Скільки я собі вже казала не починати дивитися дораму, коли вийшли лише 2 серії, як знову наступаю на ті ж граблі 😅
Словом, почала я дивитися «Повість про пані Ок» 😌 і перші пів години мене не захопили: шаблонно піднята тема соціальних статусів, героїня-рабиня зустрічає героя-пана, і він у неї закохується. В цей момент я подумала, що мабуть вже передивилася історичних дорам і ця історія мене не зацікавить. Однак далі все змінилося кардинально. 🫣
Та драма і трагедія, яка розгорнулася за перші дві серії, в деяких дорамах розгортається протягом 16 епізодів. Мені сподобалося, що головний герой не опиняється раптом «у потрібному місці, у потрібний час», героїчно рятуючи дівчину, - він взагалі навіть не знає, що з нею відбулося, і це додало реалізму, та й посунуло любовну лінію, зосередившись на історії героїні. Ще й замість типових змовників-міністрів, історія приводить нас до Материнського Святилища - жіночої асоціації таких собі змій пані вищого суспільства 👸🏻 а який перформанс влаштував головний герой у другій серії? Мої очі і душа отримали неймовірне задоволення від тих сцен 🤩
Чи вірю я, що все показане дійсно могло відбуватися у ті часи? Ні. Але саме тому, мабуть, і називається ця дорама «Повість…», бо місцями прикрашена, місцями нереалістична, але і не типова романтична казка. Тож хоч я і побачила лише 2 серії, але вже рекомендую вам її до перегляду 😌
#що_дивиться_kdi