Postlar filtri


Щороку на Полтавщині фіксується в середньому 4,5 тисячі нових випадків онкологічних захворювань. В середньому 30 людей вдень зіштовхується з цим діагнозом.

Хворіють приблизно однаково, що жінки, що чоловіки. Найчастіше зустрічається рак молочної залози, шийки матки, передміхурової залози, товстої та прямої кишки.

Ці дані мені надали у Полтавському обласному клiнiчному онкологiчному диспансері. Хоча, зауважили там, статистика, на жаль, не відображає реального стану речей. Ковід і повномасштабна війна призвели до збільшення випадків не виявлених онкопатологій. Особливо серед ВПО, які переживають стрес і не знають, куди звертатися за допомогою на новому місці мешкання.

До речі, після пандемії короновірусу медики почали фіксувати збільшення кількості повторних рецидивів онкозахворювань, що пов’язано зі зниженням імунітету під час захворювання.

Та все ж, рак — це, як відомо, не вирок. Особливо добре піддаються лікуванню виявлені на ранніх стадіях злоякісні пухлини молочної залози, шийки матки, передміхурової залози. Між іншим, 1 відсоток чоловічого населення також хворіє на рак молочних залоз..

Щоб не допустити розвитку захворювання, звісно, маємо вчасно обстежуватися. Після 40 років жінки в обов’язковому порядку мусять проходити мамографію. В особливій зоні ризику ті, в кого мама чи бабуся мали «жіночу» онкологію.

Хочу наголосити: скринінгові програми обстеження молочних залоз і шийки матки фінансує НСЗУ, тому для пацієнток вони безоплатні.

Одне з моїх ще не реалізованих планів — мати в Лубнах мамограф. Скоро, ми його також отримаємо. Хочу, щоб кожна жінка в моєму окрузі могла вчасно пройти обстеження, щоб запобігти можливим ускладненням. Адже саме раннє виявлення онкозахворювань — ключовий фактор успішного лікування, оскільки це покращує прогнози та збільшує шанси на повне одужання.

Це я нагадую про важливість профілактики, ранньої діагностики та доступного лікування. Бо сьогодні, 4 лютого, відзначається Всесвітній день боротьби проти раку.

Усім здоров’я!


Сьогодні в Диканьці хоронять 39-річного Олександра Сикальчука – військовослужбовця Полтавського районного ТЦК та СП, якого впритул з мисливської рушниці розстріляв на АЗС його ровесник, 40-річний мешканець Лубен.

Вчора Пирятинський районний суд обрав підозрюваному міру запобіжного заходу – 60 діб у СІЗО без права внесення застави. Така ж міра обрана й для 36-річного полтавця, який спонукав старшого чоловіка до скоєння злочину. Бо вважав несправедливим, що його мобілізували.

«Насильство щодо військовослужбовців неприпустиме. Розраховуємо на повне і всебічне розслідування цих злочинів. Винні мають понести заслужене покарання», - заявив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський з цього приводу.

Зрозуміло, що в умовах повномасштабної війни мобілізація це безперервний процес. Але в ньому вже стільки перекосів й несправедливості, що їх негайно потрібно усувати.

Наразі профільний комітет Верховної Ради спільно з Міноборони й Офісом президента впритул займаються цим. Сподіваюсь, реформа мобілізації буде ефективнішою. Що в ній будуть враховані допущені помилки.

Особисто я бачу чотири основні причини, які викликають невдоволення в людей й пропоную їхні вирішення.

1. В ТЦК з чоловіків мають залишитися лише непридатні до військової служби. Всі решта там мають бути ЖІНКИ. Вони можуть працювати з документами, виконувати всю паперову роботу. Але ніхто - ні жінки, ні чоловіки - не повинні ходити по вулицях з повістками.

2. Так звана бусифікація й затримання людей на вулицях. Цього, безумовно, бути не повинно. Рішення насправді просте. Якщо людина не з’являється у відповідний термін до ТЦК, вона підлягає адміністративній відповідальності. Тобто, має сплатити штраф. Спочатку менший, потім більший. Якщо не сплачує – іде під суд. Це передбачено законодавчо. У держави достатньо важелів, як знайти того, хто ухиляється від мобілізації, й покарати. І це поле діяльності правоохоронних органів.
Ще раз! Є чіткий алгоритм дій, що повинен робити військовозобовʼязаний. Якщо він не виконує ЗУ, він стає порушником закону і з ним працюють далі правоохоронні органи, як з будь яким іншим порушником будь якого іншого закону.

3. Бронювання. Підприємства критичної сфери не повинні бронювати одних і тих же працівників. Як на мене, вони повинні отримати право на ротацію своїх працівників через обумовлений час. Це треба передбачити законодавчо. Тобто, до прикладу, певний завод на 3 місяці забронював критично важливого механіка чи столяра, через три місяці бронює іншого, а попереднього відправляє на фронт.

4. Наразі законодавчо закріплено, що людина з інвалідністю має право вибирати собі доглядальника. Давно очевидно, що це підстава для зловживань. Бо в той час, коли на фронті критично не вистачає людей, у нас купа молодих здорових чоловіків офіційно оформлені доглядальниками. При цьому в родині є здорові жінки, інші діти, внуки, якісь родичі, які, по суті, виконують ці функції. Не можуть законотворці не розуміти того, що це давно «лазєйка» для зловживань. Зрештою у нас є інститут соціальних працівників, на яких держава витрачає кошти.

Іще одне. Мене особисто тригерить те, що ресторани, бари, кав’ярні, спортзали переповнені чоловіками мобілізаційного віку, для яких війни не існує. Бо вони порішали все з військовослужбовцями ТЦК й поліцейськими. Вони знають, хто за що відповідає у їхньому місті, й можуть дозволити собі будь-які витрибеньки. А інші, в яких нема за що рішати, сидять по хатах і бояться вийти з них. Це просто жахіття. Це якась паралельна реальність…

Так війни не виграЮть.


Сьогодні трішки про тих друзів, які розвантажують від психологічного насилля.

Вони й самі, коли пропадають, якого хочеш додають насилля в мій побут. Скільки разів я з вашою допомогою шукала Марка…

Але……..

Сьогодні, в День золотистого ретривера, нагадаю про своїх чотирилапих...

У мене три золотисті ретривери. Одна дівчинка й два хлопці. Найстарша - Белла, яку я взяла двомісячним цуценям. Їй уже 6 років. Вона – дівчинка-дівчинка, сонечко, лапочка. Жила у мене всього рік. Потім відбулися вибори, я поїхала в Київ, а Беллу віддала батькам. Вони мені, звісно, її вже не повернули, бо прикипіли до неї всією душею.

Але бажання мати золотистого ретривера в мене не зникло. І 3,5 роки тому я знову наважилася взяти цуценя, Марка. А ще через рік прочитала оголошення, що у зв’язку з повномасштабною війною один чоловік виїжджає в Канаду й віддає золотистого ретривера в добрі руки. Його звали Локі, йому було 2 роки.

Отож, у нашій сім’ї 3 ретривери. Вони повністю різні, хочу сказати.

Белла - та нікуди не піде, не втече, дуже розумна, слухняна. Собаки цієї породи взагалі дуже розумні, олюднені, домашні, дуже люблять дітей.

Марк – це страшний гуляка. На ньому просто шкура горить. Тільки кудись вийде, так і втече. І не повернеться, аж поки не знайдемо.

Локі можна тримати на самовигулі, як дворову собаку, він сам буде бігати, гуляти, де завгодно і сам повертається додому.

Але всі троє – це безумовна любов, радість, щастя, психологічна розрядка.

Так, з ними буває важко. Бо за тваринами потрібен догляд: їх потрібно обробляти, купати, лікувати… До того ж, вони живуть у селі, оскільки їм потрібен простір. Я розриваюся між кількома домами, тому це й фінансово затратно. Але ж я прекрасно знаю, що моя любов до домашніх тварин, турбота для них – це чудовий приклад для маленького сина. Адже скільки б правильних слів батьки не говорили дітям, вони запам’ятають не слова, а наші вчинки. Милосердя, співчутливість, доброта, любов прививаються кожному з дитинства.


"Це війна. Війни без втрат не буває. Кожен неодмінно щось втратить"
“Маріуполь. Надія"
(Надія Сухорукова)

*
Я на цій цитаті подумала, що люди завжди бояться втратити життя, рідних чи близьких, якихось матеріальних речей, домівок, рідного місця і забуваємо, що дуже багато тих, хто загубив совість. Чи, може, її і не було, просто розгледіти не могли.

Очевидно одне - багатьох людей війна змінила до тих, кого ми не впізнаємо.


Полтава 💔
Тактика терористів незмінна
Ранок вихідного дня…
Житловий будинок…

Сумуємо і розділяємо увесь біль разом людьми, які в ньому мешкали😞

Щирі співчуття рідним загиблих та всім, хто постраждав…


💔💔💔

37-річна жінка загинула в Сумах в результаті прямого попадання в квартиру.
Її 8-річня донька Варя в тяжкому стані.
Є ще дідусь. Він теж в лікарні і майже нічого не памʼятає.
Дівчинка бореться за життя і ще не знає, що мами більше немає😞

Сусіди оголосили збір на лікування та житло.

Збір для Варі🙏🙏🙏🙏

💳Номер картки
4441 1111 2172 4565


МОЗ планує зобовʼязати аптеки пропонувати клієнтам насамперед найдешевший препарат

Хочу провести невелике опитування:

1) Завжди обираєте найдешевший препарат-аналог з необхідної групи ліків?

2) Купуєте завжди найдорожчий препарат з надією, що найкращий?

3) Купуєте виключно той, що призначили чи який вже знаєте?


Ось уже півтора роки в Лубнах успішно працює відділення гемодіалізу.

Пригадую, на момент його відкриття в ньому було всього три пацієнти – два з Хорола і один з Лубен. Потім їх стало 8. Можливо, тоді люди ще вагалися, чи буде медична послуга надаватися краще, аніж у Полтаві чи Кременчуці, куди вони їздили роками. Та поступово хворі, які потребують гемодіалізу, оцінили і якість послуг, і професіоналізм колективу відділення, а головне – близькість апаратів «штучна нирка» до місця їхнього мешкання. Нині процедуру очищення крові тут проходять 23 пацієнти з укрупненого Лубенського району. Є навіть ті, хто повернувся із-за кордону, куди втікав від війни. Кажуть, рівень медичної допомоги в Лубнах став кращим і доступнішим.

З важливого.
Лубенське відділення хронічного гемодіалізу № 3 Полтавського обласного Центру нефрології та діалізу працює у дві зміни з понеділка по суботу. І хворим не доводиться проходити процедуру по ночах, як це відбувається у Полтаві та Кременчуці, де відділення перевантажені й працюють у чотири зміни.

Нагадаю, відділення створене за моєї ініціативи як народного депутата. Як завжди, було багато скептиків. Але я давно мріяла, щоб Лубни мали сучасну медицину. Впевнена: такі життєпідтримувальні процедури обов’язково мають бути доступними нашим людям, незалежно від місця проживання. Тому майже 11 мільйонів гривень, виділених з держбюджету для соціально-економічного розвитку депутатських округів, спрямувала на капітальний ремонт одного крила дитячої лікарні, яке давно не використовувалось. Там був проведений капітальний ремонт. Зокрема, перероблена система опалення, встановлена вентиляція, забетонована підлога, добудоване й облаштоване пандусом окреме вхідне приміщення. Долучилися грошима міська та обласна ради, НСЗУ. Так з’явилося нове відділення, якого в нашому місті досі не було.

Тут зали гемодіалізу на вісім апаратів, дві амбулаторні палати та станція очищення води. Працюють завідувач, 4 лікарі-нефрологи, старша медсестра, 6 медичних сестер і 5 молодших медичних сестер, а також інженер і технік. Їхні робочі місця обладнані оргтехнікою та побутовою технікою, підключені до електронної системи охорони здоров’я. Щоб зберігати приміщення максимально чистим, входи до діалізних залів безконтактні: двері відчиняються сенсорним датчиком, який реагує на рух руки.

Процедуру пацієнти проходять тричі на тиждень, сеанс триває чотири години. Для їхньої зручності Полтавська обласна організація товариства Червоного Хреста України: подарувала відділенню нові комплекти постільної білизни, ковдри, рушники.

Не бажаю нікому туди потрапляти. Але, за даними національного реєстру, який веде Інститут нефрології НАМН України, на Полтавщині станом на сьогодні майже три тисячі пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня і вона прогресує. Щороку в області, на жаль, з’являється близько 40 нових пацієнтів.


Перший мобільний аптечний пункт запрацював на Полтавщині. Поки що він обслуговуватиме 5 сіл Полтавського району, а згодом машина з ліками буде регулярно їздити до 15 населених пунктів Карлівської та Решетилівської громад

Проєкт у межах урядової ініціативи реалізує КП «Аптека №197 Полтавської міської ради».

Перша мобільна аптека з’явилася рік тому на Харківщині. За цей час ця послуга стала доступною мешканцям чотирнадцяти областей України. Розширення мережі триває.

За словами міністра охорони здоров’я України Viktor Liashko, запуск мобільних аптек — одне з рішень, що дозволяє покращити доступність ліків у найвіддаленіших населених пунктах країни.

Мобільні аптеки працюють виключно в сільській місцевості, де проблеми з доступом до ліків є найбільш актуальними. У них відпускаються лікарські засоби як за рецептом, так і безрецептурні, а також ті, що підлягають реімбурсації за програмою «Доступні ліки». Їх вартість повністю або частково компенсує держава. Продаж наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у мобільних аптеках заборонено.

Щоб отримати ліки за програмою «Доступні ліки» у такій аптеці, потрібен мобільний телефон, на який надійде код підтвердження електронного рецепта. А інформацію про час та місця прибуття мобільних аптек можна отримати у сімейного лікаря або в органі місцевого самоврядування. Її також розміщують у місцях скупчення людей.

У Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі – Ліцензійні умови) прописані чіткі вимоги до створення мобільних аптечних пунктів. Зокрема, автомобіль повинен містити на зовнішніх поверхнях напис «мобільний аптечний пункт» та інформацію про приналежність до певного ліцензіата (аптеки, аптечної мережі чи інших суб’єктів, що мають відповідні ліцензії). У транспортному засобі має бути касовий апарат, холодильне обладнання, контроль температури та вологості повітря.

Сподіваюсь, мешканці Лубенського району також невдовзі зможуть скористатися цією послугою. Для мене, як народного депутата, що найбільше переймається саме медичною сферою, це одне з пріоритетних питань.


Ось про шо говорять люди на порозі третьої світової 🤦🏻‍♀️

«Нова прес-секретар Білого Дому на своєму першому брифінгу розповіла про те, як ніби-то АП Байдена закупила для Сектора Гази (ХАМАС) презервативів на 50 млн дол, а на протрампівському каналі Fox News доповнили, що ХАМАС їх використовував як повітряні шари для перенесення вибухівки в Ізраїль.

Все це новій прес-секретарці написав офіс ефективності DOGE під керівництвом Ілона Маска.

Насправді:
— там було виділено не 50 млн, а майже 61 млн, тільки не для Сектора Гази, а для всього Близького Сходу
— це програма USAID по сексуальній гігієні
— презервативів було не на 50 млн, і не на 61 млн, а лише на 46 тис дол
— всі вони були передані уряду Йорданії, а не Палестині (Сектор Газа)
— і найсмішніше: цю програму ініціювала не АП Байдена, а ще АП Трампа у 2019 році»


Суспільство розділилося.
Звичайне, не богемне.

Перші:
військові, фронт, збори, 300, 200…


Другі:
та ну їх теж можна зрозуміти, вони ж не хочуть помирати… не хочуть на смерть іти.
Дітям батько треба….
Демобілізації немає, бо немає ким замінити

Ви серйозно вважаєте, що перші можуть зрозуміти других?

Чи кому то можна зрозуміти?


Сьогодні, 29 січня, віддаємо данину пам’яті молодим патріотам, які 107 років тому, відстоюючи незалежність Української держави, зупинили більшовицьку навалу під Крутами й стали символом незламності нашого народу.

Увесь день традиційно, як і на кожну памʼятну дату, всі політики і чиновники, переписують цю історію на своїх сторінках. На жаль, чомусь так сталося, що про всі державні й релігійні свята та пам’ятні дати ми дізнаємося з інтернет-сторінок державних установ і чиновників, які подекуди перетворилися на календарі.
Для кого це? Ось просто цікаво для кого цей текст?
Від міської ради якогось міста, наприклад, чекають іншої інформації, від депутата теж, від військової адміністрації точно не цього.
Хто про це повинен цього дня писати?
Інститут памʼяті? Якась бібліотека? Профільне міністерство чи департамент? Очевидно. Ну не чиновники всіх рад і всіх рівнів.

А все, що треба знати про 29 січня 1918 року пересічному громадянину, так це те, що у бій за незалежність Української держави з більшовицькою армією вступили дуже молоді люди. Але про це розказують в школі.
І я далека від думки, що той, хто сьогодні не знає про бій під Крутами, прочитає про нього на моїй сторінці й стане «просвєщонним». Депутат не має займати якусь просвітницьку нішу. Я пишу пости у ФБ не для того, щоб переказати Вікіпедію, не для того, щоб мене згадали в коментарях чи лайкнули. Можу писати, можу не писати про якесь релігійне чи державне свято. Це особиста сторінка і особисте право кожного звісно. Той кому подобається власний сайт чи сторінку перетворити в календар памʼятних дат - ради Бога. Але ось у мене, як у народного депутата, немає такого обов’язку. Зрештою, я можу не встигнути написати про щось за браком часу чи елементарно про щось забути. Але чомусь, як тільки не згадаю про якийсь червоний або чорний день календаря - починають хаяти в усіх групах.

Виходить, ніби сама собі створюю негатив про щось написавши, а про щось ні.
Тому не буду розказувати хто і якою ціною зупинив більшовицьку навалу 107 років тому і скільки серед цих людей було полтавців як і багато іншого важливого, що написано в книжках історії - все це можна і треба читати.

Скажу лише, що історія, як відомо, має циклічний характер. І сьогодні у нас все той же скажений ворог, що і 107 років тому. І знову ллється кров на українській землі, і гине цвіт нації. Українці знову захищають свою державу від російської агресії. Тому тема єдності народу, як ніколи, актуальна. І, не дай Боже, нам знову доведеться зменшувати мобілізаційний вік, і знову в бій з росіянами доведеться ставати 20-річним юнакам.

Пам’ятаємо подвиг Героїв Крут і продовжуємо справу, заради якої вони боролися!


Сьогодні направила депутатські звернення на ім’я міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка та голови Національної служби здоров’я України Наталії Гусак. Воно стосується можливих змін, які готує НСЗУ до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 р. № 1503.

Інформацію про це останніми днями поширила низка медіа. Йдеться про те, що НСЗУ, згідно з можливими змінами, оплачуватиме всього ОДНУ (!) послугу на одного амбулаторного пацієнта. Так само пацієнти в один день можуть відвідати всього ОДНОГО (!) вузькопрофільного спеціаліста.

Як депутат-мажоритарник, вважаю таке нововведення неприпустимим, адже лише в Лубенському районі понад 300 сіл і значна кількість населення через об’єктивні та суб’єктивні причини планує свої візити до лікарні таким чином, щоб за один раз відвідати якомога більшу кількість спеціалістів та пройти одразу кілька досліджень. Людям, які живуть у селі й не мають власного транспорту щодня відвідувати лікарню не реально. Громадський транспорт, особливо для пенсіонерів чи безробітних, теж не вихід, бо їхати за 30-40 км коштує немалих грошей. До того ж, до деяких віддалених населених пунктів узагалі немає сполучення через не проїзд ні дороги, що створює додаткові перешкоди для частих візитів до лікарень.

На жаль, цей документ, якщо він існує, елементарно збільшить кількість смертей серед українців. Бо навіть зараз багато хто не те що не відвідує сімейних лікарів з метою профілактики й не вакцинується, а потрапляє до лікарень ургентно, то вже точно людина не буде їздити до лікарів для встановлення діагнозу та призначення лікування кілька разів поспіль.

Керуючись статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України», попросила В. Ляшка та Н. Гусак надати мені інформацію щодо можливого внесення змін до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році чи до будь-яких інших нормативно-правових актів в частині обмеження до однієї кількості послуг, які НСЗУ оплачуватиме на одного амбулаторного пацієнта в день.


Сьогодні, 27 січня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…», – зазначається у резолюції Генасамблеї.
Нацистська політика передбачала знищення «неповноцінних» народів і груп, які чомусь вважались «загрозою» світу. Тоді жертвами стали 6 мільйонів євреїв стали жертвами, майже 1,5 мільйона з них жили на території сучасної України.

Дату обрано не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау в Польщі.

Сьогодні, коли Україна протистоїть російській агресії, ми знову відчуваємо на собі всі жахи війни. Рашистські окупанти принесли смерть і руйнування на нашу землю. А ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку російських загарбників. Так, 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, РФ нанесла ракетний удар по Бабиному Яру, що є символом Голокосту в Східній Європі. Того ж року російські снаряди влучили у центральний монумент меморіалу Дробицький Яр у Харкові…

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати світові про поняття колективної безпеки в сучасному світі.

Пам'ятаємо про це, щоб подібне ніколи не повторилося. Боремося за свою свободу і незалежність, за право жити у мирі та демократі.

Вічна пам’ять мільйонам невинних жертв Голокосту.


З днем народження, пане Президент України Володимир Зеленський!


Не втомлююся писати про Лубенську лікарню та рівень тамтешніх послуг, які вдалося забезпечити за останні роки. Хочу поінформувати тих, хто ще не знає, що сьогодні тут успішно рятують життя тим, хто зіштовхнувся з інсультами та інфарктами завдяки установленому трохи більше року тому ангіографу.

В оновленому відділенні екстреної і невідкладної допомоги Лубенської лікарні інтенсивного лікування, яке з’явилося завдяки президентській програмі «Велике будівництво», з липня 2023 року проводяться обстеження пацієнтів на ангіографі.

Щотижня на цьому апараті бригада інтервенційних кардіологів проводить близько десятка різноманітних маніпуляцій згідно з зпоказаннями. За допомогою коронографії фахівці визначають стан прохідності артерій серця, якщо треба - установлюють стенти, штучні водії ритму (при аритміях і блокадах), досліджують також судини шиї та головного мозку (церебральна ангіографія).

Ні, від цього не стало менше інсультів та інфарктів. Лікарня обслуговує 250 тисяч населення укрупненого Лубенського району, і число серцевих та мозкових катастроф на таку кількість мешканців тримається стабільно високим. Не всі вчасно доходять до свого сімейного лікаря, не всі дотримуються його рекомендацій чи бодай здорового харчування і здорового способу життя. А війна відбивається на здоров’ї кожного з нас…

Однак результати дослідження на ангіографі дають можливість виявити патології й запобігти ускладненням завдяки призначеному адекватному лікуванню. Скажімо, коли у сонній артерії лікарі бачать атеросклеротичну бляшку, на її місці установлюють стент, щоб зробити її нерухомою. А при підтвердженому діагнозі «ішемічний інсульт» медики мають можливість оперативно провести тромболізис, тобто, за допомогою препаратів швидко розчинити тромб, що перекрив судину. За необхідності, якщо дозволяє так зване терапевтичне вікно (це 4,5 години з моменту крововиливу), відправляють на оперативне лікування до Полтави.

Раніше до Полтави транспортували всіх пацієнтів з гострими станами, а тепер більшість випадків з клінічними ознаками інсультів та інфарктів виявляється і проліковується в Лубнах.

Наразі лікарня подала до НСЗУ документи за пакетом «Гострий інфаркт міокарда». Якщо він буде законтрактований, у чому я не сумніваюсь, тоді в Лубнах безоплатно проводитимуть ще й стентування серця.

Нагадаю, що апарат вартістю 8,5 мільйонів гривень з’явився в Лубнах за рахунок коштів державного бюджету і тепер хворим не доведеться їхати на обстеження судин чи на проведення стентування до Полтави або Києва. І маємо тепер своїх фахівців, які пройшли відповідне практичне навчання в обласному кардіоваскулярному центрі.

Окрім того, у Лубенській лікарні інтенсивного лікування консультують провідний полтавський серцево-судинний хірург Євген Люлька і директор Полтавського обласного клінічного кардіоваскулярного центру Костянтин Вакуленко, які всіляко допомагають колективу в напрацюванні досвіду.


Соборність сьогодні - це не лише історична памʼять про злуку ЗУНР та УНР, а й прагнення повернути окуповані території України.

Наша боротьба дриває не лише на фронті, а й у серцях кожного українця, у підтримці наших воїнів, у згуртованості суспільства та в міжнародній солідарності з Україною. Це доказ того, що попри всі виклики ми сильніші коли єдині.

Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у краще майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.

Вітаю з Днем соборності, дорогі друзі!
Бажаю нам усім позитивних новин, оптимізму, щасливого майбутнього і справджених надій.
Нехай Україна буде сильною, процвітаючою, благополучною державою, а всі сім'ї об'єднаються і будуть жити щасливо!



18 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.