Video oldindan ko‘rish uchun mavjud emas
Telegram'da ko‘rish
На добраніч 🌙 тихої ночі! Пʼятниця..
Тінь на порозі
У маленькому містечку, де ночі були довгі й темні, а вулички туманні й пустельні, жила молода жінка на ім’я Олена. Вона не мала родини і майже не мала друзів. Єдине, що її цікавило — це робота в місцевій бібліотеці. Кожен день Олена приходила на роботу рано вранці, а йшла додому пізно ввечері. І все було б добре, якби не одна дивна річ.
Кожного вечора, коли вона йшла додому, їй здавалося, що хтось іде за нею. Спочатку це були лише тіні, що мимохідь з’являлися в кутках вулиць, але з часом ці тіні ставали все більш конкретними. Вона чула кроки позаду себе, але оберталася — і нікого не було.
Одного вечора, коли туман був густим, Олена вирішила повернутися іншою дорогою. Йшла вона довго, а серце її билося швидше. І ось, біля одного старого будинку, вона знову почула ці знайомі кроки. На цей раз вона не витримала і обернулася.
Перед нею стояв чоловік у чорному пальті з капюшоном, обличчя якого було сховане в темряві. Олена відчувала, як кожна клітинка її тіла холодніє від жаху. Чоловік сказав лише одне слово:
— Іди за мною.
Вона не могла опиратися. Як заклята, Олена пішла за ним. Вони йшли в глибину темного лісу, і кожен крок її здавався важким, але немов би вона не могла зупинитися.
Нарешті, вони дійшли до покинутого будинку, де Олена вперше відчула, що не сама. Чоловік звернувся до неї знову, і цей раз його голос звучав знайомо. Якось зловісно знайомо.
— Ти не просто потрапила сюди, Олено. Ти давно була частиною цієї історії. І тепер настав час розкрити правду.
З його слів Олена почала згадувати. Виявилося, що її життя не було таким вже й звичайним. Вона була частиною таємного експерименту, який, на жаль, вже давно вийшов з-під контролю. Всі ці тіні, кроки за нею — це були результатом того, що вона сама не пам’ятала, і що давним-давно було заморожено в її свідомості. І те, що здавалося їй просто жахіттям, насправді було її власною частиною темного минулого, яке вона намагалася забути.
Чоловік в капюшоні зняв його, і Олена побачила знайоме обличчя — її власне. У дзеркалі, що висіло на стіні, вона побачила себе, але в іншій реальності. Тепер вона усвідомила — її життя було перервано кілька років тому, і те, що вона вважала буденним життям, було лише відгомоном її минулого.
І тепер, коли темрява нарешті її охопила, Олена зрозуміла: немає ніякого втікача від своєї істинної сутності.
Солодких снів 🌙