«Володимир Карась.
Людина - легенда.
Людина - епоха.
⠀
До початку повномасштабного вторгнення я знав Вовчика лише дистанційно, через соціальні мережі.
До 2020-го року в мене по ньому сформований чіткий образ взірцевого «двіжуна», який не дає задню.
В нього було чому повчитися.
Володимир Карась нищив коріння імперської русифікації ще у ті часи, коли більшість українців навіть не підозрювала чим це все обернеться у лічені роки. Я теж не був винятком.
⠀
…
⠀
Коли на початку вторгнення ми зібралися нашою великою грядкою у військовій частині неподалік Житомирської траси, я побачив Вовчика вживу.
Мені було приємно та цінно бачити, що під час рукостискання «по венам» Володимир мене впізнав.
Він був значно душевнішим та добрішим, ніж я його малював з відомих мені історій.
⠀
Хоч і коротко, але поговорити з Вовчиком мені вдалося вже 3-го березня. Ми обмінялися жартами та домовились нормально потеревенити після його повернення з бойового завдання.
⠀
…
⠀
Того ж дня у с. Мотижин Київської області під час виконання бойового завдання солдат Карась Володимир Васильович загинув.
⠀
Вовчик пішов смертю хоробрих.
Він не боявся добровільно викликатись на найризикованішу роботу у час, коли навколо панувала невідомість.
Він волів бути попереду, не наражаючи на ризики побратимів.
⠀
Він жив для двіжа і продовжує жити у справах наступників.
⠀
…
⠀
Його дух не спочиватиме з миром, якщо ми ридатимемо в памʼятні дні.
⠀
Його дух знайде спокій лиш в вогнищі Української Незалежності.
⠀
Незалежності, за яку і по сьогодні продовжує битися Володимирів брат -
майор Карась Євген Васильович.
І вся наша грядка поруч плечем у плече.»
Спогад про Вовчика Ігора «Шульца» Шолтиса