Сині кучугури, пролягли хуртечі, І на землю грішну опустився вечір. Опустився тихо, щоб оголосити, Як у Вифлиємі народивсь Спаситель.
А в криївці вогко, ні куті, ні сіна, А в селі Святвечір, ждуть, напевне, сина. Вийшов із криївки, тишина довкола Лише кріс з морозом у долоні коле.
Тільки не в цей вечір, вирішив повстанець І намерзлу зброю – в схованці зоставив. А мороз гарцює і рипить дорога, А у небі зорі величають Бога.
І нарешті хвіртка, а за нею хата. Відчиняє двері: «Із Різдвом вас, тату!» Ще хотів спитати, де старенька мати, Як з кутків на нього – штири автомати.
Підійшов до сина батько й тихо мовив: “Вибач, що так сталось. Із Різдвом Христовим”.