Довго мовчав, спостерігаючи за черговою істерією "патріотів" з приводу падіння режиму Асада. Втім, гадаю, варто все ж вставити свої "п'ять копійок".

Як завжди, внесу ложку дьогтю до вашої діжки з медом і поверну зі світу рожевих поні на грішну землю. Не буду навіть звертати увагу на характер сирійської опозиції, деякі угрупування якої гірше Асада,    а також на те, хто за ними стоїть.

Зверну увагу на інше. Я вже не в тому віці, аби вірити в казки про те, що режим, який тринадцять років успішно тримався за владу та його зовнішні покррвителі якимось  дивовижним чином розчинилися за тиждень під тиском якихось невідомих бороданів з пустелі. Чудес не буває.

Не буду стверджувати однозначно, але майже впевнений, що це частина "великої угоди" між ключовими світовими гравцями з розподілу сфер впливу. І відповідно до неї, швидше за все, росія злила Штатам Сирію в обмін на їхню мовчазну згоду з російською окупацією п'яти областей України в рамках майбутніх домовленостей по припиненню вогню. Цілком такий прагматмчний обмін Сирії на Україну, який вкладається в геополітичні інтереси обох сторін. І скоро ми зможемо це побачити.

І до речі, інтереси і почуття пішаків ніколи абсолютно не хвилюють гравців, які сидять за шаховою дошкою.

Мацибора