Отож, продовжуючи вчорашню тему з рефлексивною грою.
Перше, що я зрозуміла на грі: вдалі рішення можна приймати швидко.
Як людина, яка вірить в системність, мені то усвідомлення далось важко: я не хотіла пробувати, бо воно перечить моїм підходам, аж поки обставини гри і перебіг гри не змусили мене просто почати видавати в ринок продукти, ліплені на колінці, без будь-якого аналізу, планування і цінності.
Попри спротив, я відкрила в собі те, що я можу робити класні речі без того, аби лізти в глибину і вивчати кожну молекулу. Так, я можу. Бо накопичений досвід, величезна купа знань, чуйка ринку, а ще елементарно — практика. Бо коли робиш навіть складні речі багато разів, то з часом робиш їх все швидше і швидше.
Друге, що я знайшла про себе: як тільки мені стає некомфортно — я тікаю.
У мене такий механізм відповіді на стрес, і він абсолютно і повністю перейшов і в роботу теж. Я не вмію працювати з тими, хто мені не подобається, мені не цікаво сперечатись і доводити щось, мені не цікаво конкурувати за лідерство. Як підприємець і управлінець, я ефективна тільки тоді, коли все по-моєму: правильні люди в команді, свідомі та екологічні замовники, проекти, які підходять ціннісно.
Як тільки я натикаюсь на щось, що не моє — мені стає нецікаво. Як тільки мене пробують вивести на конфлікт чи конкуренцію — я втрачаю інтерес до процесу, до проекту, до команди. Я сиплюсь. Це болюче усвідомлення, але правдиве.
Третє, що стало мені відкриттям: я побачила, що абсолютно дорослі фізіологічно люди іноді можуть бути абсолютно інфантильними внутрішньо.
Я побачила купу нездорових патернів інших учасників, бо умови гри підсвічують тобі спочатку вади інших, і тільки якщо ти вмієш рефлексувати і розбиратись з собою, то ще і твої.
Я усвідомила, що на керівних позиціях можуть бути токсичні люди з тоталітарним стилем управління і токсичною комунікацією. Я побачила, якими залежними від авторитетів і їх схвалення можуть бути люди, які несуть в маси інформацію, що потребує якраз-таки незалежності і вміння абстрагуватись і дивитись на все обʼєктивно.
І основне: я зрозуміла, що уникаючи співпраці з таким бізнесом та такими людьми заради збереження свого ментального стану, я разом з тим уникаю ще й гори можливостей.
Можна по-іншому. Можна вчитись читати людей, реалістично на них дивитись, розуміти їх мотиви і просто підбирати вдалі стратегії взаємодії з ними без перебирання на себе їх чужих цінностей і дивних емоцій, без пропускання всього через своє нутро.
Я поки так не вмію. Тому іноді, як підприємець,я не виграю там, де могла б вигравати.
За час гри моя команда розділилась на дві через конфлікт інтересів, який одна сторона екскалювала, а інша (вгадайте яка) — уникала. Я пережила ще один цікавий досвід — мусила взяти відповідальність за людей, які вирішили залишитись зі мною, і організувати їм досвід, який би виправдовував їх рішення.
Тому я виросла на грі і після гри.
Я почала приймати рішення, які донедавна були мені дуже нехарактерні. Я ловлю себе на моментах, коли уникаю дискофморту. Я по-іншому подивилась на співпрацю з клієнтами, і тому почала більше ризикувати.
На гру поїду ще раз. Можливо, на наступну. Хочу ще одну порцію того трешака, щоб лажати в безпечному просторі і вчитись швидко.
Перше, що я зрозуміла на грі: вдалі рішення можна приймати швидко.
Як людина, яка вірить в системність, мені то усвідомлення далось важко: я не хотіла пробувати, бо воно перечить моїм підходам, аж поки обставини гри і перебіг гри не змусили мене просто почати видавати в ринок продукти, ліплені на колінці, без будь-якого аналізу, планування і цінності.
Попри спротив, я відкрила в собі те, що я можу робити класні речі без того, аби лізти в глибину і вивчати кожну молекулу. Так, я можу. Бо накопичений досвід, величезна купа знань, чуйка ринку, а ще елементарно — практика. Бо коли робиш навіть складні речі багато разів, то з часом робиш їх все швидше і швидше.
Друге, що я знайшла про себе: як тільки мені стає некомфортно — я тікаю.
У мене такий механізм відповіді на стрес, і він абсолютно і повністю перейшов і в роботу теж. Я не вмію працювати з тими, хто мені не подобається, мені не цікаво сперечатись і доводити щось, мені не цікаво конкурувати за лідерство. Як підприємець і управлінець, я ефективна тільки тоді, коли все по-моєму: правильні люди в команді, свідомі та екологічні замовники, проекти, які підходять ціннісно.
Як тільки я натикаюсь на щось, що не моє — мені стає нецікаво. Як тільки мене пробують вивести на конфлікт чи конкуренцію — я втрачаю інтерес до процесу, до проекту, до команди. Я сиплюсь. Це болюче усвідомлення, але правдиве.
Третє, що стало мені відкриттям: я побачила, що абсолютно дорослі фізіологічно люди іноді можуть бути абсолютно інфантильними внутрішньо.
Я побачила купу нездорових патернів інших учасників, бо умови гри підсвічують тобі спочатку вади інших, і тільки якщо ти вмієш рефлексувати і розбиратись з собою, то ще і твої.
Я усвідомила, що на керівних позиціях можуть бути токсичні люди з тоталітарним стилем управління і токсичною комунікацією. Я побачила, якими залежними від авторитетів і їх схвалення можуть бути люди, які несуть в маси інформацію, що потребує якраз-таки незалежності і вміння абстрагуватись і дивитись на все обʼєктивно.
І основне: я зрозуміла, що уникаючи співпраці з таким бізнесом та такими людьми заради збереження свого ментального стану, я разом з тим уникаю ще й гори можливостей.
Можна по-іншому. Можна вчитись читати людей, реалістично на них дивитись, розуміти їх мотиви і просто підбирати вдалі стратегії взаємодії з ними без перебирання на себе їх чужих цінностей і дивних емоцій, без пропускання всього через своє нутро.
Я поки так не вмію. Тому іноді, як підприємець,я не виграю там, де могла б вигравати.
За час гри моя команда розділилась на дві через конфлікт інтересів, який одна сторона екскалювала, а інша (вгадайте яка) — уникала. Я пережила ще один цікавий досвід — мусила взяти відповідальність за людей, які вирішили залишитись зі мною, і організувати їм досвід, який би виправдовував їх рішення.
Тому я виросла на грі і після гри.
Я почала приймати рішення, які донедавна були мені дуже нехарактерні. Я ловлю себе на моментах, коли уникаю дискофморту. Я по-іншому подивилась на співпрацю з клієнтами, і тому почала більше ризикувати.
На гру поїду ще раз. Можливо, на наступну. Хочу ще одну порцію того трешака, щоб лажати в безпечному просторі і вчитись швидко.