☄️
"ДніпроАзот": фінал без оплесківНу що, пані та панове, зустрічайте — корпоративний апокаліпсис імені «ДніпроАзоту». Колись — гігант хімпрому, а нині — філія хаосу на залишках виробничої бази. Головні герої: звільнення, повістки, затримки зарплат і самотній директор безпеки, який вдивляється в майбутнє, як у порожній монітор — довго й без розуміння.
Почнемо по порядку зі слів очевидців. Начальника відділу організації праці та зарплати Володимира Соболя попросили на вихід. Мабуть, щоб не заважав безконтрольному розвалу. Робітники масово отримують повістки — іронія в тому, що навіть той, хто сам їх роздавав на прохідній (не будемо тикати на Махору), тепер стоїть у черзі до ТЦК. Карма працює швидше, ніж бухгалтерія.
Охорона? А що охорона — її майже нема.
«Синіх» Коломойського забрали люди з Дніпра, периметр відкритий для всіх охочих — хочеш, заходь, хочеш, винось. Камери не працюють, паркана нормального немає, він зник разом з ілюзіями безпеки. Директор служби безпеки Вадим Захаров сидить у колі пенсіонерів — єдиних, хто залишився на посту. Стратегія? Плани? Ні, не чули.
А що з зарплатами? Їх третій місяць шукають так само завзято, як інвесторів — безуспішно. Про запуск виробництва вже навіть чуток не поширюють. Навіщо? Щоб не сміятися крізь сльози.
Тим часом голова правління Сідоров нервово гортає «Камінь News», прикладаючись до "Біленької класичної". Злиться, переймається, але толку? Щоб керувати — потрібно думати. Бажано на тверезу голову.
Підсумок очевидний: «ДніпроАзот» тоне. Гучно, ганебно, без надії на рятувальний круг. Колись завод був гордістю, а тепер — пам’ятником управлінському безсиллю й жадібності. І так, панове олігархічні лакеї, саме ви натиснули кнопку самознищення.
🔵
Підписатись | 📭
Скинути новину