодні допомагає відновлювати правду про український визвольний рух.
Анна Попович — легендарна зв’язкова та друкарка Надвірнянського проводу ОУН. Вона передруковувала підпільні матеріали, листівки й відозви, забезпечувала повстанців продуктами та медикаментами.
Під час переслідувань пережила арешт, організувала власну втечу та пережила тяжке поранення. Після чергового бою їй довелося ампутувати пошкоджену руку. Згодом радянські спецслужби заарештували Анну та вимагали інформацію про підпілля, але вона не видала побратимів.
Її засудили до 25 років ув’язнення, десять із яких вона провела в радянських таборах. Після звільнення перебувала під наглядом КДБ.
У незалежній Україні Анна Попович розповідала молоді про визвольну боротьбу. Її історія стала основою фільму «Жива».
Сотенний УПА Мирослав Симчич відомий передусім як командир легнедарної битви за Космач, коли повстанці узимку 1945 році розгромили сили НКВС. У бою було знищено значну частину 256-го конвойного полку НКВС висланого на підкріплення, а також ліквідовано його командира.
За участь у визвольній боротьбі Симчич провів понад 32 роки в радянських таборах, де продовжував чинити опір і відстоювати права політичних в’язнів.
Одним із місць його ув’язнення була Оріхівська виправна колонія на Запоріжжі. А сьогодні цей факт набуває особливого символізму — за кілька кілометрів від неї вже понад 1500 днів українські військові тримають оборону легендарної Малої Токмачки.
Мирослав Симчич дочекався відновлення незалежності України. У 2017 році його повністю реабілітували, а у 2022-му удостоїли звання Героя України.
Їхні історії — важлива частина українського спротиву. Сьогодні цю боротьбу продовжують наші захисники й захисниці України. І ми неодмінно відстоїмо свою державу!
Право України на свободу народжувалося в боротьбі та зміцнювалося мужністю поколінь.
І до Дня захисників і захисниць України ми хочемо згадати історії підпільників Анни Попович та Мирослава Симчича — людей, які не скорилися радянському режиму, попри весь тиск тоталітарної системи.
Ці документи зберігаються у Галузевому державному архіві СБУ, який сьогодні допомагає відновлювати правду про український визвольний рух.
Анна Попович — легендарна зв’язкова та друкарка Надвірнянського проводу ОУН. Вона передруковувала підпільні матеріали, листівки й відозви, забезпечувала повстанців продуктами та медикаментами.
Під час переслідувань пережила арешт, організувала власну втечу та пережила тяжке поранення. Після чергового бою їй довелося ампутувати пошкоджену руку. Згодом радянські спецслужби заарештували Анну та вимагали інформацію про підпілля, але вона не видала побратимів.
Її засудили до 25 років ув’язнення, десять із яких вона провела в радянських таборах. Після звільнення перебувала під наглядом КДБ.
У незалежній Україні Анна Попович розповідала молоді про визвольну боротьбу. Її історія стала основою фільму «Жива».
Сотенний УПА Мирослав Симчич відомий передусім як командир легнедарної битви за Космач, коли повстанці узимку 1945 році розгромили сили НКВС. У бою було знищено значну частину 256-го конвойного полку НКВС висланого на підкріплення, а також ліквідовано його командира.
За участь у визвольній боротьбі Симчич провів понад 32 роки в радянських таборах, де продовжував чинити опір і відстоювати права політичних в’язнів.
Одним із місць його ув’язнення була Оріхівська виправна колонія на Запоріжжі. А сьогодні цей факт набуває особливого символізму — за кілька кілометрів від неї вже понад 1500 днів українські військові тримають оборону легендарної Малої Токмачки.
Мирослав Симчич дочекався відновлення незалежності України. У 2017 році його повністю реабілітували, а у 2022-му удостоїли звання Героя України.
Їхні історії — важлива частина українського спротиву. Сьогодні цю боротьбу продовжують наші захисники й захисниці України. І ми неодмінно відстоїмо свою державу!