ГОЛОБУЦЬКИЙ

Голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк підтверджує інформацію західних видань, що влада розглядає варіант запровадження онлайн-голосування на виборах в Україні після закінчення війни.

Логічно. Це мабуть для них єдиний спосіб виграти вибори…

Спочатку вимкнулось світло на півхвилини, а потім вибух і вже тільки зараз тривога…

Вже протягом тижня до мене регулярно звертаються різноманітні видання з одним проханням: дайте, будь ласка, прогноз на 2025-й рік!

Відповідь в мене стандартна для всіх: "Я ще не перестав сміятись з прогнозів 2023 року на 2024-й, тому пробачте!..".))

"Командир 211-ї бригади підозрюється у використанні бійців для будівництва свого будинку. ЗМІ з посиланням на джерела у Нацполіції повідомляють, що військові формально були відправлені до зони бойових дій, але фактично працювали на будівництві. Водночас вони отримували зарплату і бойові виплати".
==
Ну, порівняно з учорашніми повідомленнями це - безневинні забави. Причому на обопільно вигідній основі.

Дональд Трамп на своїй першій прес-конференції після обрання, що відбулася в його маєтку Мар-а-Лаґо, заявив, що має намір схилити Україну до необхідності мирної угоди. Про повернення територій ні слова.

«Зеленський має бути готовий укласти угоду, і крапка. Повинна бути угода. Занадто багато людей убито. Він має підготуватися до укладання угоди».
==
Якщо Трамп позначив формат наших поступок - отже, в обмін Зеленський мав би висунути якісь свої вимоги, на врівноваження цих поступок. Це логічно і очікувано, причому всіма зацікавленими сторонами.

Але до інавгурації місяць, а все ще навіть чуток нема про зустрічні вимоги України. При тому прийнятні і необтяжливі для Трампа. Але, звісно, вигідні і необхідні нам.

Що саме Зеленський збирається вимагати для України за свої поступки і готовність до швидкого укладання хоч якоїсь угоди про припинення вогню?

Зауважу, що в питанні координування і дотримання певних обсягів допомоги на заміну США вже позначило себе НАТО, якщо вірити Reuters. Хоча, звісно, якийсь обсяг американської зброї на певних умовах теж може увійти до переліку зустрічних вимог. Та/ або допомога в максимально швидкій побудові атомних блоків чи цілих станцій. Та/ або допомога в убезпеченні "тимчасового кордону" по лінії розмежування і ділянок постійного демаркованого державного кордону. Новітні виробничі потужності на території України. Сприяння в передачі нам російських активів, а не тільки доходу від них. Лобіювання працевлаштування українських військових підрозділів в проблемних державах світу з відповідною оплатою - щоб кадровий ресурс ЗСУ не втрачав навичок в очікуванні нового нападу Росії (котрий точно буде).

Варіантів, якщо подумати, може бути багато. Але чи хоч якісь з них прямо зараз опрацьовуються для представлення Трампу одразу після інавгурації - як зустрічна позиція України, котра загалом готова до переговорів, але з от таким захистом власних інтересів?

(Продовження)
==
Політичний ландшафт України через того ж Бойка росіяни намагаються знов розділити на «радикалів» і «нормальних, які прекрасно житимуть з Росією». Але оскільки більшість «радикалів» загинули на фронті за ці три роки, то «простому народу» вже практично ніхто не завадить вимагати мир і нормальне життя. Щоб пам’ятники не зносили, вулиці не перейменовували, мовою спілкуватись не змушували, фільми не перекладали, священників не виганяли. Ще й війна закінчиться. Головне – не допустити, щоб все зіпсували «радикали».

Таке враження зі слів Бойка, що трьох років Великої війни не було. Просто чергове ідеологічне протистояння з невеликою купкою небезпечних радикалів. А Бойко (і інші з цієї групи) – найбільші патріоти України. Вони найбільше переймаються долею «простих українців», які страждають через вибір «радикалів» протистояти нащось Росії.

З іншого боку, вже помітний вектор реагування влади: вона готова долучитись до обурення українців «а що це Бойко досі не сидить?!». І от вже виходимо на згаданий сценарій «єдиного кандидата, який зможе перемогти негідника».

Але це політика. Тому подібне ніяк не заперечує можливості іншого ефективного з точки зору збереження влади кроку: скажімо, створення завтра умовної коаліції «За мир» із залишків «слуг» і умовної «ОПЗЖ» в різних іпостасях. А чому ні, якщо це спрацює? Це буде дуже зручно виводити на переговори, демонструючи готовність України до компромісу.

Ви нам лишаєте прапор, гімн, дозволяєте залишити пам’ятники Бандері – прекрасно. А що ми маємо зробити, щоб ви на нас не нападали? Просто забути про РПЦвУ, хай собі моляться? Добре. Ми так і думали. Повернути ліцензії фінансованим вами ЗМІ? Ну, будемо вважати три роки відпусткою і виправним періодом, нехай повертаються. Забезпечити повернення проросійських організацій до органів влади? Ну, 30 років так жили і було нормально. І тепер навряд стане погано. Зате в обмін на таку дрібницю перестануть літати шахеди і падати ракети, припиниться бусифікація. Те, що дуже сильно напружує українське суспільство і концентрує негатив щодо влади. Тобто, такий підхід буде вигідним і для збереження влади.

От тільки добре би знайшовся той, хто пояснить нашій владі: ця гра – створення зручного спаринг-партнера в політичному полі – небезпечна тим, що можна переграти себе. І тоді в Росії просто з’явиться ще один інструмент впливу в нашій державі. Ми це вже проходили і це завжди погано завершувалось

«Штормовий Агафангел-рятівник» і «захисник прав на об’єднання простих людей проти радикалів» Бойко – це все ланки одного ланцюга.

А саме – підготовка влади до виборів, а Кремля – до мирних переговорів. Адже основою торгу Кремль все ж пробує зробити оті стамбульські вимоги щодо російської мови і прав російськомовних, декриміналізації РПЦ. Ну і амністія проросійських структур разом з квотами на представництво у владі всіх рівнів.

Я ще в серпні казав, що оце відкладення заборони РПЦ на 9 місяців – це закладання можливостей відіграти все назад. Використати дозвіл агентурі ФСБ ака РПЦвУ працювати далі в Україні як один з аргументів торгу, в обмін на який можна отримати щось від Путіна.

Ще раз: влада України дійсно вже впевнено встала на передвиборчі рейки. І подібне (риторика «миру і спокою», відхрещення від «диких радикалів» і примирення з РПЦіУ як «церквою») – потенційно достатньо ефективний інструмент для роботи з проросійським електоратом. Який ніде не дівся попри війну, позбавлення домівок, щоденні обстріли і різке збіднішання.

До речі, це не скасовує можливості паралельного застосування і іншої виборчої технології, теж неодноразово успішно апробованої в Україні: розділити електорат на зручні групи (наприклад, за критерієм ставлення до НАТО, чи до державної мови, чи до села... байдуже насправді, які точки маніпуляцій обирати). Ці групи поділити між собою і старанно зображувати взаємне поборювання. Тим самим мотивуючи кожну електоральну групу бути активнішою і голосувати за обрану партію чи політика.

Тоді умовний Бойко – «поганець, який заворушився, йому треба протистояти». А умовний Зеленський (чи хто там піде від владної команди) – герой, «єдиний, хто зможе перемогти поганця». Пам’ятаєте, була в нас кампанія з демонізації спочатку комуністів (прізвище головного червонодупого вже й забути встигли – того товстогубого Симоненка), тоді соціалістів?.. За тим же принципом організовувалось протистояння і перемога потрібного кандидата (над «очевидним злом» передусім).

Додаткова технологія мобілізації електорату в такому варіанті – «не можна допускати розпорошення голосів на 3-4 патріотів – інакше поганець переможе! Голосуйте тільки за одного, перевіреного і надійного, бо буде біда!». Теж зручний і вигідний підхід.

Чому 66-річний Бойко (і, ймовірно, не він один це зробить найближчим часом) обрав для відживлення в інформаційному і електоральному полі такий інструмент як ТікТок? По-перше, ефективність цих технологій вже доведено, коли цілковиті маргінали набирають голоси. Той же 62-річний Джорджеску в Румунії. І нехай саме це його викрило як російського агента, але набрати значну кількість голосів він зумів.

По-друге, у ТікТока очевидно є контрольований алгоритм політичного маніпулювання аудиторією. Адже ТікТок – це Китай. А Китай – це «старший партнер» Росії. І тоді причини розкрутки певних персонажів і трендів стають очевидними.

Технології справді міняють світ і звички, зокрема й споживчі, електорату. Раніше виборці обурювались купами партійних газет і листівок, тоді бордами і політичною рекламою посеред фільмів. А тепер цю функцію перебрав на себе смартфон, причому у найпримітивнішому, пережованому і півперетравленому форматі ТікТок для найтупіших.

Це вже готова жуйка, де Бойко озвучує ретельно вивірені тези в ретельно вивіреній позі (так, він не просто так копіює Путіна). Вбиваючи в свідомість найбільш вразливої категорії українських виборців – неосвічених, недосвідчених і не надто розумних – потрібні тригери. Які спрацюють вже на виборчих дільницях.
==
(Продовження нижче)

Завтра зранку буде лонгрід)

Сьогодні, виявляється, помер колишній декан історичного факультету одного столичного вишу. Я прочитав багато хорошого про нього в друзів, тому прізвище називати не буду. Хто знає, зрозуміє і так.

От тільки я дотримуюсь принципу «про мертвого або добре, або нічого крім правди». Моя правда дуже проста: в 1993 році я як переможець історичних олімпіад і випускник національного гуманітарного ліцею мав вступати на істфак без іспитів. Але, на жаль чи на щастя, на той момент всі квоти вступу вже забили блатняком. І я пам’ятаю, як цей доброзичливий і приємний чоловік сказав мені з приводу моїх сподівань на негайне зарахування через особисті досягнення, цитую: «Своими бумажками [дипломами переможця, в сенсі] подтирай себе жопу».

Я міг би багато про нього сказати: як він став деканом, чому він став деканом, з кого піднявся до декана... Але це насправді в таких питаннях найменше цікавить.

Головне, що отаким було моє перше особисте (а не зі спостережень за батьком і дідом) знайомство з системою вищої освіти України і тісними академічними колами. Те, що то все давно прогнило, я й так розумів. Але саме з того досвіду вирішив, що таки не буду пов’язувати своє життя з академічною кар’єрою.

Потім я, звісно, не раз переконувався, що був правий у своєму рішенні – прецедентів вистачало за всі роки. Але перше «хрещення» відбулось саме отак. Коли я зіткнувся саме з цією людиною.