Сьогодні чомусь згадався чудовий фільм А24 «The Farewell»
#безспойлерів
*комусь буде нагадування переглянути цю теплу стрічку, а для когось мотивацією подивитись щось нове.
«Прощання» — це трагікомедія режисерки Лулу Вонг.
Це її особиста історія, яку вона вирішила написати та втілити на екрані.
✨Сюжет
Біллі — звичайна дівчина американо-китайського походження, в якої якось не складається життя. Їй не дають грант на роботу її мрії, ніщо її не драйвить і вона ніяк не може знайти себе.
Одного дня Біллі дізнається, що її улюблена бабуся Най-Най — смертельно хвора. Але через певні особливості китайської культури, родина не збирається говорити бабусі про її захворювання. Натомість вони збираються приїхати на фейкове весілля кузена, щоб зібратись разом і попрощатись з бабусею.
«Прощання» — не зовсім стандартне кіно про смертельно-хворих людей та їх родини. Ніхто не буде давити на жалість та витискати з глядача всі сльози світу.
Навпаки через унікальне поєднання різних культур, всім знайомих суперечок поколінь та чарівних персонажів, які живуть в кадрі, виходить трагікомедія про життя.
Таке, як воно є.
Смішне, курйозне, незрозуміле, сумне, часом складне, абсурдне… в постійному пошуці правильного того вибору, про який не будеш жалкувати згодом.
А ще це кіно про любов до рідних та близьких. Як проявляти її, як знаходити правильну комунікацію, яка не буде егоїстичною з одного боку та порушенням кордонів з іншого.
Не зважаючи, що це історія китайської родини, на мій погляд, багато українців зможуть побачити в ній себе. Не тільки через вічні паттерни родинних звʼязків, а ще й через те, що зараз багато сімей розділені, багато людей живуть в іншій країні, де намагаються знайти себе.
Це кіно простою мовою нагадає про важливі та очевидні речі. Спойлерити не буду)
Всім тим, хто дивився і хто ні.
Через нестачу бюджету в фільмі багато статичних загальних планів, але зверніть увагу на те, як вони зроблені! Це ж мастерпіс!
Протистояння в змаганні «хто любить бабусю більше?» — Біллі, яка хоче розказати їй, що вона хвора або вся інша родина, яка хоче залишити бабусю в спокої?
Візуально виражається в протиставленні індивідуального та колективного. Буде повно кадрів, де головна героїня буде незручно почувати себе в своїй «пастві».
Кожна деталь в кадрі непросто так.
Там говорять не тільки реакції головної героїні, а й другорядних героїв, масовки, собакена і навіть ліхтарі на задньому фоні будуть додавати комічності ситуації.
Кожен акцент працює на легкість сприйняття фільму з такою важкою темою.
Цікавий момент.
У режисерки Лулу Вонг, справді, була така історія з бабусею. Мало того, коли пітчили фільм, коли знімали його, бабуся не знала нічого з деталей фільму. Вона навіть приходила на майданчик провідати онучку, але ніхто їй не говорив, про що кіно.
До поки фільм не вийшов, його не заборонили для показу в Китаї і цю новину не скинули «добрі сусіди» Най-Най.
Але Лулу показала фільм своїй бабусі і він їй сподобався🥰
Так, фільм заборонили в Китаї за надмірну «американщину», незважаючи на те, що пані Вонг хотіла знімати тільки китайських акторів в Китаї, просто за гроші А24. Ну ви розумієте, там свої закони.
Але врешті-решт кіно знайшло свого глядача. При бюджеті в 3 млн зібрати 22 по світу — це успіх глядацький! І це фестивальне кіно!
Також, фільм був номінований на Золотий глобус, а головна акторка Аквафіна забрала глобус за найкращу жіночу роль в 2020 році!
Тож моя щира рекомендація.
Ніжне та життєствердне кіно про родину, яке попри всі розділяючі фактори може знаходити спільне.
І це є любов🤍
Енджой!
Хто дивився? Чекаю на враження в коментарях!
#безспойлерів
*комусь буде нагадування переглянути цю теплу стрічку, а для когось мотивацією подивитись щось нове.
«Прощання» — це трагікомедія режисерки Лулу Вонг.
Це її особиста історія, яку вона вирішила написати та втілити на екрані.
✨Сюжет
Біллі — звичайна дівчина американо-китайського походження, в якої якось не складається життя. Їй не дають грант на роботу її мрії, ніщо її не драйвить і вона ніяк не може знайти себе.
Одного дня Біллі дізнається, що її улюблена бабуся Най-Най — смертельно хвора. Але через певні особливості китайської культури, родина не збирається говорити бабусі про її захворювання. Натомість вони збираються приїхати на фейкове весілля кузена, щоб зібратись разом і попрощатись з бабусею.
«Прощання» — не зовсім стандартне кіно про смертельно-хворих людей та їх родини. Ніхто не буде давити на жалість та витискати з глядача всі сльози світу.
Навпаки через унікальне поєднання різних культур, всім знайомих суперечок поколінь та чарівних персонажів, які живуть в кадрі, виходить трагікомедія про життя.
Таке, як воно є.
Смішне, курйозне, незрозуміле, сумне, часом складне, абсурдне… в постійному пошуці правильного того вибору, про який не будеш жалкувати згодом.
А ще це кіно про любов до рідних та близьких. Як проявляти її, як знаходити правильну комунікацію, яка не буде егоїстичною з одного боку та порушенням кордонів з іншого.
Не зважаючи, що це історія китайської родини, на мій погляд, багато українців зможуть побачити в ній себе. Не тільки через вічні паттерни родинних звʼязків, а ще й через те, що зараз багато сімей розділені, багато людей живуть в іншій країні, де намагаються знайти себе.
Це кіно простою мовою нагадає про важливі та очевидні речі. Спойлерити не буду)
Всім тим, хто дивився і хто ні.
Через нестачу бюджету в фільмі багато статичних загальних планів, але зверніть увагу на те, як вони зроблені! Це ж мастерпіс!
Протистояння в змаганні «хто любить бабусю більше?» — Біллі, яка хоче розказати їй, що вона хвора або вся інша родина, яка хоче залишити бабусю в спокої?
Візуально виражається в протиставленні індивідуального та колективного. Буде повно кадрів, де головна героїня буде незручно почувати себе в своїй «пастві».
Кожна деталь в кадрі непросто так.
Там говорять не тільки реакції головної героїні, а й другорядних героїв, масовки, собакена і навіть ліхтарі на задньому фоні будуть додавати комічності ситуації.
Кожен акцент працює на легкість сприйняття фільму з такою важкою темою.
Цікавий момент.
У режисерки Лулу Вонг, справді, була така історія з бабусею. Мало того, коли пітчили фільм, коли знімали його, бабуся не знала нічого з деталей фільму. Вона навіть приходила на майданчик провідати онучку, але ніхто їй не говорив, про що кіно.
До поки фільм не вийшов, його не заборонили для показу в Китаї і цю новину не скинули «добрі сусіди» Най-Най.
Але Лулу показала фільм своїй бабусі і він їй сподобався🥰
Так, фільм заборонили в Китаї за надмірну «американщину», незважаючи на те, що пані Вонг хотіла знімати тільки китайських акторів в Китаї, просто за гроші А24. Ну ви розумієте, там свої закони.
Але врешті-решт кіно знайшло свого глядача. При бюджеті в 3 млн зібрати 22 по світу — це успіх глядацький! І це фестивальне кіно!
Також, фільм був номінований на Золотий глобус, а головна акторка Аквафіна забрала глобус за найкращу жіночу роль в 2020 році!
Тож моя щира рекомендація.
Ніжне та життєствердне кіно про родину, яке попри всі розділяючі фактори може знаходити спільне.
І це є любов🤍
Енджой!
Хто дивився? Чекаю на враження в коментарях!