Сьогодні хочу розповісти коротку історію Копилівської парафії.
Ось яку інформацію про Петропавлівську церкву в Копилові знаходимо в кліровій відомості храму за 1893 рік: «Церква збудована в 1863 році коштом парафіян і благодійників на місце попередньої благенької, що існувала з 1756 року. Попередниця цих церков згоріла в 1726 році. Будівля дерев’яна, при ній така ж дзвіниця, збудована в 1872 році. У 1890–91 рр. вся будівля капітально розширена прибудовою малого вівтаря, ризниці і вхідних приділів, пофарбованих зсередини і зовні, коштом дворян Миколи і жінки його Анни фон Мекк. Вівтарів у ній два – головний, на честь Св. Апостолів Петра і Павла; придільний – на честь Св. Мучениці Софії і трьох її доньок. Приділ цей початково облаштований колезьким асесором Петром і жінкою його Софією Гонсіоровськими».
У XVIII столітті церква в Копилові була унійною. Першим відомим її священником був Афанасій Околович, зафіксований у візитації 1746 року. З 1768-го – вікарій Копилівський Стефан Околович, висвячений на парафію унійним митрополитом Пилипом Володковичем у Радомишлі. У 1773 – 1774 рр. зазнав переслідувань від російських військ, але залишався на парафії до кінця століття і навіть устиг побути благочинним Рожівської округи та намісником благочинного Київського повіту після анексії Правобережної України російською імперією.
У ХІХ столітті Копилів ще кілька разів був центром 6-ї частини Благочиння греко-російських церков Київського повіту.
9 квітня 1921 року парафія Петропавлівського храму села Копилів (нині Макарівської територіальної громади Бучанського району на Київщині) вийшла з духовної неволі московського патріархату та возз’єдналася з Українською Автокефальною Православною Церквою.
Парафія УАПЦ діяла у церкві, збудованій у 1863 році. В Макарівському історико-краєзнавчому музеї збереглося її фото, передане до фондів Наталею Степанівною Кохан.
31 серпня – 2 вересня 1911 року проводилися воєнні маневри Київського військового округу. Навчання контролював особисто російський імператор микола ІІ. В пам’ять проїзду царя на копилівському полі біля шосе було збудовано каплицю, яку восени 1929 року розібрали, бо її не використовувала жодна релігійна громада. Із матеріалу цієї каплиці було збудоване накриття над криницею, що знаходилася поряд.
Парафія УАПЦ діяла у Копилові і в часи Другої світової війни, але в листопаді 1943 року під час наступу сталінських військ Петропавлівський храм був спалений.
Одразу після вигнання гітлерівців до села прийшла московська сталінська церква, яка співпрацювала з радянською владою.
Так, на день перемоги 9 травня 1945 року в селі Копилові священик Ярошенко виступив на мітингу другим оратором (першим був голова сільради) і від імені віруючих дякував Богові за дарування перемоги.
Релігійне життя в селі відновлене на початку 1990-х років. Громаду зареєстровано 28 квітня 1992 року. Незабаром парафія потрапила під вплив московського патріархату і, незважаючи на те, що від 27 лютого до 30 березня 2022 року Копилів був під російською окупацією, досі перебуває у єдності з російською православною церквою.
Сподіваюся, що незабаром правда восторжествує і церква в Копилові вдруге в своїй історії позбавиться московського духовного ярма.
На фото: Петропавлівська церква в Копилові, що існувала в 1863–1943 рр. та сучасний храм.
Ось яку інформацію про Петропавлівську церкву в Копилові знаходимо в кліровій відомості храму за 1893 рік: «Церква збудована в 1863 році коштом парафіян і благодійників на місце попередньої благенької, що існувала з 1756 року. Попередниця цих церков згоріла в 1726 році. Будівля дерев’яна, при ній така ж дзвіниця, збудована в 1872 році. У 1890–91 рр. вся будівля капітально розширена прибудовою малого вівтаря, ризниці і вхідних приділів, пофарбованих зсередини і зовні, коштом дворян Миколи і жінки його Анни фон Мекк. Вівтарів у ній два – головний, на честь Св. Апостолів Петра і Павла; придільний – на честь Св. Мучениці Софії і трьох її доньок. Приділ цей початково облаштований колезьким асесором Петром і жінкою його Софією Гонсіоровськими».
У XVIII столітті церква в Копилові була унійною. Першим відомим її священником був Афанасій Околович, зафіксований у візитації 1746 року. З 1768-го – вікарій Копилівський Стефан Околович, висвячений на парафію унійним митрополитом Пилипом Володковичем у Радомишлі. У 1773 – 1774 рр. зазнав переслідувань від російських військ, але залишався на парафії до кінця століття і навіть устиг побути благочинним Рожівської округи та намісником благочинного Київського повіту після анексії Правобережної України російською імперією.
У ХІХ столітті Копилів ще кілька разів був центром 6-ї частини Благочиння греко-російських церков Київського повіту.
9 квітня 1921 року парафія Петропавлівського храму села Копилів (нині Макарівської територіальної громади Бучанського району на Київщині) вийшла з духовної неволі московського патріархату та возз’єдналася з Українською Автокефальною Православною Церквою.
Парафія УАПЦ діяла у церкві, збудованій у 1863 році. В Макарівському історико-краєзнавчому музеї збереглося її фото, передане до фондів Наталею Степанівною Кохан.
31 серпня – 2 вересня 1911 року проводилися воєнні маневри Київського військового округу. Навчання контролював особисто російський імператор микола ІІ. В пам’ять проїзду царя на копилівському полі біля шосе було збудовано каплицю, яку восени 1929 року розібрали, бо її не використовувала жодна релігійна громада. Із матеріалу цієї каплиці було збудоване накриття над криницею, що знаходилася поряд.
Парафія УАПЦ діяла у Копилові і в часи Другої світової війни, але в листопаді 1943 року під час наступу сталінських військ Петропавлівський храм був спалений.
Одразу після вигнання гітлерівців до села прийшла московська сталінська церква, яка співпрацювала з радянською владою.
Так, на день перемоги 9 травня 1945 року в селі Копилові священик Ярошенко виступив на мітингу другим оратором (першим був голова сільради) і від імені віруючих дякував Богові за дарування перемоги.
Релігійне життя в селі відновлене на початку 1990-х років. Громаду зареєстровано 28 квітня 1992 року. Незабаром парафія потрапила під вплив московського патріархату і, незважаючи на те, що від 27 лютого до 30 березня 2022 року Копилів був під російською окупацією, досі перебуває у єдності з російською православною церквою.
Сподіваюся, що незабаром правда восторжествує і церква в Копилові вдруге в своїй історії позбавиться московського духовного ярма.
На фото: Петропавлівська церква в Копилові, що існувала в 1863–1943 рр. та сучасний храм.