Житло по АРП для українців в Ірландії. Контракт з хостами існує чи ні? Я вже робила на каналі велику добірку ресурсів де шукати, писала як діяти самостійно з прикладами. Окремо переклала поради ірландського волонтера як знайти житло. Розповідала про свій досвід, а також публікувала пропозиції варіантів, що мала. Але все одно ця тема залишається болючою, не простою.
То ж, почну. Я приїхала на острів в кінці вересня минулого року. То був період, коли новоприбулих селили в намети. Я не знаю як склалася б моя доля, якщо б стався готель. Але саме намети та шторм Агнес змусили вивчити про АРП все, що було в інтернеті, і швидко діяти, без вагань.
По оголошенню, що написала від руки і розвісила в магазині та на пошті, знайшлись перші хости. Чудова молода ірландська родина. Вони сказали: «Ми ще з початком війни вирішили, що допоможемо з житлом, але ніхто не звертався».
Я наголошувала не раз, що ірландці НЕ сидять в тематичних групах українців. Їм треба
попастись на очі. Правил ніхто не встановлював, ми жили однією родиною і намагались допомагати один одному. Забрали нас вдвох з іншою дівчиною і поселили теж вдвох – одна кімната, одна кровать, одна ковдра, дві подушки.
Ірландська родина попередила, що контракт на 6 місяців. Бо в 2024 планують діточок, то ж ця кімната буде baby room. Поки – гостьова. Ми прибирали будинок і готували вечерю, вони купували продукти і забеспечували нас всім необхідним. Доплати не просили, договір не підписували. Це класна молода пара з собачкою Фіфі, яку ми всі любили.
Після Нового року я вже почала шукати кімнату по АРП, давала оголошення у всіх групах і всіх каунті. Я тут одна, без родини, варіантів пропонували багато.
Весь березень їздила по сусідніх каунті на знайомство з хостами. Якісь будинки виявлялись в хлам прокуреними, десь просили велику доплату. На перегляді третього будинку в Дубліні, де мене закрив на ключ майбутній хост з пропозицією залишитись на ніч і я ледь втекла, вирішила, що в Дубліні жити не буду. Ніколи. Ні за що.
Згадую ще Патріка з Лімеріку і Джона з Вотерфорду з подібними пропозицями, але з тими хоч онлайн все з'ясувалось🫣
Від своїх хостів з'їхала через 7 місяців назад в Страдбалі по АРП, бо саме там знайшла роботу. Інша дівчина живе з ними досі. В тій кімнаті сама, як і мріяла. Житло в Страдбалі допоміг знайти бос - в будинку живе бездітна вдова Розалін, про неї пишу під тегом #бабаРоза.
Вона виявилась своєнравною, прискіпливою, прихільницею табака і білого рому. Я старанно виконувала всі її правила. Бо це її будинок. І ми вклали договір.
Так, про нього багато пишуть в чатах, але ніхто не бачив. В мене був. Вперше. Звичайно, юридичної сили він не має. Але його пункти баба Роза зачитувала вголос по черзі, запевняючись чи я вірно все зрозуміла🙃 Окремо на словах було: як складати посуд, яким рушником витирати виделки-ложки та багато іншого.
Я одразу запитала про гарячу воду і душ. Бо вже ходили легенди (я сама чула, не раз), що жінкам з довгим волоссям ірландці дозволяють користуватись 1 раз на тиждень. Баба Роза сказала:
"Тут правил не має, шторки потім витреш насухо".
Але я не знала, що гаряча вода зʼявиться з приходом холодів...
На фото мій договір. Якщо вирішите ділитись їм з іншими, пересилайте разом з текстом, будь ласка!
Далі буде🫶
підписуйтесь на канал