🌟 "Майже хороші хлопці" Дар'ї Чайки (видавництво "Видавництво")
✨ Я дочитала її ще на вихідних, проте мені був потрібен час, аби усвідомити. І тепер я можу сміливо заявити - це найкраща книга про підліткове й шкільне кохання з тих, що я читала. Це найкраще написана книга від першої особи підлітка, що я читала. І це, певно, найкраще, що я читала за цей рік.
Про що ця книга зазначено в анотації, тож не бачу сенсу повторюватись. Сюжет доволі простий і складний водночас, але він тут і не грає аж такої ролі.
Ми бачимо історію очима Тьоми і - о боже - як майстерно авторка переносить читача в голову 16-річного хлопця! Я буквально відчула все, що відчував він. Ці незграбні моменти, ці емоції, що б'ють через край і з якими ти не можеш, не знаєш як впоратись. Як зрозуміти - себе, оточуючих, цей світ. Коли хочеться провалитись крізь землю. Коли все на межі, і ти борсаєшся між кінцем світу та ейфорією по кілька разів на день. Як це - бути підлітком.
Емоції, роздуми, переживання головного героя описані настільки реалістично, відверто та правдиво, що ти віриш кожнісінькому слову і захлинаєшся ними разом із Тьомою. Я сиділа над книгою із пачкою наліпок, я конспектувала фрази, вирази й описи - настільки це було майстерно.
Цю книгу треба читати підліткам, аби краще зрозуміти себе. Цю книгу треба читати дорослим, аби згадати, як це складно - бути підлітком, аби краще зрозуміти. Цю книгу треба читати всім, бо нам треба більше якісної української літератури, в тому числі квір-літератури. Я б трооооохи змінила дещо в самому фіналі, але це настільки незначущий момент, що його можна й не помітити.
❤️❤️❤️❤️🤎 (4,9 з 5)
Дякую авторці за чудову емоційну пригоду. "Майже хороші хлопці" перенесли мене в минуле і на час зробити знову 16-річною. Я всім серцем полюбила Кіма та Тьому, я плакала, сміялась, стискала пальці в кулаки від люті і гризла губи від переживань. Вони теплі й рідні. І я дуже, дуже рада за них!
Трохи не певна щодо 12+, бо для мене вона була відвертіша за дорослу літературу. Через емоції, а не через печерки й піструни, звичайно.
#почитати
✨ Я дочитала її ще на вихідних, проте мені був потрібен час, аби усвідомити. І тепер я можу сміливо заявити - це найкраща книга про підліткове й шкільне кохання з тих, що я читала. Це найкраще написана книга від першої особи підлітка, що я читала. І це, певно, найкраще, що я читала за цей рік.
Про що ця книга зазначено в анотації, тож не бачу сенсу повторюватись. Сюжет доволі простий і складний водночас, але він тут і не грає аж такої ролі.
Ми бачимо історію очима Тьоми і - о боже - як майстерно авторка переносить читача в голову 16-річного хлопця! Я буквально відчула все, що відчував він. Ці незграбні моменти, ці емоції, що б'ють через край і з якими ти не можеш, не знаєш як впоратись. Як зрозуміти - себе, оточуючих, цей світ. Коли хочеться провалитись крізь землю. Коли все на межі, і ти борсаєшся між кінцем світу та ейфорією по кілька разів на день. Як це - бути підлітком.
Емоції, роздуми, переживання головного героя описані настільки реалістично, відверто та правдиво, що ти віриш кожнісінькому слову і захлинаєшся ними разом із Тьомою. Я сиділа над книгою із пачкою наліпок, я конспектувала фрази, вирази й описи - настільки це було майстерно.
Цю книгу треба читати підліткам, аби краще зрозуміти себе. Цю книгу треба читати дорослим, аби згадати, як це складно - бути підлітком, аби краще зрозуміти. Цю книгу треба читати всім, бо нам треба більше якісної української літератури, в тому числі квір-літератури. Я б трооооохи змінила дещо в самому фіналі, але це настільки незначущий момент, що його можна й не помітити.
❤️❤️❤️❤️🤎 (4,9 з 5)
Дякую авторці за чудову емоційну пригоду. "Майже хороші хлопці" перенесли мене в минуле і на час зробити знову 16-річною. Я всім серцем полюбила Кіма та Тьому, я плакала, сміялась, стискала пальці в кулаки від люті і гризла губи від переживань. Вони теплі й рідні. І я дуже, дуже рада за них!
Трохи не певна щодо 12+, бо для мене вона була відвертіша за дорослу літературу. Через емоції, а не через печерки й піструни, звичайно.
#почитати