Postlar filtri


націонал-меланхолізм dan repost
Серед усіх земних насолод кіно лишається однією з найкращих доступних розрад у цей непевний час. Готичний горрор Роберта Еґґерса «Носферату» не позбавлений ані належної шани до німецького кіноекспресіонізму, ані відданості до деталей внутрішнього символічного універсуму картини. І йому є що сказати поряд із усіма, хто оживляв цю історію на великому екрані.

Самотній герой, що заблукав у Карпатах дорогою до замку графа, чітко відлунює нам картиною «Мандрівника над морем туману» Каспара Давида Фрідріха. Впізнається також «Смерть і діва» Маріанни Стоукс.


Готична камерна атмосфера сірого кам'яного німецького міста з його структурною холоднечею на противагу неприборканим силам природи, що насуваються зі Сходу.

Маскулінний граф Орлок втілений майже з історичною точністю щодо класичних зображень Влада III Цепеша. Чи не вперше за довгі десятиліття вампір позбавлений своєї андрогінної безволосої зовнішності, покликаної критикувати буржуазну природу довголіття (жарт). Він уособлює могутнє зло, що має неабияку силу й на тілесному рівні. Тільки вселяючи страх і змушуючи інших підкорюватися, стверджується міць. А влада над смертю — це найвищий прояв могутності.

В оформленні гробниці графа — дакійські дракони. І хоча герб графа все ж вигаданий, він складений із геральдичних елементів, притаманних для гербів у Трансільванії. Врешті, в кадрі фігурує знаменитий Воронецький монастир, впізнаваний своїми синіми фресками в оформленні екстер'єру. Але більше картину фільмували в Чехії. Інтер'єр кабінету професора для фільму був запозичений із празького музею Speculum Alchemiae, справжньої алхімічної лабораторії імператора Рудольфа II, куди я наполегливо радила б потрапити подорожньому. Родинна усипальниця з фільму була знята на Ольшанському цвинтарі. Праховські скелі, особливо епічні в моменті.

Не перебивши рекорду зйомок Вернера Герцога, для зйомок використовували 5000 щурів. Пам'ятається, після зйомок «Маяка» він колись зарікався мати справу з тваринами в кіно...

І тут варто згадати чудову сцену з забобонними селянами, котрі обвішали всі Карпати й свої помешкання хрестами. І... вночі справляють у вогні смолоскипів язичницький ритуал жертвоприношення молодої дівчини вампіру задля безпеки й виживання решти громади.

Окремо зацікавив символізм бузку в кадрі. Загалом увесь класичний сюжет може відсилати до давньогрецького міфу про німфу Сірінгу, яку переслідував закоханий у її красу й жадавший нею оволодіти Пан, аж доки майже схопивши її вона не обернулася на кущ бузку. Сатурнічна природа графа співзалежна з її венериною. Смерть і кохання.

Героїня засмучується подарованому чоловіком букетові бузку, адже крім невинності й ніжності, він слугує символом нещастя або й скорого любовного розлучення. І прямо з букетом у руках вона чує від чоловіка про його відрядження. Обіймами з бузком завершується й сама картина.

Не часто доводиться в кіно також зустрічати таку алегорію смерті родом із румунського фольклору — вінчання зі смертю. Вдягнена як наречена, з фатою та з букетом у руках (усе того ж бузку), дівчина дає добровільну згоду Смерті. Лучан Блага взагалі вказує на те, що ця «любов до смерті» виявляється чи не опорною для румунської духовності. Не дарма ж міоритичний простір, від балади «Міоріца». На екрані це вигладяє ніби звернення до міфічної реальності, в якій одиничне лише возз'єднується з космічним цілим.

У всьому цьому як ніколи прекрасна оптика Еґґерса, що показує нам все ще нерозчаклований світ із його химерами й живими сновидіннями, а заразом його вже радикально «просвітлених» співмешканців, котрі взагалі заперечують існування вампіра й надприродну першопричину нещастя в місті. А що з цього правда, як завжди, вже на розсуд глядача.

Насамкінець цікаво зображена ідея кохання. Кохання лікує від меланхолії, але кохання й вбиває — штовхаючи героїню йти на самопожертву. Їй лишається лише полюбити свою долю, полюбити свою смерть.


Ernst Jünger dan repost
Бодлер писал, что красота всегда странная, и эта фраза очень подходит щенку по имени Шахед. Мои друзья с первых дней приютили этих собакевичей, спасли их жизни, кормили, не спали ночами, делали прививки, и у щенков есть даже паспорта 💅🏻

Братьям Марса (по паспорту) Шахеда (в миру) повезло с милыми смазливыми мордочками, а Шахед другой, и я переживаю, что его могут не пристроить. А он первый начал бегать, выходить из комнаты, и вообще видно, что он смекалистый парень: лежал у меня на руках, пока мы три часа обсуждали очень неинтересные темы, и был посвящён в тот вечер в несуществующий кружок юнгерианы.

Щенки уже выросли и больше не могли находиться у друзей дома: у них своя собака. Сейчас щенки в приюте, в Киеве…
Вдруг вы — тот самый человек, который давно искал себе друга, или знаете человека, который искал себе друга? Давайте найдём Шахеду новый дом, пожалуйста.
Связь: @milanavnm


Милуйте око, рятуйте душі
і замовляйте у цієї жінки красу — https://t.me/nstrwa


Dark ✙ Academia dan repost
Яніна Нестерова – дизайн для Тактичної групи «Реванш».


Допоки владарка цього куточка далі в onera studiorum, прошу вас долучитися, зокрема репостом, а за можливості — підтримати посильним донатом (всім небайдужим усміху Богів, цілунки муз! ⚔️🔥)!


Гарним людям треба добити допоміжну банку, наразі зібрано лише 1/3 від поставленої мети.

Збирають 230 000 грн для придбання дрона DJI Matrice 30 і комплекту з 10 акумуляторів 6s3р для взводу ударних БПЛА 123 ОбТрО «Куп'янськ».

Посилання на допоміжну банку: https://send.monobank.ua/jar/6NFMw8BzYt

Розповсюдити в Інстаграмі + якщо хочете закинути через PayPal, то сюди: https://www.instagram.com/p/DDfRVYeo8KZ/?igsh=MTh4bnd0Ymg3dzJycA==


Гіркий Ґіньйоль dan repost
Граждане интересуются: «Почему стоит спасать костел святого Николая?».

Ответ прост — это красиво.

Плевать на субъективные религиозные предпочтения, и даже на отвращение, которое может вызывать конкретная христианская деноминация (или христианство как таковое).

Красота сама по себе оправдывает все. Больше никакие аргументы и не нужны вовсе.

А те, кто этого не понимают и всячески противятся красоте, истории и духу города, пытаясь задушить нас однообразной слякотью бизнес-центров и жилых комплексов для обогатившегося люмпена, должны мести соседние с костелом улицы.

Dixi.


Do not dress in those rags for me
I know you are not poor
And don't love me quite so fiercely now
When you know that you are not sure


D'indignation sincère au sarcasme.


До чого це все. Усі писання культурно-наукового кшталту, включно з тими які нарешті реалізую, візуальні творіння тощо будуть надалі лише як дозвільна розрада для сміливих, бо усмішки та блискавичні іскри ваших очей вартують всього. Хоча, здавалось би, хвилює лише вкладення в допомогу фронту, максимальна можливість залучення і подальший сірий престиж інтелекту, який очевидно майже нічого не важить коли з-під завалів дістаємо трупи дітей, а юнацтво розчиняється в степу, таким чином залишаючи продовження використання усіх доступних можливостей реалізації переваг найшляхетнішої дикої крові на боягузливих невігласів.

«Они не наши ближние, все ближние рядом с нами и у них все ноги в осколках от скидов или они живут в ожидании что не дождуться близких или все еще не пережили что уже не дождутся. Кто вне этой жизни — (...) к черту» — як казав один чудовий мій товариш і цього будемо триматись.

Сентиментальна нота: дякую що поруч і ваше вогнище не згасає. Ті хто тут, і ті хто по ту сторону варті наших намагань посеред судоми пітьми та розпачу, навіть так. Смійтесь і любіть посеред блискавиць.


Насправді точка неповернення (яка мала статись, щоб ви про це не думали) дала нам можливість зрозуміти хто є ми й значення всієї абстрактності ідей нарешті втілились через діяння. Хтось спромігся це зробити ще раніше, маючи відповідне оточення котре виховує і єднає, створюючи спільноту, де можна покластись на «своїх» та мати це блаженне знання прикритої спини та взаємодопомоги, розуміння і старанного створення світу якого прагнете, охолоджуючи почуття жаху існування у гедоністичній сумбурної прелюдії Пекла. Мабуть, хотілось би сказати що ніколи не пізно викувати лати сенсу які нице існування людського життя зробить чимось визначним та спадковим у вигляді, даруйте за голосні слова, традиції честі. Мова, віра, політична організація та історичні студії минувшини — це лише допоміжні інструменти, які можна звести до примітивного словоблуддя, ресентиментного кидання списа, яким не вмієш користуватись і не намагаєшся відточити як навичку, подібно ясного продукту впливу та просвітлення. Але і це все софістикований синопсис, якщо знову лише на папері, не вартий уваги.

Ця сторінка була створена для малого кола людей, ближніх, для розділення прекрасного і натхненного, котре ставало розрадою й усмішкою, щоб дія мала методичний вишкіл «навіщо» та нагадувало про Красу, що має місце навіть в хтонічному вияві буття і холодному подиху Ніщо, в'їдливо займаючого місце у наших душах для балансу сил. Порівняння та висновок — тактична перевага наступних кроків життєвого шляху. Але цей шлях стає більш самотнім і ряди ближніх рідішають, залишаючи все більший тягар, давлячого на силу волі у цій довгій дистанції. Дивлюся з важкістю як зникають у відписках видалені акаунти друзів, посміх та приклад котрих надав сенс усьому цьому, і розуміючи що перших тридцять підписників однодумців, майже кожного з ким були й пригоди, і розділені радість та горе, спонукання поруч міцного потиску плеча з «все вийде, впораємось», вже немає. Вічно молоді та красиві, помножені пусткою поруч того самого твого наступного кроку.

«Світ книг став для мене марним; категорії – недіючими; престиж інтелекту – сірим; хитромудрі тонкощі – даремними» — все що відчулось між моїми дівочими ребрами, поглядаючи на протурений шлях наукових студій та натхнення розшифровувати минувшину що ставало б ударом для зміцнення сталі в наших слабких тілах і сильної іскри чогось більшого, аніж це все плотське та скороминуще. Оці академічні та культурні Прометеї нічого не варті, бо найкращі трубадури та дослідники пішли ловити шматки заліза в м'яке тіло, не маючи навіть у це століття реалізувати роботу над собою, зовнішню та внутрішню силу вираженого виховання «насичення сьогоднішнього дня що даний лише раз». Це найбільше додає смутку, поруч абсолютно негідного відношення до безстрашних, вартих більшого за аморфний плебс, який виборив собі «мирну рівність» не заслуговуючи на всі переваги вирішувати долю та створювати фортецю вагомих та гідних здобутків (що мало б бути в ідеалі). Історія нічого не вчить, якщо висновків не зроблено, а гідні приклади забуті.


Matt SF dan repost
Наш кентик собирает на птичку.
Накиньте ему пару шекелей,если есть возможность.


https://send.monobank.ua/jar/3HdQxMqmK1?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaZ1nB_K9MlvCfZpHYvGBzF-rFvlie-nziMzEJb-KhfkfCe36EeLrSCIVtE_aem_DuT5XhnNavDkbNzltvIu0Q


котлован dan repost
В силу певних побставин з’явилась можливість провести вишкіл по такмеду для мешканців Запоріжжя, що зараз як ніколи актуально. Якщо знайдеться хоча б 10-15 людей готових навчитись рятувати життя, то цьому бути.Рєєстрація до 15 числа. Кому цікаво - в лс @undogr


РЕВАНШ: ТАКТИЧНА ГРУПА dan repost
З сумом повідомляємо про загибель бійця тактичної групи «Реванш» ГУР МО Артема «Денсера» Колбасинського

До повномасштабного вторгнення, Артем був артистом балету литовського Клайпедського державного музичного театру.

Він нерідко говорив, що “втратив би гідність і людяність”, якби залишився жити в Литві.

Після повернення в Україну, він вступив до нашого підрозділу в якості кулеметника. Через детонацію гранати Ф-1 отримав поранення очей, одужавши одразу став до строю.

21-го вересня 2024 в ході виснажливих кровопролитних сутичок з російською піхотою, Артем виконав свій останній бойовий танок, танок віч-на-віч зі смертю.

Presente!

@revanche_tactical


Європейський нігілізм dan repost
Позавчора під час обстрілу у Полтаві росіяни знищили будинок родини Карини Бойко – однієї з активних тиловиків Авангарду, вона також надавала поміч у організації вишколів.

Наразі родина залишилась буквально без даху над головою, все що було в подвір‘ї потребує тотальної реконструції.

Буду вдячий за допомогу у відновленні.

🔗 https://send.monobank.ua/jar/3Zpu2sRVeG

💳 5375411222177243


Blutimpuls dan repost
"Тисячі імен"

Від днів, коли боги облич не мали,
Від днів таємних сотворінь,
Коли плелись меридіани,
А зорі ще кували ковалі

Від днів, коли мечі та колісниці,
Корили світ непізнаний химер;
Тоді вожді, пізнавши смерті таємниці,
Заповіли хранити тисячі імен.

Від куль до зір, і ми запалюємо пломінь на курганах,
І від Карпат аж по покорений Кавказ,
(А дні наступні - може й далі)
Ми маємо той самий ще наказ.

Ми пам'ятаємо Батурин, Крути, Бахмут,
Базар, Кенгір, Давидів Брід,
Ми можем своїх імен не пам'ятати,
Але ми пам'ятаєм імена братів.


Якщо вже по смерті згадати добрим словом, то він, ясна річ, майстер своєї справи, хоч в дитинстві, вичитуючи інтерв'ю улюбленого актора жінок моєї сім'ї, щиро дивувалась його людяності і водночас відчутної відстороненості поруч такої слави.

Вночі підкреслена цитата про самотність сильних у художньому обрамленні біографії Яна Пітерсзоона Куна, сьогодні з глибин виринають, в тому самому руслі, найбільш пам'ятні слова Делона: Je suis un solitaire, c'est ma nature, j'ai toujours été comme ça.

Залишилось тільки увімкнути «The Queen Is Dead».


L'Insoumis (1964)
dir. Alain Cavalier


Пломінь dan repost
🔥 Отто Ран «Двір Люцифера» — передзамовлення книги

За життя німецький археолог, історик і військовий встиг опублікувати лише дві книги. Автора можна любити за авантюризм чи ненавидіти за його політичні переконання, одного не можна — лишатися байдужим до його подорожей містичними стежками європейської історії. Книга, яку ви тримаєте в руках, це щоденник і путівник Отто Рана під час його пошуків Святого Грааля в Європі 1930-их. Книга призначена для всіх, хто марить пошуками істини.

Ціна — 400 (450) грн.

Замовляйте на нашому сайті.

Очікуємо з друку на початку вересня.


Muzeon Experimental Centre dan repost
Керівник археологічної експедиції Сергій Охотніков грає в більярд на острові Зміїний, 1989

з матеріалів виставки "Зміїний: острів, що боронять боги"
в
Одеському археологічному музеї

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.