Спільне | Commons

Ашаршилик — масовий голод у сільських районах Казахстану, спричинений репресивною політикою колективізації радянської влади.

Голод у Казахстані розпочався в 1930 році і тривав до 1933 року. За приблизними підрахунками, за цей час загинули від 1,5 до 3,5 мільйона людей. Близько 90 % із них становили казахи, які знову стали найбільшою етнічною групою в Казахстані лише в 1990-х роках.

Голодомор мав й інші катастрофічні наслідки для казахського суспільства, зокрема він призвів до:
▪️ знищення кочівництва як економічної системи регіону;
▪️ змусив мільйони казахів покинути свої рідні землі;
▪️ спричинив радикальні демографічні зміни через заселення колишніх пасовищ казахів переселенцями.

Попри масштаби трагедії, тема голоду в Казахстані досі залишається малодослідженою. Певною мірою на її актуалізацію і політизацію вплинула українська політика щодо Голодомору. Наприклад, казахські науковці називали голод у Казахстані казахським Голодомором.

Однією з найвідоміших дослідниць, які займаються відновленням історичної пам’яті про ці події, є американська історикиня Сара Камерон. У 2018 році вийшла її книга «Голодний степ: голод, насильство і створення Радянського Казахстану», яка викликала широкий резонанс серед казахського населення. Наступного року ця книжка вийде й українською мовою у видавництві Academic Press.

У День пам'яті жертв голодоморів ми публікуємо інтервʼю з Сарою, з якого ви зможете більше дізнатися про причини, перебіг і наслідки Ашаршилику.

📢 Традиційно закликаємо ознайомлюватися із фільмами, які протягом двох тижнів показуватимуть у рамках фестивалю «Фільма»!

Цього року «Фільма» стала ще масштабнішою, отримавши більше 60 заявок з понад 30 країн. З-поміж них команда «Фільми» відібрала 15 стрічок, які демонструватимуться у трьох програмах 👇

▪️ «Контрпам’яті: долаючи мовчання» зі стрічками, які повертають памʼять замовчуваних історій.
▪️ «Нерівні! Різні! Розлючені!» — квіркемп-програма, герої та героїні якої шукають шляхи втілити найболючіші висловлювання та протидіяти насильницьким політикам у солідарності.
▪️ Екофеміністична добірка «Хто боїться справжніх імен?», яка акцентує важливість знання й прийняття всіх істот в їхній справжності, неоднозначності та розмаїтті.

Усі три програми фестивалю об’єднують не лише біль і досвіди людей із різних спільнот, країн та часів, а й універсальні проблеми: бідність, расизм, класизм, насильство щодо маргіналізованих спільнот, виключення і стирання ненормативних ідентичностей, замовчування знань, історії та пам’яті упосліджених груп й живих організмів.

🗓 Дивитися «Фільму» можна вже завтра, а триватиме фестиваль до 8 січня.

✅ Перегляд фільмів безкоштовний і доступний онлайн без територіальних обмежень.

Більше про програму, фільми й заходи фестивалю дізнавайтеся на сайті.

Впевнені, що буде цікаво! Тож всім побільше чудових кіновечорів 🎞

💯 «Щоб зрозуміти, що таке кооператив “Лонго Май”, — треба поїхати в кооператив “Лонго Май”!»

Повністю погоджуємося! Адже ідею колективного життя і кооперативної праці, побудованих на принципах взаємодопомоги таі солідарності, можна осягнути лише на практиці.

Та ми усе ж спробували організувати вам дистанційну екскурсію до українського «Лонго Маю». Тому, аби зафільмувати життя лонгомайців, команда проєкту «Ось бачиш!» відправилася до села Нижнє Селище на Закарпатті.

Дивіться їхній репортаж, який — як ми сподіваємося — надихне вас приїхати в гості і спробувати вироблений там яблучний сік 🍎

Офіційна риторика китайської влади часто відтворює наративи «захисту довкілля» та «привнесення цивілізації». Проте за красивими модернізаційними та природоохоронними гаслами повсякчас ховається жорстока реальність поселенського колоніалізму, комерціалізації та позбавлення власності тутешніх народів.

Читайте у статті казахської дослідниці Гульдани Салімжан про те:
▪️ як західний район Китаю Сіньцзян у XVIII-XIX століттях став домівкою для казахських біженців;
▪️ чому маоїстська модернізаційна політика слугувала основою для ханського поселенсько-колоніального руху в Сіньцзяні;
▪️ та як соціалістична політика часів Мао заклала фундамент «зеленим» репресивним капіталістичним заходам сучасного Китаю.

Починаємо завершальну панель нашої конференції!

Долучайтеся до трансляції, аби не пропустити цікавої дискусії!

Вітаємо! Нагадуємо, що сьогодні чекаємо всіх на дискусію «Негайне і тривке насильство: війна, колоніалізм та зміна клімату».

Трансляція саме починається. Долучайтеся!

📒 А ви вже прочитали зін «Екоплатформи»?

Наприкінці жовтня до дня свого народження організація «Екоплатформа» випустила зін. Збірка обсягом понад сто сторінок містить дописи активісток і активістів, сповнені ідеологічними міркуваннями, нарисами з фронтів російсько-української війни й текстами памʼяті на честь анархістів, що загинули в боротьбі проти російського імперіалізму.

Автори й авторки зіну, звертаючись до теорії, наголошують на своїй приналежності до соціально-екологічного анархізму, веганської етики і радикального фемінізму.

І з огляду на те, що вихід такого відверто лівацького журналу в сучасній Україні, як зазначає Валентин Довгочуб, «явище майже безпрецедентне», він з цікавістю прочитав усю збірку. А ми поспішаємо поділитися його враженнями з вами в рецензії на зін.

🏝 Десь посеред українських Карпат існує острів солідарності і волелюбства. Там влаштувався кооператив робітничого самоврядування «Лонго Май», який функціонує на принципах взаємодопомоги і солідарності.

Лонгомайці займаються сільським господарством і роблять найсмачніший у світі сік із вирощених місцевими яблук. А ще тут є готель, де ви завжди можете безкоштовно пожити, допомогти з роботою і спробувати альтернативний стиль життя та суспільної взаємодії.

На пошуки цього острова нещодавно вирушила команда проєкту «Ось бачиш!». Тизер їхньої подорожі вже чекає вас на нашому YouTube-каналі.

А повний репортаж про лонгомайців і лонгомайок ми опублікуємо наступного тижня. Слідкуйте за стрічкою! 🍎

🏆 Терміни «імперіалізм» та «колоніалізм» впевнено претендують на статус «слова року» вже кілька років поспіль.

Адже за останній час ці поняття не просто набули нової актуальності в академічному середовищі, але й увійшли до широкого слововжитку. Втім, дедалі більше здається, що для різних людей вони означають доволі різні речі.

Саме тому, зустрівши на одній з конференцій дослідника імперіалізму і колоніалізму Вівека Чіббера, редактор журналу «Якобінець» Александр Брентлер скористався нагодою запитати у нього: «Що таке імперіалізм, простими словами?»

Із цієї розмови вийшло цікаве інтервʼю, з якого ви, зокрема, дізнаєтеся про:
▪️ заподіяну ленінською спадщиною шкоду для аналізу імперіалізму;
▪️ вплив концептуальних помилок класиків марксистської теорії на розуміння антиімперіалістичної боротьби;
▪️ необхідність матеріалістичного аналізу функціонування великих імперіалістичних альянсів;
▪️ те, як сьогодні може виглядати ефективна форма антиімперіалістичної боротьби?

Тож, що таке імперіалізм, — читайте за посиланням.

✍🏼 Знання про досвіди війни передаються через особисті розповіді та спогади, журналістські репортажі, архіви, історичні книжки, документальні йта художні (кіно)оповіді.

Та чи створюються ці знання у вакуумі?

Четверта панель конференції «Перехрестя периферій» присвячена дослідженню умов структурних та політичних нерівностей, які визначають формування наративів про досвід війни: між низовим активізмом і політичним естеблішментом, між панівною західною академією і локальною наукою, між медіа капіталістичних центрів й історіями з «периферій».

Зокрема, ми обговоримо:
▪️ процеси продукування знань про суспільства, які переживають війни, у контексті імперіалізму, колоніалізму йі націоналізму;
▪️ як досвід проживання війни відображається в знанні і розумінні війни;
▪️ яку роль дистанція, загрози, матеріальні умови та втома відіграють у доступі до (творення) знання?

🗓 Подія відбудеться онлайн 17 листопада о 18:00 за київським часом і транслюватиметься на нашій Facebook-сторінці.

❗️ Усі, хто попередньо зареєструється, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.

🔗 Посилання на реєстрацію.

Долучайтеся до обговорення вже цієї неділі!

Невідповідне сучасності законодавство чи вільний ринок — що насправді заважає людям працювати та мати гідні умови життя? 🤷‍♀️

Нарікання на застарілі радянські норми трудового законодавства та спроби створити якомога зручніші умови для свавілля роботодавців фігурують в риториці українських законотворців практично від самого початку незалежності України.

Водночас, всупереч обіцянкам про євроінтеграцію та зобов’язанням, узятим в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, українські уряди раз-у-раз втілюють заходи, які віддаляють трудове законодавство України від європейських норм та стандартів.

❓ Чому дерегуляція трудових відносин істотно пришвидшилася з 2022 року?
❓ Чи можна виправдати умовами війни дерегуляційні реформи, прийняті на самому початку повномасштабного вторгнення?
❓ Чому трудове законодавство, яке працює на користь бізнесу, суперечить умовам євроінтеграції?
❓ Чи існують ще в Україні профспілки і який потенціал має голос працівників і працівниць у соціальному діалозі з державою?

Про це ми запитали правника Віталія Дудіна, члена ГО «Соціальний рух» і автора каналу «Трудовик UA», який за останній час допоміг виграти кілька судових справ у протистоянні незаконним звільненням українських працівників і працівниць.

Читайте інтерв'ю і дізнавайтеся, як відстоювати свої трудові інтереси!

Екологічна криза, знищення ресурсів та вимирання видів є безпрецедентними викликами, відповідь на які мала б стати першочерговим факторам обʼєднання людства. Натомість світ усе більше занурюється у прірву межімперіалістичного протистояння та загострення збройних конфліктів у різних куточках планети.

Осмислити ці процеси й поговорити про те, як взаємоповʼязані війна, колоніалізм та зміна клімату ми запрошуємо вас протягом третьої панельної дискусії «Перехрестя периферій».

Зокрема, ми торкнемося питань того:
▪️ якими є наслідки для довкілля у місцях, в яких спадок Радянського колонізаторського проєкту перетинається із експансією Західного капіталу?
▪️ як повʼязані мілітаризація, викопні палива та зміна клімату?
▪️ та як нинішня політична економіка ускладнює вирішення екологічних проблем.

🗓 Трансляція події відбудеться 17 листопада о 15:00 на нашій сторінці у Facebook. Підписуйтеся, аби не пропустити.

❗️Усі, хто попередньо зареєструється на дискусію, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.

Чекаємо всіх і сподіваємося на поширення івенту серед ваших друзів і подруг!

🎓 Також вважаєте, що освіта — це всезагальне право, а не привілей? Тоді чекаємо вас на другій панельній дискусії «Поцуплений університет» на нашій конференції!

Витоки, структури та функціонування університетів на пострадянських теренах, у Латинській Америці та в решті країн Глобального Півдня суттєво різняться.

Проте між ними прослідковується і глобальна тенденція — прекаризація академічної праці, комерціалізація знань і звуження доступу до отримання вищої освіти.

▪️ Звідки беруться такі трансформації?
▪️ Які наслідки вони можуть мати?
▪️ І головне — чи є можливою зараз глобальна боротьба за посткапіаталістичний університет?

🗓 Долучайтеся до онлайн-обговорення цих вкрай актуальних питань 16 листопада о 18:00 у події в Facebook в рамках другої панелі конференції «Перехрестя периферій».

❗️ Зверніть увагу, що всі, хто попередньо зареєструється, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійською мовами.
🔗 Лінк на реєстрацію.

Приєднуйтеся до дискусії і до боротьби за доступну освіту!

🧑‍⚖️ «Правосуддя в умовах війни та надзвичайного стану» — реєструйтеся на першу панель нашої конференції!

Ерозія наявних політичних інститутів у різних частинах світу — від країн Глобального Півдня до розвинених держав центру — порушує нові питання про справедливість і правосуддя як на рівні міжнародних інституцій, так і на рівні простих людей.

Руйнівні кризи — війни, репресії, геноциди, урагани тощо — майже завжди вимагають від національних держав оголошення надзвичайного стану: право призупиняється, перезасновується, так що важко сказати, чи воно ще існує чи вже ні. Водночас це все відбувається в умовах хиткості міжнародних правових механізмів, коли встановлення справедливості потрапляє у залежність від політичних і економічних інтересів панівних держав.

Цим проблемам й можливостям транснаціонального діалогу присвячено першу панель нашої конференції «Перехрестя периферій». Зокрема, ми торкнемося питань:

▪️ Яким є запит на справедливість в спільнотах, на які вплинула війна або інші збройні конфлікти?
▪️ Розрив між справедливістю та правосуддям і як він трансформується в умовах війни та надзвичайного стану?
▪️ Як наявна система правосуддя взаємодіє з новим запитом на справедливість?
▪️ І як на це впливає система соціальних відносин, в які вписано міжнародне правосуддя?

🗓 Дискусія відбудеться 16 листопада о 15:00. Підписуйтеся на подію у Facebook, аби не пропустити.

🎧 Усі, хто попередньо зареєструється на подію, матимуть доступ до синхронного перекладу українською і англійськими мовами.

🔗 Лінк на реєстрацію.

Чекаємо всіх і сподіваємося на поширення івенту серед ваших подруг і друзів! 🙌🏽

📓 Читайте рецензію на другий випуск «Ноги»!

Із першим випуском самвидаву «Нога» ми вперше познайомилися у 2020 році. Представлений у жанрі художньої документалістики, журнал обʼєднував 12 текстів, розмаїтих за своєю формою, стилістикою і мовами оповіді. Та всі вони були повʼязані виявленням людських досвідів, де літературні засоби поєднували факти та вигадки, дійсність і марення.

Тоді «Нога» стала для багатьох відкриттям та поштовхом для актуалізації жанру художньої документалістики. Саме тому ми так довго чекали нового випуску самвидаву.

Зрозуміло, що його публікацію було відтерміновано через повномасштабне вторгнення. Окрім того, автори й авторки самвидаву мали сумніви щодо своєчасності збірки, оскільки зібрані тексти були написані у 2021-2022 роках.

Проте другий випуск таки вийшов у цьому червні, і, як зазначає авторка сьогоднішньої рецензії, можливо, саме ця віддаленість від часу великої війни викликає особливий інтерес через можливість доторкнутися до досвідів світу, який нині здається вигаданим.

«Роздивитися безлюдні острови таких раптових героїв текстів “Ноги” мені тепер стало геть інтересно. Текстів, що були написані до 24 лютого, у світі, що й сам встиг пропасти…».

Друга «Нога» зосереджується на розповідях про життя непомічених людей. Чим же цікаві їхні острови, розміщені на периферії суспільства, — читайте в рецензії Юлії Куліш.