Чоловік сказав дружині головні слова: «Ти навчила мене любити». Він казав їй за десять років “я тебе кохаю” багато разів, але ці головні слова сказав через десять років після весілля. Він сказав так:
– Я був жадібним. Тому що мене навчили думати про себе та першим хапати шматок. Мені пояснили, що без грошей я нікому не потрібний, і ніхто зі мною не поділиться. Потрібно все брати собі! Але завдяки тобі зрозумів, що це не так. Ти віддавала найкраще мені та дітям. Ти була великодушною та доброю до мене.
– Я був підозрілим та недовірливим. Мені пояснили і показали, що всі обманюють та зраджують. Я внутрішньо чекав обману чи зради, і сам не бачив у цьому нічого дивного. Але ти навчила мене вірності та довіри. Я зрозумів, що люди можуть довіряти одне одному.
– Я був грубим. Мене виховали в сім'ї, де було нормальним ображати один одного і нецензурно лаятись, виливати свій гнів на тих, хто поряд. Але ти навчила мене бути лагідним і ніжним до коханих людей і щадити їх.
– Я був холодним. Неуважним. Егоїстичним. Я цього не розумів, бо такими були люди довкола мене від самого народження. Це від твого тепла я розмерзся і зігрівся.
Я навчився кохати. Усі народжуються здатними кохати. Усі без винятку. Але потім цю здатність можуть убити, розтоптати, знищити, випалити вщент ті, в чиїх руках опинилась людина. Або ті, хто потім йому зустрівся.
І деяких людей доводиться вчити любити заново, вчити знову ходити тих, хто переніс травму або довго був знерухомленим. Іноді це виходить, іноді – ні.
Навчити любити можна своїм прикладом та своєю любов'ю. Як любляча дружина навчила свого чоловіка.
Він багато досяг за десять років, він став успішним і багатим. Ця енергія кохання живила його, кохання, яким він непомітно вчився, повторював рухи тренера та артикуляцію викладача...
І ось він сказав ці головні слова. Поцілував дружину і подякував їй. Оплесків не було, – вони були одні цього вечора. Море шуміло, сходило сонце. Вони стояли, обнявшись, двоє людей. Один навчив іншого любити. А що важливіше за це вміння? І будуть благословенні ті, хто повернув нам цю здатність...
Підписатись
– Я був жадібним. Тому що мене навчили думати про себе та першим хапати шматок. Мені пояснили, що без грошей я нікому не потрібний, і ніхто зі мною не поділиться. Потрібно все брати собі! Але завдяки тобі зрозумів, що це не так. Ти віддавала найкраще мені та дітям. Ти була великодушною та доброю до мене.
– Я був підозрілим та недовірливим. Мені пояснили і показали, що всі обманюють та зраджують. Я внутрішньо чекав обману чи зради, і сам не бачив у цьому нічого дивного. Але ти навчила мене вірності та довіри. Я зрозумів, що люди можуть довіряти одне одному.
– Я був грубим. Мене виховали в сім'ї, де було нормальним ображати один одного і нецензурно лаятись, виливати свій гнів на тих, хто поряд. Але ти навчила мене бути лагідним і ніжним до коханих людей і щадити їх.
– Я був холодним. Неуважним. Егоїстичним. Я цього не розумів, бо такими були люди довкола мене від самого народження. Це від твого тепла я розмерзся і зігрівся.
Я навчився кохати. Усі народжуються здатними кохати. Усі без винятку. Але потім цю здатність можуть убити, розтоптати, знищити, випалити вщент ті, в чиїх руках опинилась людина. Або ті, хто потім йому зустрівся.
І деяких людей доводиться вчити любити заново, вчити знову ходити тих, хто переніс травму або довго був знерухомленим. Іноді це виходить, іноді – ні.
Навчити любити можна своїм прикладом та своєю любов'ю. Як любляча дружина навчила свого чоловіка.
Він багато досяг за десять років, він став успішним і багатим. Ця енергія кохання живила його, кохання, яким він непомітно вчився, повторював рухи тренера та артикуляцію викладача...
І ось він сказав ці головні слова. Поцілував дружину і подякував їй. Оплесків не було, – вони були одні цього вечора. Море шуміло, сходило сонце. Вони стояли, обнявшись, двоє людей. Один навчив іншого любити. А що важливіше за це вміння? І будуть благословенні ті, хто повернув нам цю здатність...
Підписатись