Помітив таку тєму, що з тих тіпів військових, що кожний день ходять на інтервʼю та кажуть, що всі повинні вмирати, як треба воювати, як треба стріляти , як треба мобілізовувати - 70% ряжених жмихів. Які не бачили крові та хочуть знайти собі цим тепле місце під сонцем. 30 % +- нормальних. А ті, хто реально міг чи може щось по факту розказати – або вмерли, або їм нема часу та не цікаво. Але надіюсь, що з тих, на кого я підписаний - дійсно здраві тіпи. Із 100 % запропонованих інтервʼю – я пішов мабуть тільки на 3% з них. І те в більшості через повагу чи увагу до цього, до мене, та кого я знав особисто..
Кожна людина - це історія, особистість. Безліч спогадів, рідних та надій. Той хто розуміє це на своєму досвіді та вчинках, по праву пролитої крові – буде думати так само..
