его з лего 🇺🇦


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ruscha
Toifa: Bloglar


In your eyes of mourning the land of dreams begins.

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ruscha
Toifa
Bloglar
Statistika
Postlar filtri


Symptoms dan repost
By means of the fantasy-formation, the subject provides an answer to "What am I for my parents, for their desire?" and thus endeavors to arrive at the "deeper meaning" of his or her existence, to discern the Fate involved in it. The reassuring lesson of fantasy is that "I was brought about with a special purpose." Consequently, when, at the end of the psychoanalytic cure, I "traverse my fundamental fantasy," the point of it is not that, instead of being bothered by the enigma of the Other's desire, of what I am for the others, I now "subjectivize" my fate in the sense of its symbolization, of recognizing myself in a symbolic network or narrative for which I am fully responsible. Rather, the point is that I fully assume the uttermost contingency of my being. The subject becomes the "cause of itself" in the sense of no longer looking for a guarantee of his or her existence in another's desire. One cannot overestimate the radical character of this move of Lacan: here, Lacan abandons what is usually considered the very hard core of his teaching, the notion of the irreducibly "decentered" subject, the subject whose very emergence is grounded in its relationship to a constitutive alterity.

Slavoj Zizek, From Desire to Drive: Why Lacan is Not Lacaniano (1996)


Symptoms dan repost
In our everyday lives, we constantly fall prey to imaginary lures which promise the healing of the original/constitutive wound of symbolization, from Woman with whom full sexual relationship will be possible to the totalitarian political ideal of a fully realized community. In contrast, the fundamental maxim of the ethics of desire is simply desire as such: one has to maintain desire in its dissatisfaction. What we have here is a kind of heroism of the lack: the aim of psychoanalytic cure is to induce the subject to heroically assume his constitutive lack, to endure the splitting which propels desire. A productive way out of this deadlock is provided by the possibility of sublimation: when one picks out an empirical, positive, object and "elevates it to the dignity of the Thing," i.e. turns it into a kind of stand-in for the impossible Thing, one thereby remains faithful to one's desire, without getting drawn into the deadly vortex of the Thing...

Slavoj Zizek, From Desire to Drive: Why Lacan is Not Lacaniano (1996)


МС ПЕТЯ | МОТИВАТОР | РЕПЕР dan repost
Ніколи не здавайтесь 🇺🇦


Пломінь dan repost
Легенда харківської сцени, один із найкращих українських ударників, учасник багатьох блек метал гуртів, завжди занурений у темні матерії, великий друг, учитель і натхненник Микола Amorth Состін загинув у бою на початку листопада.

Музичні терни та вічна слава в бою. Читайте історію Миколи Состіна:
https://plomin.club/amort-incubus-magnum-ad-memoriam/


Моя наступна поїздка.


цу/core dan repost


Іспанські жарти теж нічого так. ✍️


Мій рівень гумору — українські жарти. ✍️


Але в сексі не може бути нічого забороненого, і можна називати один одного як хочеться, і фантазувати про все, втілювати все (якщо є бажання) — головне щоб по любві та за згоди обох сторін. My manifesto. ✍️


Or call their guys “daddy”. 🤥🥸




🤕


Якщо в Америці є No Nut November, як зробити в Харкові No Bombs November?.......


Я сьогодні знову на новинах, пишу про черговий обстріл, питання наступне (риторичне):


Головне не стати відмороженим чмом в цій мʼясорубці під назвою «жеття».


Плакати добре.


Я не була на похоронах дедушки, бо він помер в окупованому місті. Низький уклін моїй матері та її чоловіку, які проводили його в останній шлях.

Не була також на похоронах Колі. Не встигла за часом. Мені сумно через це.

На днях розмовляли з подругою, в якої на пневмонію важко захворіла мама. Теж в окупованому місті. Вона живе одна, і подруга поділилась страхом, що якщо її мама помре — вона не зможе приїхати навіть поховати. Її туди просто не пустять на кордоні. Що робити в такий ситуації — чорний екран, пустота. Нема відповіді. Я не знаю. Вона не знає.

— Вона не помре, не думай за це.
— Ага. Добре.


Наша реальність — щось, що навіть уявити неможливо.


Рівно рік тому, 17 листопада 2023 року, від важкої хвороби помер мій дедушка. Згадала сьогодні сон, який приснився мені через кілька місяців після похорон.

Я бачила уві сні, що мій дедушка — труп, напівчорний, в якихось виразках, але він був живий, він розмовляв. Мені дуже хотілося обійняти його, я не відчувала в той момент огиди, я впала в його руки і мені здавалося, що я обіймаю весь Всесвіт, я казала йому, що скоро його біль закінчиться, а він — що любить мене.

Ми ніколи не обіймалися так за життя.


✍️


Тут в пакуфуді хлопчик сюрпризом дарує дівчині наш журнал🥺

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.