Андрій Чумаченко

⌘244. Еволюція фреймворків

В мене є особливість, яка дуже допомагає в роботі – звичка все систематизувати. Пропрацювавши в ролі консультанта понад два роки я сформулював свій (та, здається, просто загальний) підхід до роботи з маркетингом будь-якої компанії як фреймоврк DSA – Discovery → Strategy → Action (не буду повторюватись, тут дуже детально про нього вже писав).

Коли я запустив напрямок аутсорс-маркетингу, то побачив, що цей фреймворк занадто складний для невеликих компаній. Його впровадження займало забагато часу і, що логічно, коштувало дорожче.

Через це я оптимізував його до DA – Discovery → Action.

Стратегія стала опціональною частиною й інтегрувалася в етап “дій”. Discovery розширився та включив у себе маркетинг-план. Це зробило підхід швидшим і більш практичним.

Сьогодні, маючи рік досвіду роботи моєї команди маркетологів на аутсорсі та 18 активних проєктів на веденні, я ще раз доробив цей фреймворк. Тепер я називаю його DAR – Discovery → Action → Reflexivity.

Логіка полягає в тому, що жодна стратегія та жоден план, навіть побудований на величезній базі статистичних даних, ніколи не працює так, як написано.

Маркетинг – це ж не просто набір тактик. Це система, яка змінюється залежно від купи чинників, внутрішніх та зовнішніх, контрольованих та зовсім не контрольованих (привіт, Дональде).

Зрозуміло, що в будь-якому випадку, треба проходити крізь постійний аналіз та оновлення гіпотез. Але саме рефлексія – те, що необхідно робити час від часу, щоб бути "в ринку" та мати якісні результати.

Рефлексія – це не просто аналіз, це:
– регулярний перегляд результатів: "що спрацювало, що ні?"
– оцінка ефективності рішень: "чи ми рухаємось у правильному напрямку?"
– коригування плану та стратегії: "враховуємо досвід і адаптуємось".

Якщо цього не робити, стратегія поступово перетворюється на набір застарілих гіпотез. DAR дозволяє уникнути цієї пастки.

Новий формат фреймворку DAR особливо корисний у швидкозмінних середовищах, де традиційне планування не завжди дає змогу передбачити всі можливі сценарії. Зараз я застосовую його не тільки в маркетингу, а й в управлінні, розробці продуктів та стратегічному плануванні, оскільки він дозволяє знаходити баланс між дослідженням, експериментами та адаптацією.

Ну і загалом DAR виглядає не як ланцюжок "Discovery → Action → Reflexivity", а як замкнене коло, де після "Reflexivity" стрілочка повертається до, вже нового, етапу "Discovery", і так продовжується постійно.

В цьому він дуже схожий з Product-Market Fit – зробивши один раз ми постійно повторюємо цикл та вдосконалюємо результат.

⌘⌘⌘


А ще, на правах реклами (а взагалі-то максимально в тему) – мій партнер та засновник Netpeak Group Артем Бородатюк запустив абсолютно безплатний курс "Для менеджерів".

Це коротка версія його (крутого, повір, я вичитував) авторського курсу, що систематизує 19-річний досвід побудови та розвитку 25 бізнесів. Курс відкриває вільний доступ до перевірених управлінських інструментів тим, хто хоче досягти операційної ефективності. Наразі всім охочим доступні 11 уроків з 38.

#менеджмент
@chumandriy

⌘243. PARA: як організувати хаос

Ми всі там були: щось швидко записано в "saved messages", створений гугл док, запис в Notes, замітки на папірці тощо.

Для того, щоб швидко не втратити думку та не забути – ок, але для майбутнього пошуку та організації інформації такий формат зберігання – катастрофа.

Щоб знайти потрібне, доводиться прокручувати десятки сторінок, відкривати купу папок, а в підсумку – просто шукати ще раз, або наново питати у людей, які давали цю інформацію.

Якщо в тебе немає системи зберігання та управління інформацію, то вітаю – у тебе є хаос.

Метод, про який я сьогодні хочу розказати, до банального логічний та простий для впровадження. Називається він PARA, та дозволяє перетворити цей хаос на порядок.

Створив та описав його Тьяго Форте, консультант з продуктивності, який вивчав, як люди працюють із даними, і зрозумів головне: проблема не в тому, що інформації багато, а в тому, що її зберігають абияк.

У своїй (досить відомій) книзі Building a Second Brain він пояснює, як організувати свої знання так, щоб вони реально працювали на тебе, а не перетворювалися на бездонну яму.

Тож як влаштована PARA? Це чотири полички, по яких можна логічно розкласти все необхідне:

1. Projects (проєкти) – конкретні задачі, над якими ти працюєш просто зараз та які мають чіткий кінцевий результат. Наприклад, запуск рекламної кампанії, написання тексту або підготовка презентації.

2. Areas (сфери) – довгострокові напрямки, за які ти несеш відповідальність. Фінанси, здоров’я, навчання, сім’я – усе, що треба регулярно підтримувати в робочому стані.

3. Resources (ресурси) – корисні матеріали, які можуть знадобитися, але не потребують негайних дій. Наприклад, статті, гайди, дослідження.

4. Archives (архів) – усе, що вже не актуальне, але потенційно може стати в пригоді пізніше.

Щоб це застосувати, достатньо зробити три прості кроки (але час "порядку" залежить від обсягів інформації, яку ти зберігаєш та з якою працюєш):

1. Переглянь усе, що зберігаєш: нотатки, файли, задачі, ідеї, навіть сервіси.

2. Розклади по чотирьох категоріях. Це можна зробити папками локально, на телефоні, в Notes або в Google Drive. Можна розділити вкладками чатів в Telegram. Буквально всюди, де тобі зручно.

3. Перевір, як ти працюєш. Якщо якась папка розростається до хаосу – значить, її варто додатково поділити або чистити частіше.

Сміливо закидай те, в чому не впевнений зараз в архів. Постав собі нагадування раз на місяць переглядати архів та видаляти чи переносити в інші папки те, що потрібно.

Це працює, бо ти закриваєш питання "а де я це поклав?" – немає більше хаотичних папок "Важливе", "Різне" та "Інше".

Це працює, бо ти зменшуєш когнітивне навантаження. Менше рішень – менше стресу. Ти не витрачаєш сили на пошук, а фокусуєшся на конкретних задачах.

І ще це працює, бо ти просто пришвидшуєш виконання задач – не витрачаєш зайві 20 хвилин, щоб згадати, що вже зроблено, а одразу продовжуєш із потрібного місця.

Я використовую цей підхід, зрозуміло з необхідним мені допрацюванням, вже багато років одночасно в декількох системах.

Всі локальні файли у мене лежать в iCloud (зручно, бо навіть якщо втрачу доступ до девайса чи сам девайс – є інші, з яких є доступ: макбук, айфон, айпад).

Для прикладу, там є папка "1. Projects", всередині якої є "1.1. Netpeak", "1.2. Podcast" і так далі.

Аналогічно в мене влаштована система всередині Google Drive, де я зберігаю всі документи, таблиці та презентації.

Так само в Telegram розподілені люди та чати, так само в Notes розкладені замітки.

Коли мені потрібно в гугл-документ зі стратегією подкасту додати логотипи та відправити редактору – я нічого не шукаю та не згадую. Я просто автоматично знаю де все це лежить.

Фінально додам про "Archives", мій улюблений підхід навіть під час генерального прибирання вдома. Все, що не потрібно, скласти в якусь окрему коробку, яку можна сховати під ліжком. Періодично додавати туди якийсь мотлох, а старий передивлятися та викидати у смітник.

Коли такий підхід впроваджуєш у свої робочі процеси – все стає приємніше, охайніше та ефективніше.

#менеджмент
@chumandriy

⌘242. Забудь про некваліфікованих лідів

Навіть у 2025 році я все ще зустрічаю компанії, які ставлять загальні цілі маркетингу, чи KPI маркетологу "заявки". І ці заявки – те, що ми в Netpeak називаємо "вал", тобто кількість заявок, що залишили через форму на сайті.

Коректна назва таких "заявок" – MQL (marketing qualified leads). Це ліди, яких привів маркетинг, але вони ще не пройшли кваліфікацію. На відміну від SQL, sales qualified leads, наступного етапу воронки, куди заявки потрапляють після автоматичної чи ручної обробки силами SDR, "лідорубів" чи сейлзів.

Щоб зрозуміти, як відрізняються MQL від SQL, треба виробити чітке розуміння "кваліфікованого ліда".

У кожної компанії свої критерії кваліфікації:
– кваліфікованим лідом може бути тільки лід, у якого запит на нашу послугу та є гроші, щоб сплатити її вартість,
– може бути лід, який цікавиться нашою послугою, але не проходить по бюджету,
– а навіть може бути лід, якому потрібна послуга, що ми не надаємо, але маємо партнерів, яким його передамо.

Тільки на кваліфікованих лідів можна ставити цілі, налаштовувати рекламні активності та робити грошову систему стимулювання для відділу маркетингу.

І ще один момент. Багато хто вважає, що головна проблема продажів — це нестача лідів. Але якщо ти хоч раз спілкувався з заявками, які здаються теплими, але взагалі не розуміють, чого хочуть, то знаєш, що гірше за їхню відсутність може бути лише їхня надмірна кількість.

Некваліфіковані ліди — це не актив, а витрати. Вони спалюють бюджет, забирають час команди та створюють ілюзію заповненої воронки. В реальності ж вони ведуть не до прибутку, а до хаосу та втрачених можливостей. Ніколи не став цілі за кількістю некваліфікованих лідів.

Чому вони з’являються?

По-перше – розмитий маркетинг. Ти обіцяєш все й одразу? Готуйся отримувати заявки від усіх і одразу. Якщо посил комунікації занадто широкий або не відповідає реальній пропозиції, ти притягнеш не тих людей.

По-друге – дешева реклама. Якщо твій основний канал трафіку – масові кампанії без чіткої сегментації, будь готовий до того, що на тебе натраплятимуть випадково. Чим нижча вартість залучення ліда, тим вищий шанс, що він навіть не пам’ятає, як потрапив на твою сторінку.

Що з цим робити?

1. Фільтрувати відразу. BANT, мінімальний чек, обов’язкові критерії, короткий квіз або навіть окремий "фільтр-менеджер" на першому етапі комунікації. Не всі методи підійдуть одразу, але їх потрібно тестувати та адаптувати під бізнес.

2. Чітко формулювати пропозицію. Якщо твій офер зрозумілий тільки тобі, то очікувати кваліфікованих заявок безглуздо. Люди повинні ще на етапі перегляду реклами чи на сайті розуміти, для кого цей продукт або послуга.

3. Оптимізувати збір лідів. Якщо у тебе на сайті є кнопка "отримати консультацію" без пояснень, що за цим стоїть, то не дивуйся, що 90% людей просто цікавляться.

4. Продажі — це не гра в кількість. Якщо хтось явно не твій клієнт, йому можна сказати "ні". Це збереже і твої ресурси, і його час.

Забудь про некваліфікованих лідів. Гнатися за кількістю – це шлях до перевантаження команди та хаосу. Продажі не про те, щоб збирати заявки, а про те, щоб знаходити правильних клієнтів.

#менеджмент
@chumandriy

⌘⌘⌘

І невеличкий додаток.

Я веду цей канал щотижня вже понад 5 років та, здається, ніколи та ні про що (окрім донатів на ЗСУ) не просив своїх читачів.

Але зараз вперше хочу попросити – тих, кому насправді цікаво те, що ви тут читаєте, хто цінує те, що я витрачаю час на створення цих текстів та оформлення своїх думок, тих, для кого це корисно.

DOU номінували мене в категорії "Вони надихають" (а ще подкаст "Це по роботі" в категорії "Ініціатива, що сприяє розвитку IT-галузі" та благодійні аукціони для ЗСУ від Netpeak Group в категорії "ініціатива від ІТ-компанії, що наближає перемогу").

Якщо ви витратите 1 хвилину свого часу, перейдете за посиланням, авторизуєтесь там за допомогою Google/LinkedIn/GitHub/Facebook та підтримаєте мене та мої проєкти – я буду вам дуже вдячний.

Не часто (вперше) мене особисто кудись номінують, а визнання за дії – дуже мотивує продовжувати робити це і далі ❤️

⌘241. HR-talk

Останнім часом, можливо, років як п’ять, я почав помічати зміну в корпоративному стилі спілкування. Внутрішній tone of voice в офісах, особливо в IT, поступово перетворився на мову, де прості речі ховаються за складними конструкціями.

Якщо раніше можна було коротко та швидко дати чи отримати фідбек, то тепер менеджери почали "обгортати" фрази в купу зайвих слів.

Може через кількість років, які я в усьому цьому варюсь, я не встигаю за останніми трендами та не вайбую з ними, але мені не подобається ця тенденція.

Якщо тобі сказали, що ти зробив щось погано – визнай це та перероби. Навіщо всі ці "дякую за зворотний зв'язок, ми з командою обовʼязково проговоримо це на регулярній зустрічі та розглянемо варіанти можливого впливу на подальший розвиток подій". Я ж знаю, що ти не дякуєш.

Коротко кажучи, я собі в голові чомусь назвав це "соєвий менеджмент". Але нещодавно дізнався, що в американській корпоративній культурі для цього є спеціальний термін – HR-talk.

HR-talk – це мова корпоративної дипломатії, створена, щоб відмовити кандидату так, щоб той не засмутився, не влаштував скандал і не написав обурений пост у LinkedIn. Простими словами – це спосіб сказати «ні» максимально завуальовано.

Чому це існує?

Інститут репутації, все більш доступний завдяки соцмережам, формує розуміння, що відкрита відмова може вдарити по іміджу роботодавця. Плюс юридична безпека (від звинувачень у дискримінації) та банальна економія часу – простіше відповісти шаблонною фразою, ніж пояснювати реальні причини.

Але головна проблема HR-talk у тому, що він виходить далеко за межі HR. Так спілкуються менеджери, керівники та навіть колеги в команді. Уникання конфлікту стало важливішим за чесний зворотний зв’язок. Багато людей перестають розуміти, що їм насправді хочуть сказати.

Іронія в тому, що цей стиль комунікації не вирішує проблему, а лише відкладає її на потім. Працівник не отримує чіткої відповіді, кандидат втрачає час на очікування, а менеджер сподівається, що все якось само владнається.

Що з цим робити?

Читай між рядками. Якщо у відповідь отримуєш HR-talk, не сприймай його буквально. Запитуй конкретику: терміни, наступні кроки, чіткі пояснення.

Перевіряй дії, а не слова. Якщо хтось обіцяє повернутися з відповіддю і не робить цього – це теж відповідь.

Не витрачай час на порожні обіцянки. Якщо тобі кажуть "зв’яжемося пізніше" або "ми ще в процесі ухвалення рішення" без деталей – рухайся далі.

Будь прямолінійним. Якщо працюєш у команді, старайся не використовувати HR-talk. Чесний і короткий фідбек корисніший за довгі евфемізми.

Я пишу цей текст з усією повагою до всіх HR-ів та рекрутерів, бо хоча термін і містить в собі "HR", це скоріш ідентифікація та стереотип, бо мій "соєвий менеджмент" відноситься до переважної більшості сучасних менеджерів, як мінімум в IT. 

Але якщо ми хочемо, щоб комунікація була ефективною, пора позбуватися цієї гри у "соєвий менеджмент" і називати речі своїми іменами.

#рефлексія
@chumandriy

⌘240. Коли нове – це погано?

Цікаво, що в більшості випадків люди дуже не люблять щось нове. Хаос навколо створює потребу в стабільності, хай навіть у чомусь малому й незначному порівняно з життям загалом.

І це не напряму пов’язано з війною чи кризою. Точніше, пов’язано, але через те, що криза стала базовим станом нашого життя.

Згадай часи "без кризи". Вони здаються далекими, бо тоді нас турбувало набагато менше, а проблеми були зовсім іншими.

Індустрія відповідає на це прагнення стабільності передбачувано: продає знайоме. Ми бачимо одних і тих самих акторів, нескінченні перезапуски серіалів, рімейки фільмів і ремастери ігор.

Нових ідей не бракує – проблема в іншому: продюсери та інвестори бояться вкладати в щось нове, бо ризик надто великий. В більшості випадків люди дуже не люблять щось нове.

Тепер подивись на найпопулярніші сайти та додатки. Вони рідко наважуються на радикальні зміни, адже це майже завжди викликає хвилю критики.

Навіть Google чи Facebook, які роками зазнавали мінорних змін, все одно роками дотримується знайомих підходів. А Twitter (тепер X) після Ілона Маска зазнав найгучнішої зміни – нова назва та логотип, – і це стало джерелом справжнього shitstorm (при цьому сам інтерфейс взагалі не змінився).

Чому це важливо?

Коли я розповідаю клієнтам про важливість аналізу конкурентів, часто чую: "Навіщо копіювати конкурентів? Краще створити щось унікальне й своє."

І я, як людина, яка обожнює все нове та оновлює будь-який софт як тільки зʼявляється нова версія, розумію та підтримую такий підхід. Але вихід на ринок із зовсім новою концепцією – це великий ризик.

Наприклад, всі звикли, що кнопка "відправити заявку" знаходиться вгорі сайту та має яскравий колір. А твій сайт робить усе інакше: кнопка внизу та в колір тексту. Користувачі губляться, конверсія падає, а проаналізувати, у чому саме проблема, стає дуже важко.

І це не лише про кнопки. Якщо людина звикла до певного стандарту – в дизайні, функціоналі чи сервісі, – її відлякає навіть найменший відхід від знайомого. А це може просто зруйнувати твій маркетинг і перше враження від продукту.

Що робити?

Створюй нове, вигадуй нестандартне. Але починай із чогось знайомого для твоїх потенційних клієнтів. Дай їм зрозумілий інтерфейс і звичний функціонал, щоб вони почувалися комфортно.

Краще змінювати та отримувати фідбек від існуючих користувачів в процесі, ніж не мати користувачів взагалі.

Бо ринок – це не тільки творчість. Це тонкий баланс між інноваціями та очікуваннями клієнтів.

#рефлексія
@chumandriy

⌘239. Найпопулярніші помилки менеджерів по роботі з клієнтами

Мої друзі з платформи Ringostat розробили крутезний продукт з AI під капотом, який аналізує діалоги менеджерів з клієнтами. Але нам з тобою більш цікаво не це, а те, що вони за допомогою цього продукту провели дослідження, про результати якого і розкажу.

База дослідження – аналіз 50 000 розмов менеджерів з клієнтами. Майже всі ці розмови – перший контакт із клієнтом тривалістю понад 1 хвилину.

ШІ автоматично: переводив розмови у текст, аналізував їх та розбивав на чотири блоки: "Представлення", "З’ясування потреб", "Презентація", "Закриття". На кожному з них співробітник має озвучити певні фрази, тож AI налаштований таким чином, щоб розуміти, який етап зараз відбувається та чи правильно поводиться менеджер. Наприклад, на кінцевому етапі бесіди треба повноцінно попрощатися, а не сказати «угу, домовились» та покласти слухавку.

Алгоритм оцінював коректність дій, виставляючи бали за кожен етап. Максимальна оцінка за розмову – 5 балів, мінімальна – 1 бал.

Виявилось, що ситуація невтішна. Середня оцінка, яку отримали проаналізовані розмови — лише 2 з 5 балів, 77% розмов мають оцінку 3 та нижче, а пʼятірку отримали лише 1% діалогів.

Тож, яких саме помилок припускаються менеджери на кожному з етапів розмови?

1. Представлення

38% менеджерів не називають своє ім’я.

31% не зазначають назву компанії.

20% не запитують, чи зручно клієнту розмовляти.

11% не вітаються належним чином.

2. З’ясування потреб

57% не підсумовують отриману інформацію.

38% збирають інформацію лише частково (пропускають важливі аспекти, розпитують хаотично або перемикаються на іншу тему).

5% взагалі не розпитують про потреби клієнта.

3. Презентація продукту чи послуги

46% не надають інформацію про продукт (хоча це взагалі головне в бесіді з покупцем).

26% не презентують компанію та її сильні сторони.

24% взагалі пропускають цей етап.

4. Закриття розмови

80% не підбивають підсумки розмови.

17% не озвучують наступні кроки (хоча це є вкрай важливим – інакше замовник не зрозуміє, яких домовленостей ви досягли).

3% описують наступні кроки занадто абстрактно (наприклад, обіцяють надіслати комерційну пропозицію, але не уточнюють коли та куди).

Загальні помилки менеджерів
– Недостатня підготовка: не володіють базовою інформацією про клієнта чи продукт (52%)
– Відсутність діалогу: монолог замість комунікації (18%)
– Надмірна формальність: сліпе слідування скрипту без врахування потреб клієнта (7%)
– Ігнорування питань: поверхневі або відсутні відповіді на важливі запити клієнта (7%)
– Порушення етикету: грубість чи перебивання (7%)
– Незрозумілі пояснення: плутані чи суперечливі відповіді (5%)
– Технічна складність: використання надмірно складних термінів (4%)
– Відсутність емпатії: байдужість до потреб клієнта (2%)

І що з того, спитаєш ти? Ні, взагалі то думаю, що так ти не спитаєш, бо користь цього дослідження очевидна. Якщо твій бізнес передбачає живе спілкування з клієнтами, особливо у форматі обробки вхідних звернень та продажу послуг чи товарів – є що перевірити.

Кожен з пунктів дозволяє як проаналізувати поточний стан своєї менеджерської команди, так і впровадити ланцюжок забезпечувальних заходів, щоб прибрати (чи мінімізувати) можливість виникнення таких помилок.

Окрім базових штук (час на підготовку до кожної розмови, чітка презентація, курси по роботі з запереченнями тощо) варто впровадити додатковий вибірковий контроль, бо у твоєї компанії вже не буде другої можливості справити перше враження на клієнта. А от робити цей контроль руками, чи за допомогою AI – вирішувати вже тобі.

#менеджмент
@chumandriy

⌘238. Як поступові покращення допомагають створювати кращі продукти?

Жоден сайт чи сервіс не є ідеальним – навіть найуспішніші проєкти потребують постійного вдосконалення. Але навіть глобальні редизайни, що повністю змінюють вигляд і функціонал сайту, не завжди виправдовують очікування.

Альтернативою є еволюційний редизайн сайту (Evolutionary Site Redesign або ESR) – підхід, який базується на поступових та, головне, перевірених змінах.

Що ж це таке?

Концепція ESR створено як альтернативу радикальним редизайнам. ЇЇ ідея в тому, що невеликі, поступові зміни, перевірені через дані та тестування, є більш ефективними для покращення сайту, ніж повний редизайн.

Основна мета ESR – підвищення конверсії (в покупки чи заявки) та покращення користувацького досвіду (UX) без ризику втратити існуючу аудиторію чи витратити значний бюджет на невиправдані зміни.

Як працює ESR?

Фреймворк ESR складається з декількох ключових етапів:

1. Спершу аналіз поточного стану сайту – тут використовуються дані з аналітики для виявлення слабких місць, тобто сторінок з низькою конверсією, високим показником відмов, чи елементів, які викликають труднощі у користувачів.

2. Другий етап – формулювання гіпотез. На основі аналізу створюються конкретні припущення про те, як можна покращити сайт. Наприклад, "зменшення кількості полів у формі замовлення збільшить кількість заявок".

3. Далі – А/В-тестування кожної гіпотези на практиці, що дозволяє порівняти ефективність змін з поточною версією сайту.

4. Обовʼязково – ітеративний підхід. Зміни впроваджуються поступово, одна за одною. Кожна наступна ітерація базується на результатах попередніх тестів.

5. Закінчуємо оцінкою результатів, розбираємо, які зміни дали найбільший ефект та визначаємо нові напрямки для покращень.

До переваг еволюційного редизайну варто віднести, в першу чергу, мінімізацію ризиків – глобальний редизайн може повністю змінити сприйняття сайту, що часто відлякує постійних користувачів, а ESR дозволяє уникнути цього, змінюючи сайт поступово.

Також, якщо робити все правильно, то кожна успішна ітерація, яка підвищує конверсію, приносить додатковий прибуток. Це дозволяє фінансувати подальші зміни коштом попередніх результатів.

І моє улюблене – ESR базується на аналітиці та тестах, а не на припущеннях. Це дозволяє впроваджувати лише ті зміни, які реально працюють.

Ти спитаєш: "ну ок, просто супер, а де ж шукати ідеї для цих геніальних покращень?".

Ключ до ідей – розуміння, як користувачі взаємодіють із сайтом.

Нам обовʼязково треба вивчати – що їм зручно, а що ні. Де вони затримують свою увагу, а що їм не цікаво. Тож можна робити висновки не тільки з власного бачення, а й з поведінки існуючих клієнтів. Інструменти на кшталт Hotjar та Clarity дозволяють переглядати теплові карти та записи пересування користувачів по сайту, але важливо аналізувати ці дані в контексті бізнес-цілей.

А ще в тему цього додам, що ми в Netpeak надаємо послугу оптимізації конверсії, де використовуємо саме підхід еволюційного редизайну – ESR. Тобто це все не просто красиві слова та скорочення, а реально робочий інструмент. Головне знати про нього, використовувати його та використовувати правильно.

#менеджмент
@chumandriy

⌘237. Baby steps

Цей рік хочеться завершити чимось корисним для тебе, а не черговим переліком досягнень чи майлстоунів за 365 днів. Бо, чесно, ну кому це цікаво?

Тож ділюся інсайтом, реалізація якого стала одним із головних моїх досягнень року – як у професійному, так і в особистому житті.

Почну з особистого.

Щоденна сидяча робота з дому з часом просто змушує шукати спосіб тримати себе в тонусі. Тож я почав щодня витягувати себе на вулицю гуляти. Як людина системна, поставив собі ціль – "стандартні" 10 тисяч кроків на день.

І от кожен день, коли я не виконував цей план, набирав по 5-7-9 тисяч, я казав собі, що роблю недостатньо та все, що менше ніж 10 тисяч – жодної користі не дає.

Вже за тиждень зʼявилися думки типу "сьогодні не піду гуляти, бо який сенс, все одно 10 тисяч не наберу".

Врятувала моє здоров'я, як не дивно, зміна цілі – я просто поставив собі план в 5 тисяч кроків. І, вау, почав виконувати та перевиконувати його щодня.

Додатки на телефоні й годиннику радували красивими графіками та віртуальними "салютами". І вже цього дешевого дофаміну вистачало, щоб захотіти вийти знову.

З часом я почав збільшувати показники, додав тренажерний зал і зараз майже досяг початкової мети у 10 тисяч. Цього всього не сталося б, якби ціль одразу була занадто амбітною

Це той самий підхід, який у бізнесі називають baby steps.

Можна поставити собі (або своєму маркетологу) ціль "зробити х5 SQL за рік". Але з високою ймовірністю це завершиться невиконаними планами, демотивованою командою та, можливо, звільненнями.

А можна розбити ціль на частини, планувати невелике зростання щомісяця чи щокварталу. Поступово показувати собі й команді, що ціль досяжна, а потім підвищувати планку.

Я саме так працював із кількома командами своїх клієнтів. І ні, ми не зробили х5 за рік. Зате зробили х2 і побудували сильну, мотивовану команду, яка вже сама ставить більш амбітні цілі на наступний рік.

Починаючи будь-яку справу памʼятай, як важливо мати конкретну вимірну ціль. Намагайся бути амбітним, щоб ціль треба було досягати, а не виходило так, що вона досягається сама собою.

Але і не забувай про baby steps. Бо сила – в балансі.

Краще розкрутити маховик та отримати якийсь результат, ніж замахнутися на недосяжне, розчаруватися та не отримати взагалі нічого.

⌘⌘⌘

Ну і що ж, з Різдвом тебе та прийдешнім Новим роком. Бажаю миру й трошки спокою.

У понеділок вийде підсумковий подкаст, де ми закрили збір на ЗСУ на 100 тисяч гривень, а з постами повернусь уже в січні. Дякую, що були зі мною ще один складний рік.

⌘236. Архітектура команди мрії

Я дуже часто кажу, що люди – це головне. Бо насправді, якщо взяти майже будь-яку "розумну" компанію, що надає послуги – чим вона буде без людей? Бренд, сайт, портфоліо.

Тому пошук, підбір, навчання та розвиток команди – одна з головних задач керівника не тільки на початку існування бізнесу, а й все його життя. А якщо додати до цього той світ криз, змін та конкуренції, в якому ми існуємо, то навіть технології та ресурси не перевищують важливість команди.

Тож, як перетворити групу професіоналів на справжній єдиний організм, здатний долати найскладніші виклики?

Зібрав для тебе декілька порад з власного досвіду:

1. Стратегічне цілепокладання: від "що" до "чому"

Сильна команда починається з місії. Люди працюють ефективніше, коли розуміють, навіщо це потрібно. Джобс продавав не комп’ютери, а мрію зробити технології доступними. Це мотивувало його команду більше, ніж технічні завдання.

Створи "маніфест команди", де будуть прописані не тільки бізнес-цілі, але й ключова ідея, що надихає.

2. Цінності як основа команди

Навички — це інструмент, а цінності — каркас. При відборі співробітників орієнтуйся не лише резюме, а й на принципи, якими вони керуються.

Я інколи використовую такі "діагностичні" запитання при співбесіді:
– Які принципи для тебе є непорушними?
– Як ти приймаєш рішення під тиском?
– Що для тебе означає професійна етика?

3. Довіра як основа ефективності

Контроль обмежує творчість, тоді як довіра стимулює ініціативу. Делегуй завдання так, щоб людина розуміла очікуваний результат і мала свободу вибору в підходах.

Розвивай культуру відкритого обговорення невдач, щоб це стало частиною процесу навчання, а не страхом.

4. Конфлікт як джерело інновацій

Різноманітність думок створює умови для нестандартних рішень. Головне — забезпечити конструктивний підхід.

Ключові принципи:
– Пропонуй альтернативу разом із критикою.
– Уникай особистих нападів.
– Аргументуй свої ідеї фактами.
– Завжди шукай найкраще рішення разом із командою.

5. Постійний розвиток

Інвестиції в людський капітал — найвигідніша стратегія.

Формати розвитку команди:
– Внутрішні воркшопи.
– Програми менторства.
– Бюджет на навчання.
– Практика горизонтального обміну знаннями.

6. Прозора комунікація

Команда руйнується без якісного обміну інформацією. Регулярні зустрічі, звітність і можливість висловитися — це базові елементи.

Механізми ефективної комунікації:
– Щотижневі стендапи.
– Спільні дашборди про стан проєктів.
– Канали зворотного зв'язку.
– 1:1 зустрічі для обговорення персональних питань.

7. Кадровий дизайн

Якщо хтось не відповідає корпоративній культурі, це створює ризики для всієї команди. Найскладніше – вчасно розлучатися з тими, хто не відповідає корпоративному ДНК.

Алгоритм кадрових рішень:
– Чітко формулюй проблему, яку бачиш з людиною.
– Завжди вчасно давай конструктивний зворотний зв’язок.
– Розробляй та пропонуй план корекції.
– Тільки якщо змін не відбувається, приймай остаточне рішення про звільнення.

Команда мрії — це результат системної роботи, а не щасливого випадку. Це баланс професіоналізму, людяності та спільної віри в мету. Найкращі результати досягаються там, де є повага і підтримка.

#менеджмент
@chumandriy

⌘235. Гайд з досягнення мрії

Мріяти — дешево. Реалізувати мрію — дорого. У цьому відношенні мрії схожі на стартапи: кожен може їх вигадати, але лише одиниці втілюють у життя. Що вирізняє цих одиниць? Ні, не "мотивація" чи чергова книга з саморозвитку. Це завжди розуміння процесу та готовність діяти.

Текст нижче точно не зробить тебе успішним, але, цілком можливо, що допоможе уникнути типових помилок.

Три правила, які працюють (якщо ти працюєш):

1. Роби більше, ніж від тебе очікують

Світ переповнений людьми, які виконують задачі "на мінімалках". Лише ті, хто перевершують очікування, отримують бонуси – можливості, довіру, кар’єрні прориви.

Людина, яка додає цінність, стає незамінною. А незамінні отримують право вибору.

2. Позбудься токсичного

Це правило звучить банально, але є одним із найважчих для реалізації. Токсичні люди та звички здатні виснажувати твої ресурси непомітно.

Проаналізуй – на що й на кого ти витратив час за останній місяць. Чи стало це інвестицією у твою мрію?

Кожен успішний підприємець, якого я знаю, має історію про те, як відмовився від "баласту", щоб досягти мети.

3. Жодних правил не існує

Хочеш жити за універсальними порадами? Загальні поради – корисні лише як старт. Але далі доведеться експериментувати та шукати власні шляхи. Світ змінюється швидше, ніж створюються (чи перекладаються) нові підручники.

Якщо гнучкість та адаптація – твоя суперсила, то нічого неможливого для тебе нема.

А тепер давай до цих трьох правил я додам ще вісім етапів, які допоможуть структурувати шлях до досягнення мрії:

1. Сформулюй

Замість "хочу бути багатим" скажи: "хочу заробляти $10 000 на місяць через два роки завдяки власному бізнесу". Не забувай, що наш мозок не працює з абстракціями. Конкретика – сигнал до дій.

2. Проаналізуй

Що ти робиш найкраще? Що приносить задоволення? Які твої сильні сторони? Якщо не знаєш відповіді на ці запитання — почни з цього.

3. Відкинь

Це не лише про людей – викидай звички, страхи чи ідеї, які більше не працюють.

4. Дій

Навіть найкращий план – це просто текст, якщо ти будеш робити реальних кроків. Не обов’язково гігантських – по одному маленькому за день. Це твоя інвестиція в майбутнє – навіть якщо кроки здаються незначними, вони накопичуються

5. Жертвуй

Комфорт і результат, на жаль, не ходять разом. Тут головне – жертвувати з розумом, тобто просто мати можливість вийти з зони комфорту якраз тоді, коли це буде потрібно.

6. Надихай

Насправді велика мрія буде надихати не лише тебе, а й твоє оточення. Це формує команду й відкриває додаткові можливості. Якщо твоя команда – це ти й твоя дружина, головне, щоб ви обидва знали: у вас є спільна мета і хтось, хто принесе каву після важкого дня.

7. Змінюйся

Якщо щось не працює – зміни план, але не відмовляйся від мети.

8. Відповідай

Памʼятай, що ніхто нічого тобі не винен. Мрія – це твоя зона відповідальності та тільки твоя.

Чи все це справді працює?

Ні, цей текст не гарантує тобі успіху. Але він точно зменшить ймовірність провалу. Бо досягнення мрії – це не магія і не удача (ну окей, за деякими виключеннями, які неможливо масштабувати).

Це процес. Уміння аналізувати себе, змінювати підходи та діяти щодня.

#рефлексія
@chumandriy