Рівне. Голос Церкви


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha
Toifa: Din


ресурс Рівненської єпархії УПЦ

Связанные каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Toifa
Din
Statistika
Postlar filtri


ВЗЦЗ УПЦ dan repost
«Заклики до знищення України та виправдання військової агресії неспівставні з євангельським вченням» – заява ВЗЦЗ УПЦ

Українська Православна Церква не підтримує та відмежовується від ідеології «руського миру». Більше того, ставлення нашої Церкви до цієї ідеї давно публічно висловив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій: «Ми ніякий російський світ не будуємо, ми будуємо Божий світ». Це означає, що Церква має дбати про належну проповідь Євангелія, що їй заповідав Христос, а не про формування геополітичних та геодуховних конструкцій.

...

Підсумовуючи, констатуємо, що в згаданому тексті міститься апологія насильства, виправдання порушень духовно-моральних та євангельських принципів, що несе загрозу українській ідентичності та суверенітету і територіальній цілісності України. Вважаємо, що розглянуті вище ідеї зі згаданого документу не можуть бути підтримувані релігійною організацією, яка претендує на те, щоб називатися християнською.

Детальніше на сайті.


🌱28 БЕРЕЗНЯ – АГАПІЯ І З НИМ СЕМИ МУЧЕНИКІВ

Пам’ять святих мучеників Агапія, Пуплія, Тимолая, Ромила, Олександра, Олександра, Діонісія та Діонісія
Святі мученики жили за царювання Діоклетіана. Агапій походив з Гази, Тимолай з понту Євксинського, обидва Діонісія з Трипполя фінікійського, Пуплій та обидва Олександра з Єгипту, а Роміл був іподіаконом діоспольської церкви. Усі вони постраждали в Кесарії палестинській від ігемона Урвана в другий рік піднятого тоді гоніння на християн.

Тоді було видано указ по всіх країнах та містах – примушувати християн до поклоніння ідолам та принесення їм жертв. З нагоди колишнього тоді язичницького свята, в Кесарії для народу, що зібрався з усіх боків, готувалося видовище – на муки готували християни, які перебували вже у темниці, у кайданах. Подивитися на це видовище збиралися всі елліни, що були там.

Насамперед, після багатьох мук, був спалений на багатті святий мученик Тимофій (пам’ять його 19 серпня); після того були віддані на поживу звірам святий мученик Агапій та свята мучениця Фекла (не той Агапій, який згадується нині, але інший такого ж імені, який постраждав раніше зі святою Феклою і згадується разом із мучеником Тимофієм у серпні місяці).
Коли відбувалося це криваве видовище, шість мужніх юнаків християн: Пуплій, Тимолай, Роміл, обидва Олександра і Діонісій, пам’ять яких святкується нині, спалахнувши ревною любов‘ю до Христа, самі пов’язали собі руки, на знак того, що вони хочуть постраждати за Христа, готові йти на вогонь і на поживу звірам. Підійшовши швидко до центру видовища, вони зупинилися перед ігемоном Урваном і голосно вигукнули:

– Ми християни! Ігемон, бачачи, що вони ще юні віком, не бажаючи губити їх, почав ласкаво умовляти їх вклонитися ідолам і не губити себе самих у таких квітучих літах. Коли ж він не мав успіху, наказав відправити їх у в’язницю.
Через кілька днів до в’язнів Христових був кинутий святий Агапій, чоловік чесний і славний серед християн, тому що він раніше з великою відвагою сповідував ім’я Ісуса Христа та зазнав вже за це багато різних мук. Агапій був у узятий разом зі слугою своїм Діонісієм єгиптянином і ув’язнений у в’язниці разом із згаданими шістьма святими чоловіками, так що всіх їх стало вісім.

Довгий час ці святі мученики були у в’язниці, багато разів були мучені різним способом, але не відкинулися від Христа. Нарешті, вони були засуджені до страти і всі одного дня поклали чесні глави свої за Главу Церкви Ісуса Христа, Якому віддали свої душі і від Якого були увінчані переможними вінцями в Церкві, що торжествує на небесах.

Святитель Дмитрій Ростовський

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/27/28-bereznya-ahapiya-i-z-nym-semy-muchenykiv-2/


Українська Православна Церква dan repost
🇺🇳Священнослужителі і парафіяни УПЦ продовжували зазнавати залякування – звіт ООН.

У «Доповіді про ситуацію з правами людини в Україні в період з 1 грудня 2023 р. – 29 лютого 2024 р.», підготованій Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, зазначено про «шість випадків у п’яти областях, коли групи людей силоміць вдиралися до храмів УПЦ, виправдовуючи свої дії рішеннями органів місцевого самоврядування». Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на сайт «Об’єднані Нації – Україна».

26 березня сайт опублікував доповідь, підготовану Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини на підставі висновків за підсумками роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Сьомий розділ цієї доповіді присвячений свободі віросповідання та переконань. Він містить перелік грубих порушень фундаментальних прав на свободу совісті і релігійних переконань в різних областях України. Зокрема, на думку фахівців ООН, в підзвітний період «священнослужителі і парафіяни Української Православної Церкви продовжували зазнавати залякування». Було задокументовано шість випадків у п’яти областях, коли «групи людей силоміць вдиралися до храмів УПЦ, виправдовуючи свої дії рішеннями органів місцевого самоврядування щодо реєстрації нових релігійних громад Православної церкви України (ПЦУ) за тією самою адресою, за якою зареєстровані існуючі громади УПЦ».

У доповіді описано інцидент, який стався 28 грудня 2023 року. «Група осіб здійснила напад на Казанський храм у Ладижині Вінницької області, і принаймні двоє учасників нападу представлялися як чинні військовослужбовці Збройних сил України. Співробітники поліції, які були присутні на місці подій, не втручалися. Згодом, 9 січня 2024 року, група в складі приблизно 30-ти осіб, одягнених у камуфляжну форму без розпізнавальних знаків, використала дві важкі будівельні машини для того, щоб зламати ворота і огорожу храму, та вдерлася до церкви УПЦ. Вони побили священнослужителя і двох чоловіків-прихожан та завдали всім їм легких тілесних ушкоджень. Щонайменше дев’ять осіб зазнали фізичного насильства під час цих двох випадків. Лише двоє постраждалих направили заяви до поліції, одну із яких було пізніше відкликано. Більшість постраждалих сказали, що не подали заяви, бо побоювалися помсти, зокрема пов’язаної з погрозами від їхніх сусідів та звільненням з роботи».

Також у доповіді йде мова про раніше задокументований схожий випадок у місті Черкаси, котрий стався 20 листопада 2023 року.

«Тоді численні постраждалі та свідки, з якими поспілкувалися представники місії, розпізнали одного із нападників як військовослужбовця українських Збройних сил. Відтоді українська влада відкрила кримінальні справи у зв’язку з подіями в Черкасах і Ладижині», – зазначено представниками ООН.

In English.


☦️ВІДБУЛАСЯ СПОВІДЬ ДУХОВЕНСТВА РІВНЕНСЬКИХ БЛАГОЧИНЬ

27 березня 2024 року у Георгіївському подвор‘ї Рівного відбулася сповідь духовенства усіх Рівненських благочинь. Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Під час літургії молилися за припинення війни, за досягнення миру в Україні, за воїнів, за полонених, хворих, немічних, за усю повноту Української Православної Церкви, за православних християн. 

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/27/vidbulasya-spovid-dukhovenstva-rivnenskykh-blahochynn/


🇺🇦У СТАРІЙ НОСОВИЦІ ПРОЩАЛИСЯ З ВОЇНОМ ВІТАЛІЄМ ГРОНЕМ

Тараканівська громада провела в останню дорогу Захисника України Віталія Гроня. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

26 березня 2024 року у Різдва – Богородичній церкві села Стара Носовиця священники УПЦ здійснили чин похорону воїна Віталія Гроня. Заупокійне богослужіння очолив протоієрей Миколай Кириченко, благочинний Дубенського I благочиння у співслужінні духовенства округу. Піснеспівами похорон супроводжував хор сестер скиту святої праведної Анни с. Онишківці.

Розділити горе родини, віддати останню шану, схиливши голови перед світлою пам’яттю оборонця, зібралися односельці, друзі, військові побратими та численні жителі громади.

Віталій Гронь був стрілцем 3 стрілецького відділення 1 стрілецького батальйону. Загинув воїн 19 березня поблизу населеного пункту Білогорівка на Луганщині.  

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/27/u-stariy-nosovytsi-proshchalysya-z-voyinom-vitaliyem-hronem/


🌱27 БЕРЕЗНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ВЕНЕДИКТА НУРСІЙСЬКОГО

Преподобний Венедикт, засновник західного чернечого ордена бенедиктинців, народився в італійському місті Нурсії у 480 році. У 14 років святий був відправлений батьками на навчання в Рим, однак, пригнічений аморальністю, що оточувала його, він вирішив присвятити себе іншому життю. Спочатку святий Венедикт оселився при церкві святого апостола Петра в селі Еффеді, але чутка про його подвижницьке життя змусила його піти далі в гори. 

Там він зустрів пустельника Романа, який постриг його в чернецтво і вказав йому для проживання віддалену печеру. Іноді самітник приносив святому їжу. Три роки в повній самоті святий вів сувору боротьбу зі спокусами і переміг їх. Незабаром до нього почали збиратися люди, які прагнули жити під його керівництвом. Число учнів настільки зросло, що святий розділив їх на дванадцять громад. Кожна громада складалася з дванадцяти ченців і становила окремий скит. Кожному скиту преподобний дав ігумена зі своїх досвідчених учнів. Суворі правила, встановлені для ченців святим Венедиктом, не всім припали до душі, і преподобний неодноразово ставав жертвою наклепів і переслідувань.

Нарешті він оселився в Кампаньї і на горі Кассіно заснував Монте-Кассинський монастир, який довгий час був центром богословської освіти для Західної Церкви. При монастирі було створено чудову бібліотеку. У цій обителі преподобний Венедикт написав статут, заснований на досвіді життя східних пустельників та встановлення преподобного Іоанна Кассіана Римлянина (пам’ять 29 лютого). Статут був прийнятий згодом багатьма західними монастирями (до 1595 він витримав понад 100 видань). Статут наказує інокам абсолютне зречення власності, безумовний послух і постійну працю. Старшим ченцям ставиться в обов’язок навчання дітей та переписування стародавніх рукописів. Це допомогло зберегти багато пам’яток писемності, які стосуються перших століть християнства. Кожен новоприбулий має пробути послушником протягом року, щоб вивчити статут і звикнути до монастирського життя. На будь-яку справу питатися благословення. Главою загальножитнього монастиря є ігумен, який має всю повноту влади. Він судить, вчить, ігумен вислуховує поради старших та досвідчених братів, проте рішення виносить одноосібно. Виконання статуту суворо дотримуватись всім і сприймати як важливий щабель, що наближає до досконалості.

Святий Венедикт удостоївся від Господа дару прозріння і чудотворення. Багатьох він зцілював молитвами. Свою кончину преподобний передбачив наперед. Сестра преподобного Венедикта, свята Схоластика, також прославилася своїм суворим подвижницьким життям і зарахована до лику святих.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/27/27-bereznya-prepodobnoho-venedykta-nursiyskoho-2/


За Українську Церкву🇺🇦 dan repost
Подвійні стандарти митрополита Епіфанія

Нещодавно, в інтерв'ю кореспонденту ТСН Олександру Загородньому Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній розповів, що ПЦУ відходить від однієї із застарілих традицій Московського патріархату.

Так, журналіст під час зустрічі з митрополитом не поцілував йому руку і одразу уточнив, чи не обурили його дії Епіфанія.

"Звичайно, що ні. Це більше, бачите, традиція і російська традиція, що вірний, як підлеглий, панові повинен кланятися, повинен цілувати в руку. Така, виявляється, певна зверхність над вірними, що вірні – це покірні раби. А ми відходимо від цієї традиції, тому що ми, за словами Христа, є друзями", - пояснив митрополит Епіфаній.

п.с. на фото митрополит Епіфаній активно "відходить" від "російської традиції". Богослужіння у Видубицькому монастирі з нагоди свята Благовіщення (за новим стилем) 25 березня 2024 року. Фото пресслужби ПЦУ.


🌱26 БЕРЕЗНЯ – СВЯТИТЕЛЯ НИКИФОРА, ПАТРІАРХА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО

Святитель Никифор Сповідник народився у Константинополі у другій половині VIII століття. Глибока віра та готовність до подвигу сповідництва були закладені у ньому його батьками, Феодором та Євдокією. Вони дали синові справжнє християнське виховання, підкріплене прикладом їхнього власного життя. Його батько постраждав як сповідник православ’я від імператора-іконоборця Костянтина Копроніма (740–775). Мати, що розділяла всі випробування свого чоловіка, пішла за ним у вигнання, а після його смерті повернулася до Константинополя і закінчила життя у чернецтві. Святий Никифор отримав гарну світську освіту, але найбільше вивчав Писання та читав духовні книги.

За царювання Лева IV (775–780) святий Никифор отримав звання царського радника. Перебуваючи при царському дворі, він продовжував вести суворе, доброчесне життя, твердо зберігав чистоту православної віри та ревно захищав шанування святих ікон. Після смерті Лева IV, за царювання Костянтина VI (780-797) та його матері святої Ірини, в 787 році в Нікеї був скликаний VII Вселенський Собор, який засудив іконоборчу єресь. Глибоко знаючи Святе Письмо, святий Никифор від імені імператора виступив на Соборі на захист православ’я, чим надав велику допомогу святим отцям Собору.

Після Собору святитель Никифор кілька років залишався при дворі, але повне суєти життя все більше і більше обтяжувало святого. Він залишив службу і оселився на самоті, при Босфорі, проводячи життя в наукових працях, безмовності, пості та молитві. Святий Никифор збудував церкву, заснував монастир і вів строге чернече життя ще до прийняття чернечого постригу.

У царювання імператора Никифора I (802-811), після смерті святого патріарха Тарасія (784-806), святого Никифора було обрано на його місце, прийняв чернечий постриг і священничий сан і був зведений на патріарший престол 12 квітня 806 року, в день святий Великдень.

При імператорі Леві V Вірменині (813–820), ярому прихильнику іконоборчої єресі, для Церкви знову почався період смут і гонінь. Імператором було відразу розпочати відкрите гоніння на православ’я, оскільки іконоборство було засуджено VII Вселенським Собором. Святий патріарх продовжував служити у Великій церкві, сміливо переконуючи народ зберігати православну віру, і проводив послідовну боротьбу з єрессю. Імператор почав викликати із заслання єпископів і кліриків, відлучених від Церкви VII Вселенським Собором. Склавши з них єретичний собор, імператор зажадав, щоб патріарх з’явився для дебатів про віру. Патріарх відмовився розмірковувати про віру з єретиками, оскільки вчення іконоборців було віддано анафемі VII Вселенським Собором. Він усіляко намагався обдурити імператора та його оточення, безбоязно роз’яснював народу вчення про шанування святих ікон, написав умовляння до імператриці та градоначальника Євтіхіана, найближчого до імператора сановника, приєднавши наприкінці пророче слово про швидку загибель. Тоді єретичний собор відлучив від Церкви святого патріарха Никифора та його попередників – блаженно покійних патріархів Тарасія та Германа. Святий Никифор був засланий спочатку до монастиря в Хрисополь, а потім – на острів Проконніс у Мармуровому морі. Після 13 років поневірянь та скорбот 2 червня 828 року святий патріарх Никифор помер у вигнанні.

13 березня 847 року нетлінні мощі святого патріарха Никифора, що пролежали в землі 19 років, з урочистістю були перенесені до Константинополя до соборної церкви Святої Софії.
Святитель Никифор був видатним церковним діячем свого часу, “прикрасою віку і кафедри” і, багато послуживши Церкві, залишив велику духовну спадщину – численні праці історичного, догматичного та канонічного змісту.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/25/26-bereznya-svyatytelya-nykyfora-patriarkha-konstantynopolskoho/


Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
🥰Хресний хід зі святинями. Неділя Торжества Православʼя


🌱25 БЕРЕЗНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ФЕОФАНА СПОВІДНИКА СИГРІАНСЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ

Преподобний Феофан Сповідник народився у Константинополі у благочестивій та знатній родині. Батько Феофана був родичем візантійського імператора Льва Ісавра (717–741). Через три роки після народження Феофана батько його помер, залишивши свою сім’ю під опікою самого імператора. Феофан виріс при дворі і став сановником імператора Лева Хазара (775-780). Становище зобов’язувало його одружитися. За згодою нареченої Феофан зберіг цнотливість, бо у душі його зріло бажання прийняти чернечий постриг.

Відвідавши одного разу з дружиною монастирі в Сигріанській області (Мала Азія), Феофан зустрів прозорливого старця Григорія Стратигія, який передбачив дружині Феофана, що її чоловік буде удостоєний мученицького вінця. Через деякий час дружина Феофана була пострижена в черниці в одному з монастирів Віфінії, а Феофан прийняв чернечий постриг від старця Григорія. 

З благословення старця Феофан влаштував монастир на острові Калонім у Мармуровому морі і зачинився в келії, переписуючи книжки. У цьому занятті Феофан досяг високої майстерності. Потім преподобний Феофан заснував ще один монастир у Сигріанській області, у місці, що називається “Велике Село”, і став його ігуменом. Преподобний сам брав участь у всіх монастирських роботах і для всіх був прикладом працьовитості та подвигу. 

Він був удостоєний від Господа дару чудотворення: зцілював хвороби, виганяв бісів. У 787 році в Нікеї зібрався VII Вселенський Собор, який засудив брехню іконоборства. На Собор був викликаний і преподобний Феофан. Він прибув у латаному лахмітті, але просіяв богонатхненною мудрістю у затвердженні догматів істинного Православ’я.

У віці 50 років преподобний тяжко захворів і до смерті жорстоко страждав. Перебуваючи на смертному одрі, преподобний невпинно працював: він писав “Хронографію” – історію Християнської Церкви з 285 по 813 рік. Ця праця досі є цінним джерелом з історії Церкви.
Після царювання імператора Лева Вірменина (813–820), коли святий був уже глибоким старцем, відновилося іконоборство. Святого Феофана змушували прийняти брехню, але він твердо чинив опір цьому і був ув’язнений. Його обитель “Велике Село” було спалено.

Пробувши у в’язниці 23 дні, преподобний сповідник помер († 818). Після смерті нечестивого імператора Лева Вірменина обитель “Велике Село” була відновлена, і туди перенесені були святі мощі сповідника.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/25/25-bereznya-prepodobnoho-feofana-spovidnyka-syhrianskyy-litopysets-2/


Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish


🌺Торжество Православʼя у фото

914 0 1 1 109

🌸СОТНІ ВІРЯН ПРИЙШЛИ НА МОЛЕБЕНЬ У НЕДІЛЮ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ‘Я

Сотні вірян прийшли помолитися перед чудотворними іконами, які привезли з усіх монастирів краю у Неділю Торжества Православ‘я. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

24 березня 2024 року, у Неділю Торжества Православ‘я, у Георгіївському подвор‘ї Рівного архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив молебень перед чудотворними іконами, які привезли з монастирів та храмів єпархії.

Ієрарху співслужили благочинні єпархії, велика кількість духовенства. За богослужінням молилась ігуменя Михаїла (Заєць) з сестрами, численні віряни, котрі молилися у храмі, а також на території обителі.

Богослужіння піснеспівами прикрашав хор сестер Георгіївського подвор‘я.
Під час молебню піднесли щирі молитви до Господа, щоб він припинив війну в Україні, щоб зберіг воїнів на полі бою, укріпив тих, хто поранений чи в полоні. Також молитовно просили захисту для Церкви та її людей.

Владика Пимен після молебню натхненно та піднесено звернувся до великої кількості вірян:
“З великим душевним завмиранням та радістю вітаю вас з Неділею Торжества Православ‘я. Це свято полягає у тому, що ми пізнали любов і, як каже Іоанн Богослов: “любов зробила нас вільними”. Тепер варто лише прийняти Бога у свою душу, свідчити слово правди, свідчити світові, що ми не просто так, недаремно і не всує, ми – заради Господа. І права віра наша і життя наше праве, і недаремно ми несемо подвиг віри, бо ми є дітьми Царства Божого, ми послідовники Христа. Маємо волю справжню і непідкупну, ми маємо волю, що дає крила”.

Після молебню священники, монахи, віряни вийшли на хресний хід навколо обителі, несучи в руках ікони, як знамена своєї віри. А згодом дзвінко та ствердно свідчили вірність Богу та Церкві, виконуючи “Вірую”.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/24/sotni-viryan-pryyshly-na-moleben-u-nedilyu-torzhestva-pravoslav-ya/


❗️Прийом керуючого єпархією
25 березня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.


Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
🙏У ці хвилини у Георгіївському подвір’ї Рівного триває молебень у Неділю Торжество Православʼя. Очолює богослужіння архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.

🌱Віруємо!

4.5k 1 17 1 135

🌺ВІТАННЯ АРХІЄПИСКОПУ ПИМЕНУ З 6-РІЧЧЯМ АРХІЄРЕЙСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ

Сердечно вітаємо Ваше Високопреосвященство з річницею архієрейської хіротонії!

У цей знаменний день зичимо Вам міцного здоров’я, християнської радості, миру, добра та щедрих Божих благословінь. Нехай Всемилостивий Господь і надалі укріплює Вас у Вашому служінні, дарує Вам многих та
благословенних літ. Щоб ще не один десяток років Ви міцно тримали у своїх руках архіпастирський жезл та вели нас – Вашу паству дорогою Христової правди та Євангельської істини до вічного блаженного життя!

Нехай Ваше служіння буде завжди сповнене благодаті Божої, наснаги й мудрості, а Пресвята Богородиця оберігає і провадить у мирі та любові! 

Дякуємо Господу за Ваше покликання до служіння на Його славу та добро нашої Церкви!

На многії літа, владико ПИМЕНЕ ! Είς πολλά έτη, δέσποτα!

З любов‘ю у Христі чернецтво, духовенство та миряни Рівненської єпархії УПЦ.

1k 0 3 1 104

Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
🌸Діти недільної школи ВОСКРЕСЕНСЬКОЇ церкви Острога про Торжество Православʼя.


🌱24 БЕРЕЗНЯ – НЕДІЛЯ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ‘Я

Першу Неділю Великого посту називаємо Неділею Торжества Православ’я. Слово «православ’я» означає «правильно славити» Бога. Назва 1 – шої Неділі Великого посту пов’язана з Торжеством Православ’я (тобто правильної віри) над єрессю іконоборства.

Ця єресь зародилась у перших віках Середньовіччя та проголошувала необхідність боротьби з іконопочитанням у Церкві. Почитання ікон фальшиво трактувалось як поклоніння дереву та фарбам, тобто матеріалу, з якого виготовляють ікони, тобто сприймалось як ідолопоклонство.

Встановлення свята засноване на події Константинопольського Собору 843 року, скликаного візантійською імператрицею Феодорою для відновлення іконошанування. Кілька десятиліть єресь іконоборства трясла імперію. Православні, що шанували святі ікони, піддавалися в ту пору найжорстокішим гонінням від єретиків.

Святі Отці сьомого Вселенського собору засудили іконоборство як єресь та на згадку про перемогу над ним постановили святкувати Торжество Православ’я в першу Неділю Великого посту. Таким чином це нагадує нам справжню сутність і роль ікони – зображення вказує на того, кого зображено,
спонукає до молитвоного діалогу.
Христос, Який прийняв на себе тіло, став видимим для людей, а отже зображуваним. Інакше ми не могли би зображувати Бога, хіба символічно. Також зображуємо Богородицю і святих, безтілесні сили. Почитаючи ікони, шануючи їх як святиню, не поклоняємося їм, але Богові. Також коли маємо перед собою ікони Богородиці чи святих, поклоняємося через них завжди Богові, що прославив себе у їхньому житті.

Згодом склався особливий церковний чин Торжества Православ’я, доповнений текстами, що містять православні догмати. У тексті служби проголошується торжество Церкви над усіма існуючими єресями, затверджуються постанови семи Вселенських Соборів.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/23/24-bereznya-nedilya-torzhestva-pravoslav-ya/


☝️ПРОПОВІДЬ. НЕДІЛЯ 1-ША ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ‘Я


В ім’я Отця і Сина та Святого Духа!
Істинно, істинно кажу вам: відтепер бачитимете небо відкритим і Ангелів Божих, що сходять і сходять до Сина Людського” (Ів.1:51).

У недільному євангельському читанні ми чули слова Господа Ісуса Христа про відкрите небо. Хто з нас не захотів би увійти до нього! Для того ми й створені, щоб наслідувати Царство Небесне; до того ми й покликані, щоб заповнювати ті спорожнілі місця, звідки впали злі ангели; для того й небо відкрите, щоб входити до нього.

Але як ми можемо входити в відкрите для нас небо, не маючи крил, щоб злітати у висоту небесну? Адже ми не Ангели, а люди, обтяжені тяжкістю тіл. Та й Ангели, хоч і крила мають, але, згідно з теперішнім читанням зі Святого Євангелія, не злітають на небо, а сходять: будете бачити й Ангелів Божих, що сходять…, а не злітають.

Цей євангельський образ показує християнам дві умови праведного життя – споглядання як богомислення і діяльність як працьовитість. Богомислення – це ангельські крила, працьовитість – шлях сходження. Недостатньо нам на крилах богодумства злітати вгору, личить і ногами працюючи, підніматися. Адже й Ангели сходили, щоб кожен бажаючий міг із землі зійти у відкрите небо. Слава Богу, що відкрите для нас небо, тільки не лінуємося самі входити в нього.

Відтепер, – сказано, – бачитимете небо відкритим. Що означає відтепер? Це означає, з цієї Святої Чотиридесятниці як часу особливої помірності та молитви. Помірність називають основою всіх чеснот. Утримання в їжі нехай буде однією з основ духовних сходів, покаяння ж нехай буде іншою основою цих сходів – як піст від злих справ. Це два бруси, між якими кріпляться щаблі чеснот.

Навіщо треба утримуватись у їжі? Відомо, що піст висушує наше тіло, послаблює в нас тілесні бажання, гріховні пристрасті, тим самим приборкує всю ворожу силу проти нас. Поститися в їжі треба саме для того, щоб, висушивши в собі болото плотських пожадань, здолати і перемогти силу і фортецю диявола, що воює з нами в першу чергу через наше власне тіло.

Навіщо треба утримуватись від злих справ? Потрібно знати, що у злих справ два види: одні відбуваються від немочі, наприклад від плотської хтивості. Інші ж злі справи відбуваються від певної особливої злості: гріх заздрості, вбивства, гріх пограбування та лихоїмства, гріх поїдання та винищення ближнього; і це є найлютіші гріхи, найважчі. Бо гріхи тілесної хтивості – це гріхи немочі людської, які помірністю в їжі приборкуються; гріхи ж, скоєні злобою, суть гріхи ворожнечі сатанинської.

Справжній піст є відчуження від лих, стриманість мови, відкладення люті, брехні та клятвозлочинів. Без цього духовного посту піст не принесе користі. Молитва, милостиня, милосердя, дружелюбність, боголюбство, смиренність, чистота, цнотливість та інші подібні до цього добрі властивості та справи, а також уважне дотримання всіх Божих заповідей – все це суть сходів, що ведуть на небо.

Великий проповідник покаяння Іван Хреститель закликав у юдейській пустелі, звертаючись до народу, що приходить: “Покайтеся… створіть же гідний плід покаяння” (Мт.3:2,8). Що означає гідний плід покаяння?

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/23/propovid-nedilya-1-sha-velykoho-postu-torzhestvo-pravoslav-ya-2/


🌸ДО РІВНОГО У НЕДІЛЮ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ‘Я ПРИВЕЗУТЬ СВЯТИНІ З УСІХ МОНАСТИРІВ КРАЮ

У НЕДІЛЮ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВ‘Я У ГЕОРГІЇВСЬКМУ ПОДВОР‘Ї РІВНОГО ПЕРЕБУВАТИМУТЬ ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ З МОНАСТИРІВ ТА ХРАМІВ ЄПАРХІЇ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМЛЯЄ ПРЕССЛУЖБА РІВВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ.

24 березня 2024 року, у Неділю Торжества Православ‘я до Георгіїївського подвор‘я Рівного привезуть чудотворні ікони з усіх монастирів краю. Зустріч святинь о 15. 00.

О 16.00 годині архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолить молебень пееред чудотворними іконами. Буде лунати молитва за припинення війни, за українських воїнів, за Церкву та її людей.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/03/23/do-rivnoho-u-nedilyu-torzhestva-pravoslav-ya-pryvezut-svyatyni-z-usikh-monastyriv-krayu/

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.