Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»

ВЖЕ 96 РОКІВ ДЕРЖПРОМ – СИМВОЛ ХАРКОВА.
7 листопада 1928 року відбулося відкриття архітектурного ансамблю, без якого тепер неможливо уявити рідне місце.
І тільки харків’яни знають, що для них це не перший в країні 13-поверховий хмарочос і не пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму – це частина серця кожного, хто має щастя жити в найкращому місті 50-й паралелі.
Недаремно майже на всіх неофіційних гербах прифронтового Харкова є силует Держпрому.
Відео 2021 року студента ХАІ Олексія ЛИННИКА – добровольця з весни 2022р., командира крил славетної бригади.
Пісня «У нашому місті» - Міша Крупін.

Цікаві факти про Держпром:
-  Спочатку, за рекомендацією Харківського НДІ гігієни, ручки на всіх дверях Держпрому були мідними. Медики наказали використовувати мідь, що володіє бактерицидними властивостями.
-  7 з 12 ліфтів будівлі працюють без заміни з початку експлуатації в 1928 році.
-  Семимоторний літак-велетень Костянтина Каліліна К-7, що  було створено на ХАЗі у 1933 році, називали «Повітряний Держпром».
-  Для опалення будівлі у підвалі Держпрому було встановлено більше десятка опалювальних котлів, для яких за добу підводами доставляли 60 тонн вугілля. До котлів вугілля розвозили вагонетками, що рухалися по рельсах, для організації їхнього руху у підвалі було збудовано також поворотне коло. Частина цього обладнання зберіглася. З 1960 року у Держпромі діє централізоване опалення.
Газета того часу писала:
-  У Держпромі буде працювати п'ять тисяч співробітників. Таку масу народу треба нагодувати, тому у будівлі буде кооперативна кав'ярня-ресторан: їжу, приготовану внизу, на механічній фабриці-кухні, спеціальні конвеєри-ліфти доставлять нагору, до клієнтів.
-  Для обслуговування всіх установ у будівлі розмістять електро-механічний і слюсарний центри, майстерню з ремонту годинників (а їх тут встановлять 150), поштово-телеграфну контору і центр експедиції, який замінить сто кур'єрів. Буде у Держпромі і власна абонементно-театральна каса, і перукарня. А для того, щоб працівникам було легше добиратися до роботи - відкриють веломотокіоск, де транспорт можна буде придбати у розстрочку.
-  Нарешті, гордість будівлі - власна телефонна станція: вже є 600 номерів, а буде до тисячі. Примітно, пише газета, що Сіменс, німецький підприємець, просив за обладнання для цієї станції кілька десятків тисяч карбованців, а місцевий співробітник на прізвище Май-Зонне все зробив за 8 тисяч.

69 років тому - 6 листопада 1955 року - з аеродрому ХАЗу піднялась в небо крилата машина.
Літак традиційно пройшов над ХАІ - вражали і розміри, і незвичний гуркіт потужних двигунів. Це був перший політ серійного ТУ-104 - першого в країні турбореактивного пасажирського літака.
Літака, якому судилося увійти в історію – і як досягнення авіапрому, і як головному персонажу реклами авіаперевезень, і, навіть, як герою художніх фільмів, де саме на ТУ-104 було зав’язано сюжет. Більш того, саме ТУ-104 мовою сучасного сленгу став одним з перших вітчизняних мемів.
А все почалося з того, що ХАЗ успішно випускав МіГ-15УТІ (який тоді вважався ультрасучасною моделлю) і був забезпечений замовленнями на роки вперед. Але раптом, у травні 1954 року, директору В.Лиходею (випускник ХАІ 1936) наказали готувати серійний випуск реактивного пасажирського ТУ-104.
Поняття «реактивний пасажирський» здавалося в той час віддаленим майбутнім. Реактивною в країні була тільки військова авіація.
Першими наважилися зазирнути у майбутнє англійці.
На початку 1950-х випустили "Комету" - швидкість 770 км/год при дальності 4000 км, що було для цивільної авіації сенсаційним досягненням. У цьому напрямку працював «Боїнг» - «модель 707». Французи поспішали з будівництвом лайнера з гучним ім'ям «Каравела».
За основу розробки ТУ-104 було взято бомбардувальник ТУ-16. Коли В.Леходей подивися проєктну документацію, він видохнув: «Мене кинуло в піт. Нічого такого до цього моменту ХАЗ не будував, як і жоден авіазавод країни.
Де збирати агрегати ТУ-104 та й взагалі літак?
Довжина лайнера 35 м, майже такий самий розмах крила, діаметр фюзеляжу три з половиною метри. Під хвостовим оперенням гіганта міг би розміститися весь МІГ-15УТІ».
Для того, щоб машина могла злетіти, хазовцям довелося «зробити неможливе».
Петро Шорох (випуск ХАІ 1954) майбутній начальник виробництва ХАЗу: «...Нашому потоку з 1-го факультету не дали закінчити інститут «дневниками», а відразу направили на завод. Сказали будете довчатися, як «вечірники».
Всі працювали над ТУ-104. Головний інженер сказав: «Ви думали, що це все жарти? Ось вам бригада монтажників, ось вам трактор, ось приміщення. Дозволяю брати на заводі будь-яке обладнання, яке знайдете за потрібне, стягуйте його, розміщуйте за своїми плануваннями. Потрібно, щоб цех працював». Зараз цех № 33...
Потім була окрема історія, як 19.01.1955, коли вже збирали три машини, ХАЗу раптово сказали: «Стоп Ту-104. Будете випускати реактивний штурмовик Іл-40». А 12.08.1955 пролунало «Стоп Іл-40. Давайте знову Ту-104». Довелося з нуля робити всю оснастку, а напрацювання по Іл-40 передавати іншому заводу.
Але попри все – 6 листопада 1955 року над ХАЗом злетів серійний ТУ-104 - перший в країні (і третій у світі) турбореактивний пасажирський літак.