Свій серед чужих: психологічна адаптація в чужій країніКому важче адаптуватисяІмовірно, що найважче адаптуватися буде літнім людям, які звикли до помірного та комфортного життя. Особливо, якщо раніше їм не доводилося перебувати в інших країнах тривалий час. Також проблеми можуть відчувати мами з маленькими дітками, для яких окремим випробуванням став мовний бар'єр. Адаптація дітей зазвичай не викликає труднощів, діти легко знаходять спільну мову з іншими.
Моральний тягар, який біженці змушені носити під серцем, відіб'ється на психологічному стані та готовності почати нове життя в чужій країні. Можуть долати різні переживання, зокрема почуття безсилля, нерозуміння подальших дій.
"Труднощі перекладу"
Багато внутрішніх процесів стають неможливими через незнання мови. Це стосується не тільки культурного контексту країни, а й, банально, побутових справ. Тому, за можливості, оформивши всі необхідні документи, запишіться на мовні курси. Про них ви можете запитати у волонтерів або пошукати діаспорні групи в соцмережах. Ви не єдина людина, якій довелося переїхати, тому шукайте "земляків", вони допоможуть.
"Квартирне питання"Перший час ви можете проживати в місцях, наданих волонтерами, якщо у вас немає за кордоном знайомих. Але з часом все-таки доведеться орендувати окреме житло. Додайте до цього безліч інших побутових питань: пошук продуктових магазинів, медичних центрів, нерозуміння базових речей. Подібні дратівливі чинники провокують і без того потужний стрес. Продовжуйте цікавитися всім у місцевих, не соромтеся просити про допомогу, знайомтеся з людьми, створюйте спільні групи - так вам буде легше долати труднощі.
Якщо вдалося забрати з собою якусь особливу для вас річ, нехай вона стане певним "якорем". Який у хвилини зневіри зможе "витягнути" з темряви та створить комфортну атмосферу.
СамотністьБагато біженців виділяють саме самотність як найбільшу проблему адаптації. Їх дуже легко зрозуміти: вони вимушено покинули дім, власний комфорт, друзів, можливо, членів сім'ї. Усе життя перевернулося. Перебуваючи далеко від батьківщини, людей охоплюють тужливі почуття. Впоратися допоможуть зустрічі та спілкування з людьми своєї національної спільноти, які теж виїхали або вже певний час проживають у країні.
Поради психологiв та тих, хто пройшов цей шлях:1. Вивчайте мову. Це допоможе підтримувати контакт із місцевими та поступово знайомитися з культурною частиною країни. До того ж уміння самостійно вирішувати побутові проблеми значно знизить рівень стресу.
2. Зберігайте зв'язок із друзями та близькими з України. Однак намагайтеся якомога менше говорити про війну та жахливі події. Не треба, звісно, ігнорувати це, але фокусувати увагу лише на поганих новинах не варто. Як би там не було, а життя триває.
3. Знайдіть те, для чого будете прокидатися щоранку. Багатьох рутина пригнічує, але попри це вона є безцінним скарбом. Саме розклад дня стане протидією депресивному стану, дозволить тримати себе в тонусі.
4. Ставте маленькі та великі цілі на день, допомагайте у волонтерських центрах, займіться пошуком роботи, почніть навчатися онлайн новим професіям. Ви маєте продовжувати жити і підтримувати свій психологічний стан.
5. Щодо психологічного стану. Пережиті трагічні події не могли не позначитися на психологічному здоров'ї. Вкрай важливо відстежувати свій загальний стан і настрій. За необхідності ви можете звернутися до психолога. Багато фахівців надають безкоштовні послуги для українців
6. Будьте відкриті до світу і всього нового. Знайомтеся з людьми, частіше гуляйте парками та вулицями. Дивіться на все очима дитини, а не через призму уявлень і принципів.
7. Знайдіть "своїх" людей. Шукайте в соціальних мережах групи з українцями, які перебувають там, де і ви. Запитайте про це на своїй сторінці в Інстаграм. Зараз люди як ніколи відкриті одне до одного. Ви обов'язково знайдете "своїх"