Танки, серед яких, імовірно, були британські Challenger 2, відіграли ключову роль у контрнаступі на Олександрівському напрямку влітку, під час якого Україна звільнила близько 750 км² території, пише The Telegraph
Але на те, щоб вивести в бій танки, знадобилося вісім місяців.
Перед наступом Сили оборони били по лініях постачання приблизно за 16 км, щоб дрони й акумулятори не доходили до екіпажів. Глибше, на відстані 30–40 км, удари позбавляли ресурсів російську артилерію. Також Україна била по російських колонах на глибині до 160 км від лінії, порушуючи російську логістику на оперативному рівні.
Потім Україна взялася за російські дронові підрозділи – збивала їхні дрони і знищувала радари та засоби РЕБ. Українські екіпажі запускали дрон за дроном, а оператори нон-стопом стежили за трансляціями. Щоразу, коли дрон збивали, місце фіксували в централізованій системі і враховували під час планування наступної місії.
Згодом російські екіпажі відступили, щоб не загинути, а разом із ними — і цінне обладнання РЕБ.
Україна також зламала месенджери, через які спілкувалися російські військові, і читала, що вони пишуть, коли в секторі падають українські снаряди.
💬 Ми можемо дозволити собі коригувати вогонь артилерії через їхній месенджер, — каже український офіцер. — Командир [російської] роти кричить: "Чорт, ледь не накрило". І ми продовжуємо працювати по ньому далі
❗️ Імовірно Україні це вдалося завдяки дронам із фальшивими базовими станціями мобільного зв’язку. Телефони поблизу підключалися до них і передавали свої дані.
І коли кілзону відсунули, рушила піхота. Невеликі групи десантників і штурмовиків просочувалися крізь прогалини в російських лініях і заходили в тил. Добре укріплені російські позиції вони часто обходили, не вступаючи в бій.
Частина російських військових ховалася. Інші сиділи у своїх укриттях і навіть не бачили українців, що проходили повз. Через це в тилу українського наступу залишалися осередки російських військових. Підрозділам доводилося повертатися й зачищати їх — це була одна з найнебезпечніших частин операції.
Щоб дістатися до місця боїв, військові долали пішки до 20 км. На деяких ділянках лісосмуги були вирубані та заміновані. До того ж місцевість перетинають річки, а тимчасові наведені переправи Росія постійно знищувала. Тоді українці знайшла дотепний спосіб обійти ці перепони: бійці перепливали річку, а на іншому березі дрони доставляли їм сухий одяг.
Танки заходили лише після того, як територію вже було взято. Тобто танкові підрозділи не йшли попереду, а били по російських позиціях здалеку, а потім допомагали утримувати звільнену територію.
Але на те, щоб вивести в бій танки, знадобилося вісім місяців.
Перед наступом Сили оборони били по лініях постачання приблизно за 16 км, щоб дрони й акумулятори не доходили до екіпажів. Глибше, на відстані 30–40 км, удари позбавляли ресурсів російську артилерію. Також Україна била по російських колонах на глибині до 160 км від лінії, порушуючи російську логістику на оперативному рівні.
Потім Україна взялася за російські дронові підрозділи – збивала їхні дрони і знищувала радари та засоби РЕБ. Українські екіпажі запускали дрон за дроном, а оператори нон-стопом стежили за трансляціями. Щоразу, коли дрон збивали, місце фіксували в централізованій системі і враховували під час планування наступної місії.
Згодом російські екіпажі відступили, щоб не загинути, а разом із ними — і цінне обладнання РЕБ.
Україна також зламала месенджери, через які спілкувалися російські військові, і читала, що вони пишуть, коли в секторі падають українські снаряди.
💬 Ми можемо дозволити собі коригувати вогонь артилерії через їхній месенджер, — каже український офіцер. — Командир [російської] роти кричить: "Чорт, ледь не накрило". І ми продовжуємо працювати по ньому далі
❗️ Імовірно Україні це вдалося завдяки дронам із фальшивими базовими станціями мобільного зв’язку. Телефони поблизу підключалися до них і передавали свої дані.
І коли кілзону відсунули, рушила піхота. Невеликі групи десантників і штурмовиків просочувалися крізь прогалини в російських лініях і заходили в тил. Добре укріплені російські позиції вони часто обходили, не вступаючи в бій.
Частина російських військових ховалася. Інші сиділи у своїх укриттях і навіть не бачили українців, що проходили повз. Через це в тилу українського наступу залишалися осередки російських військових. Підрозділам доводилося повертатися й зачищати їх — це була одна з найнебезпечніших частин операції.
Щоб дістатися до місця боїв, військові долали пішки до 20 км. На деяких ділянках лісосмуги були вирубані та заміновані. До того ж місцевість перетинають річки, а тимчасові наведені переправи Росія постійно знищувала. Тоді українці знайшла дотепний спосіб обійти ці перепони: бійці перепливали річку, а на іншому березі дрони доставляли їм сухий одяг.
Танки заходили лише після того, як територію вже було взято. Тобто танкові підрозділи не йшли попереду, а били по російських позиціях здалеку, а потім допомагали утримувати звільнену територію.