✙ Churcher ✙

Інколи цей канал порушує питання під більш менш адекватним кутом

5 березня 2025 року Міністерство культури створило комісію з перевірки нетлінних мощей преподобних Києво-Печерських у Дальніх і Ближніх печерах монастиря. Як йдеться в указі на сайті відомства, відомості про роботу та результати перевірки будуть засекречені.

Згідно з наказом №214 від 5 березня, Мінкульт доручив створеній комісії до 30 травня здійснити перевірку «наявності останків святих в гробницях Ближніх і Дальніх печер Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", а також визначити історичну і наукову цінність останків святих».

У документі йдеться, що у разі виявлення під час роботи комісії "предметів, які підпадають під визначення культурних цінностей", скласти відповідні списки і долучити їх до довідки.

Ну вигнали ви з КПЛ московську церкву, окей, добре. Робили це максимально крінжово, неадекватно, але хоча б так. Але з мощами Святих це навіщо робити? Невже немає документів, в яких вже все інвентаризували?
А результати навіщо засекречувати? Аби потім наші діти або онуки дізналися, що під час інвентаризації 2025 року щось було вкрадено?

Немає більше задач для мінкульту? Так ми вам підкажемо - створіть якусь робочу групу з нормальними експертами, які допоможуть налагодити діялог між Церквами і таки зможуть розробити адекватний план переведення парафій і поглинення УПЦ МП.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

​​Чи УПЦ КП опікується українцями поза межами України краще за ПЦУ?

​​"...Ось черговий приклад, як єпископат, духовенство та віряни УПЦ Київського патріархату поза Україною активно відстоюють інтереси нашої держави. Крім США це приклад Греції, де єпископ Маріупольський і Феодосіївський Хризостом, етнічний грек, багато робить для просування наших інтересів у своїй країні, для донесення правди про російсько-українську війну.
ПЦУ не має права за томосом Константинопольського патріарха Варфоломія це робити, а тому опікою діаспори на канонічних підставах займається УПЦ КП на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом.
23 лютого 2025 року, напередодні третьої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну, перед будівлею парламенту Греції на центральній площі Афін — Синтагма — відбулася хода та мітинг, які зібрали українську громаду, друзів України, представників дипломатичного корпусу та громадян Греції, що підтримують боротьбу українського народу за свободу. У заході на підтримку України також взяв участь єпископ Маріупольський і Феодосіївський Хризостом.
Учасники заходу пройшли центральними вулицями Афін, демонструючи незламність духу українського народу та відданість спільній боротьбі за свободу й справедливість.
Під час мітингу прозвучали промови, що підкреслили значення міжнародної підтримки та солідарності з Україною. До учасників заходу звертались Тимчасовий повірений у справах України Володимир Ляшенко, представники дипломатичного корпусу, українських громадських і волонтерських організацій, духовенство.
У своєму виступі до громади владика Хризостом наголосив на важливості єдності українського народу і солідарності всього світу у підтримці України в її боротьбі за свободу і незалежність.
Архіпастир поспілкувався з дипломатами, духовенством і українцями, які проживають у Греції, надав їм духовну підтримку та закликав на них Боже благословення.
Наступного дня, 24 лютого, біля пам’ятника українському кобзареві Тарасу Шевченку в Афінах єпископ Хризостом звершив молебень за Україну та панахиду за загиблими українськими воїнами-захисниками і всіма невинновбитими під час цієї війни...."

Джерело


Не хочемо протиставляти УПЦ КП, яка типу "не існує" і ПЦУ, яка має величезну підтримку як з боку держави, так і міжнародних інституцій, але як то кажуть, просто подивіться і відчуйте різницю.

І це церква, яку офіційно ніхто і не планує "оживляти" в юридичному сенсі. При чому виходить якась тенденція - що в Італії з отцем Порваткіним, що в США - ситуація подібна. Ніякі прагнення парафіян долучитися до повноти Помісної не знаходять відповідей у ієрархів ПЦУ. Зрозуміло, що існують обмеження Томосу, але от так якщо чесно, кожного разу, коли з цим стикаємось - маємо одне риторичне питання - чи це взагалі реально вирішити? Чи максимум, на що поки можна розраховувати - це тимчасові схеми із капеланськими місіями?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

​​Треба якраз через цих архіпресвітерів розповідати вікарію про складнощі, аби для початку він сам бачив і розумів, чим і як живуть східні громади. Інакше справді незрозуміло, навіщо оця співпраця та наближення з латинянами? Що вони дають або можуть дати громадам Ординаріату, їхньому культурному, соціальному та релігійному життю, яке саме прийняття, який саме актуальний потрібний досвід і допомогу. Якщо це зостане зрозумілим для всіх, те й заохочувати до певної інтеграції буде простіше.

Владиці Андреасу треба не бути лише контролером і джерелом "проблем", аби помічники не показували лише гарну картинку коли "на землі" накопичується обурення. З іншого боку, нам треба щось казати про себе, давати можливість побачити себе такими як є. А для цього треба почути в себе світло східної традиції та українства - що ми маємо, що ми своєю чергою хочемо нести та можемо дати. Чому власне нам може бути важливо спілкуватися та співпрацювати з місцевими вірниками та отцями. Треба знайти спільне розуміння того, в чому наша ідентичність, що саме їй загрожує - і як інакше ми б хотіли, щоб вона біла видимою для латинян.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

​​Щодо латинізації та непорозумінь в новоствореному Ординаріаті для східних католиків у Іспанії

#відчитачів #угкц #інсайдиChurcher

До нас тут знов звертаються українці греко-католики з Іспанії, але цього разу з іншого та більш глобального приводу. Небайдужі вірники розповідають, що через створення Ординаріату для вірних східних католицьких церков у цій сонячній країні відбувається тотальна латинізація.

Громади східних обрядів приєднають до іспанських парафій. Більшість українських священників виконують служіння для римо-католицької церкви, бо їх зобов'язують до цього, і це оголошується як обов'язковий стан справ. Також отців заохочують до катехизації дітей виключно іспанською мовою, до впровадження частин літургії іспанською, вимагають аби хрещення, шлюби та всі треби виконувалися іспанською.

Кошти мають зберігатись виключно на рахунках латинських парафій або єпархії. Впроваджено архіпресвітерати, архіпресвітерами встановлено лояльних до влади священників.

Основними ініціаторами називають кардинала Мадриду й Ординарія для східних католиків Іспанії José Cobo Cano та його вікарія Andrés Martínez Esteban. У вірників навіть склалося стійке враження, що останній ненавидить все українське, а також східний обряд і східних священників взагалі.

Що тут можна сказати... Архієпископ Мадриду, молодий кардинал Хосе Кано виглядає не таким поганим, судячи з того, як він зреагував на педофільський скандал в Opus Dei. Він також відмовляється вінчати одностатеві пари, попри те що його вочевидь просував Папа Франциск.

Щодо вл. Андреаса Естебана, його завданням називалась допомога вірникам нелатинських обрядів інтегруватися та бути видимими в Іспанії, бо навіть про існування деяких в країні мало що латинянам відомо. По своєму призначенні він також жалився на брак грошей і кадрів, відсутність власних приміщень тощо, визнаючи залежність від Мадридської архієпископії, та обґрунтовував необхідність призначити священників для кожного обряду (та району країни, як у випадку українців греко-католиків) тим, що це дозволить "священникам різних обрядів брати участь в житті ординаріату, що є фундаментальним і дозволяє забезпечити більшу близькість". Бачимо також, що Андреас Естебан українські парафії, на яких до речі, здається, добре працюють із молоддю, як мінімум не оминає увагою.

Щодо його дій та рішень, мабуть, він має якісь побоювання щодо порядку і чесности представників інших обрядів та мігрантів, зокрема українців, та/або їх сприйняття суспільством?

Мабуть, вирішуючи своє завдання, вл. Андреас надто контролює й тисне. Саме тому заохочує до служіння для римо-католиків - аби присутність східних кліриків була помітною, аби знайомити одних з одними, ну й італійською - заради функціональності, довіри, близькості та їх (с)прийняття іспанцями при цьому. Менш уваги приділяє внутрішнім проблемам, якими живуть громади, боїться втручатись у це, не бачить якихось складнощів, мовних, культурних, матеріальних, стосовно яких міг би допомогти... Тому всі ініціативи сприймаються як перепони, замість допомоги.

Тим більше, що, як виглядає, допомогти Ординаріат не дуже-то й має чим, крім доступу до храмів. Навіть зберігання та облік грошей - потребує ресурсів та підстав, і якщо цього немає, а якийсь порядок і нагляд має бути - доводиться зберігати там, де є відома йому та прозора для керівництва інфраструктура, тобто в латинян... Мабуть, із розвитком Ординаріату це може бути вирішено.

Знов таки, молодий архієрей, який нещодавно вступив на посаду. Мабуть, ще й намагається "виправдати" своє призначення, довести щось, і тому форсує процес... Хтось має йому пояснити, де знати міру, де можна діяти більш спокійно. Що треба пояснювати мотиви рішень - поки їх не зрозуміють як свої.

Чому не всюди можна по-черкаськи?

#пцу #рпцву #церковнаборотьба #відчитачів

Події останніх двох тижнів свідчать про те, що на Буковині черкаський сценарій (у ліпших його аспектах), на жаль, провалився.

Один з вже майже постійних фігурантів наших постів, о. Роман Грищук, знов долучився - і знов все зіпсував. Дивуватися тут, звичайно, немає чому: ну на що можна чекати від хлопця, ба більше священника, в якого все через дупу...

Але, якщо серйозно, це прикро, що в молодого, активного та перспективного Феогноста, в якому ми дійсно вбачаємо певні надії на довгостроково українську (перш за все в державному та територіальному сенсі) Буковину, немає нормального лідера й правої руки з-поміж білого духовенства.

Мабуть, є якісь труднощі у взаєминах із більш зрілими священниками, як це часто буває в молодого за віком керівника? Мабуть, варто таки знайти таку форму спілкування та взаємодії, аби не втрачаючи власного архієрейського авторитету прислухатися та довіряти іншим, в чомусь відмінним. Все ж таки холодний розум та досвід інколи є ціннішими за одну лише молоду енергію та палкість серця (не кажучи вже про пихату дурість певних отців).

Отці тут теж можуть допомогти владиці: хвилювання не втратити авторитет - це нормально, це не тільки про владолюбство, але й про те, щоб гідно впоратися із власними обов'язками. І якщо таке побоювання є, значить є розуміння відповідальності за справу та свідомість щодо власних слабких місць, де потрібна допомога, щодо браку досвіду в певних питаннях тощо. Тут можна допомагати один одному долати ці страхи, аби об'єднувати нові підходи, сміливість та ініціативність із досвідом, обережністю та ґрунтовністю.

Ось і привод для певного архієрейського кенозису є, бо ніхто не застрахований від помилок. Кажуть, що днями зловмисники - на тлі загострення протистояння, не можна виключати що пов'язані з рпцвУ,- зламали акаунт владики Феогноста в телеграмі та влаштували від нього шахрайську розсилку. Добре, що він про це оперативно повідомив у Фб. Також якщо проявити смирення та відкрито розповісти оточенню про інцидент - інші будуть мати приклад того, як не ховати труднощі та помилки, а виправляти їх, та й будуть більш озброєними проти шахраїв та хакерів. Мов, глядіть, навіть молодий владика попався - вже не соромно питати та розповідати. З іншого боку, молодий владика краще може розібратися, мабуть, із допомогою спеціалістів, і потім ухвалити та роз'яснити ефективні заходи із запобігання таким атакам - чим захистить усіх.

Чернівецький кейс стає все важчий. Московська церква доволі здала в регіонах, але поки що в Мелетія є два найвірніші союзники - "кулівцівський прозорливець" архієп. Хотинський Веніамін та його дурість Жар. Отже, єдність та всебічно організована співпраця владик, кліриків та вірян ПЦУ зараз вельми потрібна. Одного дурного нахабства замало. Інколи дурноверхий друг гірше за хитрого ворога. Най кожен має своє місце, де служити на користь церкві й Україні.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Почаїв і лавра у 2025: що нового?

#вартопрочитати #пцу #угкц

Битва за Почаївську лавру розпочалась ще наприкінці 2022 р. Як ми знаємо, УГКЦ в особі тодішнього глави Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ митрополита Василя Семенюка з групою близько десятка чоловік пробралась на територію Почаївської святині 22 грудня 2022 р. Офіційно фото з цією т.зв. розвідгрупою в соцмережі потрапило лише через кілька тижнів.

Опісля цього паломництва, 19 січня 2023 року вийшло одразу два інтерв'ю різдвяного характеру - глави УГКЦ Святослава і очільника ПЦУ Епіфанія. Якщо Блаженнійший Святослав зайняв гнучку позицію і радше прагнув до доступу в Почаїв, то митрополит Епіфаній чітко заявив, що у святині двох господарів бути не може (хоча наприкінці 2023 року він вже допустив, що греко-католики матимуть змогу іноді там служити).

Не будемо переказувати всі деталі баталій 2023 - 2024 років, адже вони були добре описані в наукових статтях франківського священника УГКЦ і історика Андрія Жука. З ними не є проблема ознайомитись у мережі. Однак, підтвердити хід думок отця можемо - ви вірно вказали, що Головко діяв суто в інтересах Нестора (Писика), глави Тернопільської митрополії ПЦУ. Головко і сам є православним та намагався діяти з позицій інтересів Епіфанія.

Делегація ЧСВВ і спроби тернопільського декана Козака пролобіювати питання лаври в Головка та в інших органів - це також було фіаско. Згадаймо лише як Козак непохитно вів переговори з містянами щодо конфліктної реставрації катедри в Тернополі в тому ж 2023 р. Безумовно, що делегувати Козака суто як історика церкви та головного цивільного священника області - ну це було нерозумно.

Так, у 2023-му лобіст ПЦУ Головко лишився без посади, але його кейс - це політика.

Тепер ми чуємо, що митрополит Нестор (ПЦУ) розпочав процес реєстрації скиту - Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря у складі Тернопільської єпархії, - рішення про створення якого ухвалив 2 лютого 2025 року Священний Синод ПЦУ (хоча станом на 14 лютого документи для реєстрації скиту до ДЕСС не надходили). Діяти в цьому напрямку вони почали ще у 2023-му, коли Синод ПЦУ ухвалив створити Почаївську Свято-Успенську Лавру Тернопільської єпархії, якої юридично досі не має. Але зараз, коли апеляційний суд вже залишив будівлі скиту у власності держави, мабуть, вже зобачимо якийсь реальний процес.

Яка реакція УГКЦ? Немає ясності. Тут під боком ПЦУ зі Свято-Духівського скиту почала свій Печерський сценарій, але всіх ніби все влаштовує. Чи просто владика Теодор (замінив Василика в грудні 2024-го) і досі розгрібає проблеми спадку свого попередника? ЧСВВ мовчить. Та й у риториці Святослава теж не було згадок про цей кейс.

Висновок один: влада зважила всі "за" і "проти". Ситуація ніби значно змінилася. Ймовірно, що ПЦУ поступилась в іншій сфері, яку ми не помітили.

Чи варто продовжувати холодну війну 2022 - 2024 років за Почаїв між ПЦУ й УГКЦ? Ні, вона немає перспектив. Однак, підґрунтя для певних конфліктів за інші об'єкти ще достатньо. Можливо, екуменічність і неофіційні переговори церков досягли компромісу, прояв якого спостерігаємо зараз у битві за Почаїв, а може і ні.

Стежимо за розвитком подій! Ну й нагадуємо, про нюанси зі станом охорони культурної спадщини та з купою судових процесів проти наближених до рпцвУ приватних власників монастирських земель, через які переможцю в церковно-політичній боротьбі за Почаїв ще доведеться пройти.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Глядіть, що ми знайшли 😱:

- стаття про суперечливу ідеологію сірого кардинала Д.Трампа, мільйонера-проповідника, засновника PayPal Пітера Тіля;
- а також відеоінтерв'ю, в якому він розповідає про свою не менш парадоксальну політичну теологію.

Гадаємо, усім, хто добре володіє англійською мовою, буде вельми цікаво ознайомитись. Особливо тим недолугим, хто симпатизує Трампу. Зокрема щоб зрозуміти, в якому світі - навіть не післяправди, а кривди, - живемо.

P.S. Ну й, мабуть, толкіністам, бо назви майже всіх компаній Тіля чомусь відсилають саме до художнього всесвіту Дж. Р. Толкіна.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

(Продовження)

Тобто маємо ще один кейс до питання, як треба складати статути парафій і єпархій, аби громада могла саме в юридичному полі вирішувати і справи з фінансовими зловживаннями, і з доступом до служіння в храмі. Аби не треба було чинити протести та самовільне, не обґрунтоване законом насилля.
Як мову та логіку канонів перекласти на мову сучасного світського законодавства? Адже йдеться тут не тільки про переходи громад між юрисдикціями, але й про взаємини всередині парафії.

Маємо багато, дуже багато роботи - спільної (!) роботи усіх релігійних діячів та чиновників. Ось воно - підґрунтя для конструктивного діалогу, нагальна проблема. А в нас поки що тільки розбрат та поливання брудом одним одного... Замість позбавлення від бруду священників на кшталт пана Цигиля.

P.S. Цікаво, чи не пов'язані церковний конфлікт про який йдеться та конфлікт старости Михайла Яхвана із сином в.о директора Свидницької гімназії Ільницьким Юрієм Ігоровичем у вересні минулого року, коли пан Яхван отримав легке тілесне ушкодження, але в січні попросив звільнити нападника від кримінальної відповідальности?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Чи маємо юридичний механизм розвязання конфликтів у релігійних громадах, зокрема забезпечення заборони на колишній парафії?

#пцу #гроші #інсайдиChurcher #відчитачів

Тут нам пишуть обурені віряни Свято-Покровської парафії ПЦУ с. Нежухів, що на Львівщині. Здавалось би настоятель о. Ярослав Степанович Цигиль 1963 року народження, але намагається вдавати себе за святішого ніж святі якогось відмінного за усіх, такого собі Людинобога, якому все можна. Замість того, щоб залучати та просвіщати людей, роз'яснювати їм духовні речі, він просто насаджує особисту владу та воює з традиціями й вірянами.

Наприклад, у серпні 2024 року відмовляв старості Михайлу Яхвану та родині 26-річного загиблого Героя Костянтина Закрути в тому, щоб його тіло перебувало в храмі, мов сім’я воїна не відвідувала церкву - поки втручання представників місцевої влади не вимусило його дати згоду.

І діє таким чином о. Ярослав роками. У 2023 та 2024 роках він не давав благословення на збирання парафіянами коштів під час коляди й щедрівки на потреби захисників, які є мешканцями села (у Нежухові мають 75 діючих військовослужбовців). При тому, що іконостас навіть без покриття золотою плівкою обійшовся громаді 189 тис. доларів.
Навіть цікаво було б почути від о. Ярослава, які для цього можуть бути причини, окрім браку патріотизму в його душі!

Постає питання: чи він робить це через свій злий характер та брак патріотизму, чи через особисту вигоду?
Відповідаючи на це питання, на жаль, доходимо до висновку, що о. Ярослав не має взагалі жодних понять про християнську віру, і навіть не намагається відповідати священничому сану, хоча б роблячи вигляд, що має якусь пастирську мотивацію.

Навчання з дітьми протягом навчального року й навіть безпосередньо перед Святим Причастям о. Ярослав не проводить, хоча парафіяни цього потребують і дуже б цінували. Не кажучи вже про те, що це є його пастирським завданням.
Ба більше, настоятель маніпулює громадою, погрожує прокляттям, читанням молитов проти здоров’я. Це взагалі якийсь жах, сюр та нонсенс нісенітниця!

Тут навіть до характеру цього отця звертатись ні до чого. Він тут проявляється тільки в його нахабстві й тупої впертості чинити свавілля - мов, ніхто й ніщо не указ. Який там Суд Божий...
Гроші - ось єдиний його бог, те до чого він хоче торкатися, відчувати в руках, що він прагне одноосібно контролювати, або жодна крихітка не пройшла повз нього. Жодна річ, на якій не можна нагріти руки - вже не цікава йому.
І не треба тут розповідати, що цей поцінувач електроніки з Ельдорадо є вдівцем, що він має трьох дітей. Багато священників переживають всі ці складнощі, але дають собі раду, вірою в Бога та чемним служінням Йому, по совісті.

З цих прикладів ви все про його духовний стан зрозумієте самі. Під час окроплення будинків Йорданською водою о. Ярослав вимагає, щоб гроші давали в руки. Кошти, які парафіяни оплачують за будь-якого роду Служби Божі, напряму потрапляють до кишені настоятеля. Ніяких квитанцій про оплату не видають. Кошти, які збираються громадою кожного місяця, перебувають у володінні настоятеля. Розпорядження цими коштами відбувається ним особисто.
Зокрема, за його словами, замовлений - без жодного кошторису та згоди громади, - тетрапод коштував 300 тис. грн, але на даний час нібито на нього витратили вже 600 тис. грн. Отже, він самовільно, без зборів, звільнив голову ревізійної комісії. Взагалі збори церковної громади не проводилися вже понад п’ять років.

І так о. Ярослав поступається все своє церковне життя. Ще рішенням VI-го Львівського Єпархіального Собору, до якого належала парафія, о. Ярослава Цигиля, а також отців Ігоря Курпіту та Івана Піцика було заборонено у служінні та виведено з клиру УАПЦ (див. скани 👇🏻).
Тоді він, користуючись ширшим конфліктом архієп. Львівського Макарія Малетича і вл. Якова Макарчука, на той момент єп. Черкаського, Голови Контрольно-ревізійної комісії УАПЦ, просто зібрав обманним шляхом підписи парафіян і перейшов з останнім у підпорядкування Дрогобицько-Самбірської Єпархії УПЦ КП, і з нею потрапив у ПЦУ.

​​Про церковно-політичну ситуацію на Івано-Франківщині у січні 2025

#відчитачів #угкц #пцу #вибориіцерква #вартопрочитати

Початок року на Франківщині видався вже не таким сумним в церковному плані, як ми думали попередньо. Спостерігаймо одразу за трьома такими історіями.

⚜️ По-перше, церковна забудова УГКЦ на валах не може не викликати подив. Мало того, що цей довгобуд і так роками викликає огиду в містян, зараз церкву значно розширили.

Власне, проблема в тім, що у XVIII ст. на місці, де почали цей довгобуд, був фортечний бастіон, а також залишки фортечних валів. Попередня археологічна розвідка проведена не була, так само як не було погодження з громадою, але будівництво почали. Все це відбулося давним-давно, і зараз споруду захищають максимум лише наближені до церковників.

Справи суспільства та чиновників із церквами - це завжди складно й чутливо. Але чомусь у випадку будівництва церков ПЦУ жодного (!) конфлікту не виникало, попри історичні позиції УГКЦ в регіоні. Тож, мабуть, причина в особистостях архиєреїв і тому, як вони ведуть справи?

⚜️ По-друге, на фоні скандалу ми бачимо, що на більшості нерелігійних заходів головує або просто є присутнім митрополит ПЦУ Іоасаф. Він є людина впливова, щира та у порівнянні з його візаві в УГКЦ Війтишиним майже не замішаний в якихось чорних справах.

До владики Іоасафа є лише одне зауваження - окремі люди зі Снятинського деканату дещо псують йому загальну картину, і зростання цього клану є певною мірою небезпечним.

Останнє фото з філармонії у компанії глави облради Сича і мера міста Марцінківа свідчить, що вплив ПЦУ в місті суттєво зріс (а УГКЦ навпаки потрохи втрачає довіру). Цьому сприяє і те, що солдати гарнізону мають храм колишніх МП, який перейшов у ПЦУ (хоча треба зазначити, що велику частину солдатів ховають у храмах УГКЦ).

⚜️ По-третє, після почастішання випадків булінгу у школах очільниця області Онищук (вона ж Книшиха, вона ж губернаторша) запропонувала боротись з цим у союзі з церквою. Ніби й благий намір, але не новий, бо церковна політика в місті є прерогативою Марцінківа. З огляду на дуже багато речей можна задуматись про те, що пані Світлана поступово формує довкола себе електорат для участі у виборах мера Івано-Франківська від команди Зе у випадку проведення місцевих виборів як у 2025 - 2026 роках.

Змагання вже йдуть не лише за душі населення, а за церковних лідерів. Саме на церковних лідерах і трималась підтримка Марцінківа у 2015 - 2020 роках, але вже стрімко падає через падіння авторитету УГКЦ, зростання ролі протестантських церков, сект і ролі духовенства ПЦУ.

Зрозуміло, що це є викликом і для церков: однім виправити та покращити репутацію, іншим зберегти. І при тому обом - не дати себе "замішати" до суто політичних ігор, не втратити за цим єдину основну мету. Мету як дбання про власну репутацію, так і свого існування як Церкви взагалі.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Подробиці щодо передачі частки мощів Святого Володимира Хрестителя і Святого Андрія Первозваного митрополитом ПЦУ О. Драбинком главі УГКЦ Святославу Шевчуку

Як нам повідомляє офіційний сайт Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ, 23 січня, митрополит Олександр на прохання Блаженнішого Святослава від Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира передав частки мощів святих апостола Андрія Первозваного та рівноапостольного князя Володимира повноті УГКЦ.

І все було б добре, якби не певні моменти, які зацікавили не тільки нас - ми знайшли підтримку серед наших знайомих в УГКЦ і в ПЦУ, які поділилися власними міркуваннями та інформацією.

За повідомленням сайту рпц в Канаді, куди тимчасово привозили мощі Св. князя Володимира, у 2005 році на прохання митр. Володимира Сабодана до КПЛ була повернена частина мощей, які колись було подаровано Успенському собору московського кремля.

Тобто у 2005 році вони з'явилися в Україні й зберігалися в КПЛ. Після вигнання УПЦ МП з Лаври, Драбинко, судячи з усього, ці мощі або їхню частину звідти забрав і передав Фонду, в якому він є духівником (цікаво, що Фонд нібито МПшний, і новин про владику Олександра на сайті з 2018 року немає, хоча насправді його статус в організації не змінився). Потім він від імені Фонду передав цю частку мощей УГКЦ.

Чи мав Драбинко з кимось це питання узгоджувати? Як мінімум передачу на зберігання Фонду він точно мав би узгодити з Предстоятелем та/або Нацзаповідником, який зараз відповідає за Лавру - залежно від того, коли він "відділив" собі частинку мощів. Чи зробив це владика? Та й взагалі, відколи в нас громадські організації, хай навіть фонд із духовником, стали розпорядниками святинь Церкви?

Також є питання щодо достовірності мощів. Саме про це питав владику Олександра патріярх УГКЦ. На відео видно, як під час передання святині владика Олександр показував Блаженнішому Святославу роздруковане чорно-біле фото Сабодана із мощевиком: "Ви запитали про достовірність, ось вам фото, тут митрополит Володимир сидить поруч з часточкою мощів".

Більше жодних документів не надав, а лише прислав греко-католицьким братам пару скопійованих матеріалів з інтернету, які розповідають про те, як ці мощі набувалися, а також прикріпив ще одне фото як митр. Володимир служить над саркофагом.

Реакція всередині УГКЦ приблизно така - а що це взагалі було?

Бо коли ти вручаєш мощі главі Церкви, напевно треба було б подбати про підтвердження. Але, на жаль, для наших православних це не той випадок. Навіть трішки шкода архієреїв УГКЦ - мощі отримали, діалог зміцнили, але виставити ці мощі для шанування повнотою УГКЦ навряд чи можливо. В католицькій церкві є чіткий регламент, який в рпц (упц в цьому випадку) тільки-но почали імплементувати у 2012 році. До цього моменту (а повернули від росіян мощі Хрестителя Русі у 2005) ніхто ніщо не перевіряв.

Не менш цікавою є історія з мощами Андрія Первозваного.

В Україну ці мощі приїхали з Греції у 2001 році, коли їхню частину, судячи з усього, замурували в стіну каплиці Андрія Первозваного неподалік Аскольдової Могили. Після цього частки мощей Апостола привозили для поклоніння ще кілька разів, але інформації про те, що їх ще комусь залишали, немає. Також мощі Св. Андрія не зберігаються у КПЛ. Враховуючи той факт, що зі стіни каплиці владика Драбинко їх навряд чи дістав, знову виникає запитання - а звідки він їх узяв? Можливо їх привіз ктитор його Спасо-Преображенського собору м. Києва, бізнесмен Ігор Лисов? Але тоді чому немає документів, і замість них вл. Олександр надає главі УГКЦ фото спочилого митрополита та загальні матеріали з інтернету?

Виглядає підозріло і якось неприємно. Чому стільки незрозумілих жестів, які тільки псують, задавалось би, такі важливі зустрічі? Будувати Єдину Церкву на імітації? Якось неправильно. Сподіваємось, митрополит Олександр таки зможе пошукати відповідні документи, або хоча б без них пояснить, що саме він передав Блаженнішому Святославу, і звідки він це взяв.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв