Уляна Андрусів | Allure

"Мати все неможливо, але ви можете мати те, що справді важливо для вас." — Енн-Марі Слотер

Я думала, що все роблю правильно.
Кар’єра, яку будувала з нуля. Сім’я, про яку дбаю щодня. Дім, у якому має бути затишно для всіх. День, розписаний до хвилини, щоб усе працювало, як годинник.

Але чомусь останнім часом, коли ввечері все затихає, в голові звучить одне й те ж питання: «Це те життя, якого я хотіла?»

"Найкращий спосіб зробити щось — це взяти й зробити."
— Амелія Ергарт

Гул мотора, вітер, що б’є в кабіну, і нескінченний горизонт попереду. Саме таким був світ Амелії Ергарт — першої жінки-пілота, яка самотужки перетнула Атлантичний океан. Її історія — це більше, ніж просто польоти. Це про сміливість жити за власними правилами і ставати тією, ким хочеш бути.

Амелія народилася у 1897 році в сім'ї, де мрії часто залишалися лише мріями. У дитинстві вона любила лазити по деревах, кататися на санях із небезпечних гірок і будувати "літаки" з підручних матеріалів. Вже тоді її родина і суспільство сприймали її як надто "незвичайну" для дівчинки. Але Амелія не зважала на очікування інших.

Її перший політ стався, коли їй було 23 роки. Вона одразу зрозуміла, що літати — це її покликання. Щоб навчитися керувати літаком, Амелія працювала на кількох роботах, зібравши гроші на навчання, і невпинно йшла вперед.

Роза Паркс: Жінка, яка дала початок руху

У холодний грудневий день 1955 року звичайна швачка з Монтгомері, штат Алабама, Роза Паркс, змінила хід історії. Повертаючись додому після виснажливого робочого дня, вона сіла в автобус, навіть не здогадуючись, що її подорож увійде в підручники з історії. Коли водій вимагав поступитися місцем білому пасажиру, Роза відповіла твердо і спокійно: "Ні".

Її відмова була простим, але надзвичайно сміливим вчинком у суспільстві, де дискримінація була нормою. Арешт Рози став каталізатором руху за громадянські права. Бойкот автобусів у Монтгомері, що тривав 381 день, паралізував транспортну систему міста і призвів до скасування законів про сегрегацію в громадському транспорті.

Роза не прагнула стати героїнею, але її дії показали світу, що сила духу може змінити хід історії. Вона надихнула покоління активістів і продовжувала працювати заради рівності протягом усього життя. Її приклад нагадує нам, що навіть один голос здатен створити великі зміни.

Нема шляху до щастя…
🤷🏻‍♀️
Цього року кінець грудня несподівано приніс мені самій трансформацію.
Я пішла у відпустку напередодні свят (хоч завдяки моїй команді ви цього зовсім не помітили 🙃) і прожила свій власний перехід.

Лише призупинившись і видихнувши, відчула, наскільки я втомилась. Рік був інтенсивний в різних сенсах.
Наша команда зросла вдвічі, кількість учасниць - теж. У школі «Аллюр» тепер навчається два потоки, і я їх веду паралельно.

Щоб не вигоріти і бути в тонусі, я давала собі багато відпочинку цього року - більше, як раніше, а також відрегулювала режим дня, харчування, додала багато спорту.
І все ж цього виявилось замало, я втомилась.
Ніяк не могла збагнути, чому так.

І тут до мене дійшло, що я потрапила в чергове «марафонне» мислення: ось реалізую цю ціль, допишу книгу, запущу цей проект, зроблю ще це і це, дочекаюсь перемоги, а тоді можна буде видихнути і розслабитись.

Так не буде ніколи.

Не знаю, чи ви помітили, та кінець року перетворився для багатьох із нас на суцільну гонку - встигнути все, втиснутися в нереальні рамки.

І ми знову плануємо на наступний рік стільки, що не встигаємо потім жити за всім цим.

А життя тут і зараз, щастя не в результаті, а в самому процесі.

Бо коли ми долаємо чергові марафони, це в результаті приносить спустошення і вигорання. Реалізована ціль чомусь не тішить, хоч ми так довго до неї йшли.
Чому?

Тому що вона була дана нам задля самого шляху.

Шлях і є метою, сенс - у ньому, бо саме він змінює нас і розширює нашу ідентичність.

Або ж, як у відомій цитаті, яку приписують Будді: «Нема шляху до щастя. Щастя - це і є шлях».

Тож змінюю стратегію цього року.

Тепер буду рухатись навпаки:

♻️ від цілей - до способу їх втілення,
♻️ від фокусу на майбутнє - до фокусу на
процесі,
♻️ від себе щасливої в майбутньому - до себе щасливої тут і зараз,
♻️ від жорстких дедлайнів - до комфортного розміщення в часі,
♻️ від напруги - до розслабленості,
♻️ від тривоги - до спокійної впевненості,
♻️ від невизначеності - до ясності,
♻️ від поспіху - до неспішності,
♻️ від складності - до легкості,
♻️ від перевантаження - до вільності.

Тому повністю змінюю і програму інтенсивну «Перехід».
Ми будемо відштовхуватися від бажаного майбутнього, опиратися на минуле як на ресурс, щоб міцно заземлитися в тут і зараз.

Так що перехід буде «задом наперед» - з майбутнього через минуле - у теперішнє.
Як вам така ідея?

Тож налаштовуємось на цікаву роботу й подорожі в часі ). Учасниці вже виконують бонусні передзавдання.
Запрошую і вас 🙌🏻
Пишіть у коментарях «новий перехід», і ми надішлемо деталі.

Хто брав участь в інтенсивні раніше - теж приходьте. Це буде зовсім інший перехід.
І задоволення від процесу я вам гарантую.

А на виході ви отримаєте стан ясності, конкретики і цілісності, і велике бажання жити це життя у всій його величі й крихкості.
💁🏻‍♀️
«Нема шляху до щастя. Щастя - це і є шлях»: мій головний інсайт наприкінці 2024 року.

2025 розпочався ✨

Перший день нового року. Атмосфера ще сповнена святкових вогників, запаху мандаринів і теплої метушні. Але зараз — найкращий час подумати: яким буде ваш 2025 рік?

Дорогі жінки,

2025 рік вже стоїть на порозі, і ми хочемо відсвяткувати цей момент із вами. Рік, який позаду, був непростим. Він випробовував на міцність, змушував вчитися заново довіряти собі, шукати сили там, де здавалося, їх більше немає. Але він також подарував нам стільки маленьких і великих перемог.

Сьогодні ми хочемо поділитися з вами тим, що для нас справді важливо. Ці побажання — більше, ніж просто слова. Це те, чого ми щиро прагнемо для кожної з вас 🫶🏻