Ключові тези вчорашньої розмови на Прямому:
Кадрові зміни в дипломатичній службі:
⁃ Три П: професійність, порядність та патріотизм - це основа нашої дипломатичної служби. І саме крізь призму цих трьох критеріїв потрібно оцінювати призначення послів.
⁃ Не потрібно плутати зовнішню політику з дипломатією. Складається враження, що президент свої промахи у політиці намагається перекласти на дипломатів та, зокрема, послів. Зовнішня політика - це ширше поняття, воно включає не лише діяльність МЗС, а й дипломатію парламентську, народну, культурну, громадянського суспільства. І цьому всьому має задавати тон Президент країни.
⁃ Час для таких великих змін у посольському колі, що наразі відбувається, не надто сприятливий. Для того, щоб новопризначений посол почав ефективно працювати потрібен певний період часу. Є загальновідоме неписане правило, що з 5-ти річної каденції посла перші рік-півтора йдуть на його адаптацію в новій країні, знайомство з владною верхівкою та політичними чинниками, встановлення важливих контактів. Пік дипломатичної активності посла приходиться на 3-4 рік його роботи. Зважаючи на це, ми розуміємо, що наступного року новопризначені посли аж ніяк не будуть на піку своєї діяльності. Виникає питання, наскільки вони зможуть принести користь своїй державі, в той час, коли вона так потрібна.
⁃ Ще одне неписане правило дипломатичної служби: напередодні професійних свят не робити звільнень. Ставитися до кадрів по-людськи.
⁃ Турбує також те, що багато послів, яких звільняють, дізналися про своє звільнення з преси. Зазвичай прийнято інформувати про майбутні зміни для того, щоб людина могла підготуватися до продовження своєї роботи на іншому місці.
⁃ Минулого року одним з ключових завдань, що було поставлено Президентом України - завоювати підтримку країн Глобального Півдня. Сьогодні вважаю, що це завдання претендує на номінацію «зовнішньополітичний провал року». Україну не запросили на саміт G20 в Бразилії, відбуваються нахабні візити представників африканських країн на окуповані території України, тижнями Індія підписала великий контракт на купівлю російської нафти. Виникає питання: а де Україна? Як ми це допустили? Хто несе відповідальність за такі провали?
Відносини з США:
⁃ Чому з листопада в інформаційному середовищі наші західні партнери почали говорити про перемовини, про «заморозку» війни? Тут головними є два фактори: обрання Президентом США Дональда Трампа та його обіцянка припинити війну і дуже складна ситуація на фронті.
⁃ Мене непокоїть, що з лексикону наших партнерів зникла теза «перемога України». Яскраве свідчення цього - минулотижневе рішення Європейської Ради, в якому не зафіксовано положення про те, що «Україна має виграти». Натомість країни ЄС підтримали тезу, що «росія не повинна перемогти». Ця словесна еквілібристика для того, щоби сподобатися Трампу.
⁃ Потрібно зробити все можливе, аби перша зустріч після інаугурації Трампа пройшла саме з Президентом України.
⁃ Ми не маємо права на помилку щодо посла України в США. Ця держава є надто важливою для нас. Це має бути тонке хірургічне рішення.
⁃ Якщо ми не запропонуємо чіткий реалістичний план завершення війни, тоді його напишуть за нас. Ми маємо працювати на випередження, думати наперед та нав’язувати нашу позицію.
Докладніше дивіться у відео: https://youtu.be/_lKyo-LxJeo?si=laXFmPGEo0D96k4r
Кадрові зміни в дипломатичній службі:
⁃ Три П: професійність, порядність та патріотизм - це основа нашої дипломатичної служби. І саме крізь призму цих трьох критеріїв потрібно оцінювати призначення послів.
⁃ Не потрібно плутати зовнішню політику з дипломатією. Складається враження, що президент свої промахи у політиці намагається перекласти на дипломатів та, зокрема, послів. Зовнішня політика - це ширше поняття, воно включає не лише діяльність МЗС, а й дипломатію парламентську, народну, культурну, громадянського суспільства. І цьому всьому має задавати тон Президент країни.
⁃ Час для таких великих змін у посольському колі, що наразі відбувається, не надто сприятливий. Для того, щоб новопризначений посол почав ефективно працювати потрібен певний період часу. Є загальновідоме неписане правило, що з 5-ти річної каденції посла перші рік-півтора йдуть на його адаптацію в новій країні, знайомство з владною верхівкою та політичними чинниками, встановлення важливих контактів. Пік дипломатичної активності посла приходиться на 3-4 рік його роботи. Зважаючи на це, ми розуміємо, що наступного року новопризначені посли аж ніяк не будуть на піку своєї діяльності. Виникає питання, наскільки вони зможуть принести користь своїй державі, в той час, коли вона так потрібна.
⁃ Ще одне неписане правило дипломатичної служби: напередодні професійних свят не робити звільнень. Ставитися до кадрів по-людськи.
⁃ Турбує також те, що багато послів, яких звільняють, дізналися про своє звільнення з преси. Зазвичай прийнято інформувати про майбутні зміни для того, щоб людина могла підготуватися до продовження своєї роботи на іншому місці.
⁃ Минулого року одним з ключових завдань, що було поставлено Президентом України - завоювати підтримку країн Глобального Півдня. Сьогодні вважаю, що це завдання претендує на номінацію «зовнішньополітичний провал року». Україну не запросили на саміт G20 в Бразилії, відбуваються нахабні візити представників африканських країн на окуповані території України, тижнями Індія підписала великий контракт на купівлю російської нафти. Виникає питання: а де Україна? Як ми це допустили? Хто несе відповідальність за такі провали?
Відносини з США:
⁃ Чому з листопада в інформаційному середовищі наші західні партнери почали говорити про перемовини, про «заморозку» війни? Тут головними є два фактори: обрання Президентом США Дональда Трампа та його обіцянка припинити війну і дуже складна ситуація на фронті.
⁃ Мене непокоїть, що з лексикону наших партнерів зникла теза «перемога України». Яскраве свідчення цього - минулотижневе рішення Європейської Ради, в якому не зафіксовано положення про те, що «Україна має виграти». Натомість країни ЄС підтримали тезу, що «росія не повинна перемогти». Ця словесна еквілібристика для того, щоби сподобатися Трампу.
⁃ Потрібно зробити все можливе, аби перша зустріч після інаугурації Трампа пройшла саме з Президентом України.
⁃ Ми не маємо права на помилку щодо посла України в США. Ця держава є надто важливою для нас. Це має бути тонке хірургічне рішення.
⁃ Якщо ми не запропонуємо чіткий реалістичний план завершення війни, тоді його напишуть за нас. Ми маємо працювати на випередження, думати наперед та нав’язувати нашу позицію.
Докладніше дивіться у відео: https://youtu.be/_lKyo-LxJeo?si=laXFmPGEo0D96k4r