попросило мене одне видання написати коментар про те, як саме вплинув на мене лінч. я написав. і попросив залишити текст з маленької літери. і мені сказали, що читачам доведеться пояснити, чому з маленької літери. я сказав, візьміть в лапки, як цитату. вийшов з телеграму, зайшов, а там перше повідомлення: давайте з великої літери початок речення. а друге — ви не відповідали, то то ми без вашого тексту видали. ну ок. пишу вам тоді:
«гадаю, найбільше, що я взяв від нього — це любити свою ідею. не спішити і знайти саме ту. вона сама прийде. почути і схопити її, не повестись на іншу через брак часу, коштів чи тому, що комусь вона може не подобатись.
а ще бути чесним і впевненим в творчості. якщо ти хочеш, що має бути саме так, то так і має бути. треба йти до кінця. не гратись в компроміс в творчості. будь-який компроміс нищить оригінальну ідею, а оригінальна ідея — це саме те, що ви й хотіли сказати.
крім того, не боятись бути диваком. бути диваком для інших, але чесним для себе. чи стати звичнішим для інших, але обманювати себе щодня? вибір очевидний.
а ще — любити це життя. наше життя мерзенне, але в ньому стільки прекрасного. кава, вишневий пиріг, спалах сірника — такі світлі деталі так сильно руйнують темряву. важливо їх знайти в житті.
так вишукано і сильно любити цей йобнутий світ треба вміти.»
сподіваюсь, вам норм було читати без великої літери.
