🕯️ Героїчно загинув ще один наш колега із Рівненщини Іван Жилка.
Перед останньою ротацією Іван поділився з рідними, що дуже не хоче знову йти на позиції. «Мабуть, відчував», - каже мама Героя.
Іван Іванович загинув поблизу м. Торецьк на Донеччині, під час обстрілу українських позицій.
Народився у 1982 році в селі Карпилівка Рівненської області. З дитинства був добрим і тихим хлопцем, завжди готовим допомогти. А ще - дуже відповідальним. Мама Героя - Галина Миколаївна, каже, що Іван був слухняним і працьовитим: «Він завжди хотів допомогти усім, коли був маленьким. Таким залишався і в дорослому житті».
Шість років тому влаштувався верстатником у Клесівську філію ДП «Ліси України». Працював, доки війна не змінила його звичне життя.
🪖 27 лютого 2024 року Івана мобілізували. Він не ухилявся і не вагався ні хвилини. На фронті став іще ближчим до людей, із якими ділив окопи, тривоги й короткі миті спокою.
«Спочатку було страшно, - згадував він у розмовах із рідними. - Але потім це стало буднями. Страшною, але реальністю».
Івану було 42 роки. Він залишив по собі теплі спогади й величезну тугу. «Був дуже простим і добрим, завжди готовим підтримати. Таким його запам’ятають усі», - розповідають колеги.
🇺🇦 Слава Герою!
Вічна памʼять.
Перед останньою ротацією Іван поділився з рідними, що дуже не хоче знову йти на позиції. «Мабуть, відчував», - каже мама Героя.
Іван Іванович загинув поблизу м. Торецьк на Донеччині, під час обстрілу українських позицій.
Народився у 1982 році в селі Карпилівка Рівненської області. З дитинства був добрим і тихим хлопцем, завжди готовим допомогти. А ще - дуже відповідальним. Мама Героя - Галина Миколаївна, каже, що Іван був слухняним і працьовитим: «Він завжди хотів допомогти усім, коли був маленьким. Таким залишався і в дорослому житті».
Шість років тому влаштувався верстатником у Клесівську філію ДП «Ліси України». Працював, доки війна не змінила його звичне життя.
🪖 27 лютого 2024 року Івана мобілізували. Він не ухилявся і не вагався ні хвилини. На фронті став іще ближчим до людей, із якими ділив окопи, тривоги й короткі миті спокою.
«Спочатку було страшно, - згадував він у розмовах із рідними. - Але потім це стало буднями. Страшною, але реальністю».
Івану було 42 роки. Він залишив по собі теплі спогади й величезну тугу. «Був дуже простим і добрим, завжди готовим підтримати. Таким його запам’ятають усі», - розповідають колеги.
🇺🇦 Слава Герою!
Вічна памʼять.