Любко Дереш «Погляд Медузи. Маленька книга пітьми» #кт_відгук #видавництвоанеттиантоненко

Моє перше знайомство з автором виявилось вдалим. Ця книга про наше українське сьогодення — з блекаутами, війною та життям всупереч.

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів. В основі історії — стосунки давніх друзів, що по-різному переживають психологічну травму, яку отримав на війні їхній шкільний товариш.

Колишній львів’янин Лесь — викладач-літературознавець, що вже багато років живе у Києві. Його близький товариш Славко, з яким Лесь товаришує ще зі шкільних часів, мобілізувався, але отримав поранення під Ізюмом і повернувся на реабілітацію до Львова. Лесик, натомість, від початку війни залишається у тилу в Києві, принагідно волонтерить й продовжує викладацьку роботу. Провідуючи пораненого товариша у Львові, він розуміє, що Славко дуже змінився внаслідок війни. Хоч Славко відкрито й не осуджує Леся за те, що Лесь не воює, той відчуває, що давня дружба вже неможлива.
Втрата товариша стає дуже болісною для Леся, і він відчуває на собі великий тиск провини та страх суспільного осуду через те, що не бере участі в бойових діях. Потреба чесно розібратися в собі штовхає Леся до відвертої розмови зі самим собою на сторінках щоденника.

Не знаю чому, але Лесь з анотації в романі називався Мирославом. А ще описані події — це тільки одна лінія сюжету, а в книзі їх набагато більше, як і піднятих проблем:

✔️Відбудова стосунків чотирьох друзів
✔️Кризи у взаєминах з коханими
✔️Непрості стосунки з батьками

"Кожного разу, коли я отримую від неї такі повідомлення, у мене відчуття, ніби мама розстрілює мене впритул із вогнепальної зброї".

✔️Адаптація до нової реальності
✔️Особисті переживання на фоні війни

"Відбій повітряної тривоги. Відкладаю у бік телефон. Відчуваю як поступово кордони моєї свідомості, які відлетіли десь за обрій, повертаються. Вдихаю глибше сирий запах салону, запах поролону, мастила пилюки, плісняви. Торкаюся свого обличчя, торкаюся лагідно білявої Максимової голівки. Приходити до тями після обстрілу завжди дуже важко. Важко зібратися, якщо ти був щойно розмазаний по поверхні багатомільйонної країни, а тепер мусиш повернутись в своє вутле тільце."

✔️Пробудження старих травм
✔️Психологічні наслідки війни

"Ці слова, які я читаю на одному з російських каналів, летять у мене, ніби ментальні балістичні ракети, прилітають і вибухають, завдають психічного болю, розумового руйнування, емоційного знищення".

Книга цікава, читалась легко. Трошки містики, казки, космосу — і книга на складну тему залишила доволі приємний посмак.

"Поки на фронті Українські війська творили землю, тил творив небеса. Нові зорі сходили над Україною. Зорі іншого досвіду, гіркого, кривавого, опаленого. І точно так само, як Полярну зірку бачать водночас тисячі й тисячі мандрівників, так і зорі часів війни світили одночасно мільйонами. Ці зорі складались у сузір'я, а сузір'я — у пізнавані історії, у блукаючі сюжети, які поділяли всі українці під цими новими небесами."

Моя оцінка — 8 ⭐️ з 10.