Bezodnya Music 🎧

Думки: The Unsleeping - «Справжній бедрум панк»

Передмова
Український рок переживає не найкращі часи. Звичайно, не можна сказати, що все погано, але й великого хайпу нових гуртів не спостерігається. Більшість колективів, завдяки попиту на українське після 2022 року, вже дійшли до середньої сцени, мають віддану фан-базу та точно вписали себе в історію української музики. Одним із таких гуртів є The Unsleeping.

Думки
1. Напевно, цей альбом – один із найочікуваніших особисто для мене. Думаю, не новина, що мені імпонує цей колектив. Про це я неодноразово казав на каналі та в різних інтерв’ю. Тим паче гурт давно анонсував новий лонгплей, і через низку подій ми отримали його лише в листопаді 2024 року.

2. Від першого до десятого прослуховування «Справжній бедрум панк» переконав мене у головній чесноті колективу, якій вони не зраджують уже багато років: ці хлопці НЕ ХОЧУТЬ НІКОМУ СПОДОБАТИСЯ. Вони на 1000% люблять те, що роблять, і досі кайфують від музики — це дуже відчувається на цьому LP. Це прекрасно чутно з першого треку «Я кусаю щоки». Мій безмежний респект уже летить за це! Саме заради таких гуртів я роблю Bezodnya Music.

3. Треба відзначити, що це перша велика робота гурту українською мовою. Якщо не брати до уваги формальний EP «Пиріжок з любов’ю, злістю», то новий альбом створений для глибшого розуміння сутності колективу. І, на мою думку, їм це вдалося. Пісня за піснею стає зрозуміло, як хлопці рефлексують і переживають сьогодення. Та й узагалі, чого варті акустичні пісні-скіти від одного з учасників гурту (Івана Смірнова). Саме вони додають легкості й зменшують градус пафосності та серйозності LP.

4. Нетиповим прийомом для більшості українських рок-гуртів є те, що на альбомі пісні виконують різні учасники. Особливо хотів би відзначити трек «Равлик у вусі», де співає Назар Слободяник. Його манера співу продовжує логічну систему координат Жені Мороза, а ніжний тембр голосу ідеально пасує цій композиції та її настрою.

5. Напевно, головною зіркою цього альбому є трек «Хіба це життя?». Хітовий приспів із яскравою подачею вокаліста — це перше, що варто відзначити. Ритмічно це моя улюблена композиція з альбому. Лірика проста, подекуди навіть примітивна («крові-любові»), але вокальна подача майстерно перекриває ці недоліки.

6. Найцікавішою за емоційним забарвленням для мене є пісня «Мусиш». У ній стільки, на перший погляд, музичної простоти й безтурботності, але текст вбиває у реальність, наче цвяхи. «Мусиш» — це своєрідна лайт-версія треку ДК Енергетик «Шлях ч.2».

7. Я завжди кажу, що в піснях має бути образність, яка викликає асоціації та створює картинки. І цей альбом — це калейдоскоп образів: десь складніших, десь простих. Тобто для всіх верст населення. (так сказав, наче це передвиборча депутата ахаха). Кожен знайде щось своє. Комусь сподобається «Спека», а комусь «Жучара».

8. Вишенькою на торті «Справжнього бедрум панку» стали фіти з OTOY і Паліндромом. Слава майстерно додає агресії в кожен трек, і цей раз не виняток. А колаборація з Паліндромом — це друга зірка альбому. Трек «Зі скла» вже заслуханий мною до дір, а початкове «тарам-там-тарам» не виходить із голови.

9. Якщо це не найкращий рок-альбом року, тоді я нічого не розумію в музиці. Святослав Іванович, посуньтеся!

оцінюю:
9/10
цілком можливо, що час перетворить це в 10/10

пс: єдине, сподіваюсь, що ми з вами не пр**бемо такий класний рок гурт, як колись це сталось з Димна Суміш. Так що слухайте, репостіть і ходіть до хлопців на концерти.